Ухвала суду № 22017317, 25.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1103/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

при секретарі Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енерджи" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Встановила:

У лютому 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енерджи" (далі ТОВ "ВКФ Енерджи") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) про часткове скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова) №0000012310/0 від 19.01.2011 року,яким підприємству визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 171.812,5 грн., у тому числі за основним платежем 137450,0 грн. та штрафна (фінансова) санкція 34362,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року позов ТОВ "ВКФ Енерджи" задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач в апеляційній скарзі посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "ВКФ Енерджи".

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "ВКФ Енерджи" зареєстроване як субєкт господарювання-юридична особа та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Комінтернівського районі м. Харкова.

З 30.11.2010 року по 27.12.2010 року фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ВКФ Енерджи" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.12.07 року по 30.09.10 року, валютного законодавства за період з 17.12.07 року по 30.09.10 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 1/23-104/35589961 від 04.01.11. (а.с. 7-46).

Перевіркою встановлено зокрема порушення ТОВ "ВКФ Енерджи" вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1., 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакція, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 168/97-ВР), а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість у загальній сумі 137.450,0 грн., визначеного внаслідок неправомірного, на думку відповідача, завищення позивачем податкового кредиту по податкові накладній, отриманій від ПП "ВКФ Віколі".

На підставі вказаних висновків акта перевірки ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012310/0 від 19.01.2011 року,яким підприємству визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 171.812,5 грн., у тому числі за основним платежем 137.450,0 грн. та штрафна (фінансова) санкція 34362,5 грн.

Згідно розрахунку визначених податкових зобов'язань штрафна (фінансова) санкція складається з сум: 34362,05 грн. - внаслідок визначення податковим органом податкових зобовязань по взаємовідносинам з ПП "ВКФ Віколі", а також 340,0 грн. за неподання у законодавчо встановлені строки податкового звіту з ПДВ за січень 2008 року та лютий 2009 року. (а.с. 127-128).

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "ВКФ Енерджи" (покупець) та ПП "ВКФ Віколі" (продавець) укладено договір поставки устаткування № ВИ-15/04 від 15.04.2010 року.

Згідно умов договору продавець зобовязується поставити позивачу устаткування згідно зі специфікацією, яка є невідємною частиною вказаного договору. Відповідно до Специфікації комплекту устаткування (Додаток № 1 до Договору № ВИ-15/04 від 15.04.10 року), предметом договору поставки є сушильна піч корпусна 300л., сушильна піч з циркуляцією гарячого повітря модель 200, V-подібний змішувач 300л., високошвидкісний змішуючий гранулятор (а.с. 78-81). Поставка устаткування по кількості та найменуванню здійснюється продавцем (п. 5.2 Договору).

Товар зазначений у Специфікації поставлений позивачу згідно видаткової накладної №200413 від 20.04.10 року. На виконання договору виписана податкова накладна №200413 від 20.04.10 року на суму 824 700,0грн. (у т.ч. ПДВ 137450,0 грн.). Доставка ТМЦ була здійснена у м. Харків, згідно товарно-транспортної накладної №3 від 20.04.10 року, де отримане від ПП ВКФ "Віколі" обладнання було зібрано у таблеточний прес (згідно договору з Ф-П ОСОБА_1. №30/06/1 від 30.06.10 року на виконання робіт по зборці, монтажу, налаштуванню та настойці технологічного обладнання).

Складені при виконанні зазначеного вище правочину первинні документи, в тому числі і податкова накладна № 200413 від 20.04.10 за своєю формою та змістом відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Надалі зібраний прес був використаний у господарській діяльності ТОВ "ВКФ Енерджи" шляхом його наступного продажу ВАТ «Київмедпрепарат»- договір №2-ТП-2010-ЗН від 20.04.2010 року на поставку обладнання (таблеточного пресу) із специфікацією та технічним завданням. Таблеточний прес був поставлений покупцю та отриманий ним згідно видаткової накладної №5 від 20.09.10 року, номенклатури та довіреності на отримання ТМЦ №4396 від 17.09.10 року.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ПП «ВКФ Віколі») на момент складання на адресу позивача зазначеної вище податкової накладної було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.4.5 цієї ж статті передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Зі змісту наведених норм випливає, що, дозволяючи формування податкового кредиту за рахунок сум податку як сплаченого, так і нарахованого в ціні придбання (у разі, коли відвантаження товару (робіт, послуг) є першою подією та передує зарахуванню коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок постачальника), законодавець в кінцевому результаті передбачає наявність у платника податку - покупця витрат по сплаті податку, як підставу для врахування сум податку в розрахунку сум бюджетного відшкодування.

Включені позивачем до податкового кредиту суми податку підтверджені податковими накладними, а при сплаті позивачем податку в ціні придбання товарів відповідальність за перерахування цих сум до бюджету лежить на контрагенті позивача - постачальнику товарів.

При цьому відповідальність за податковим законодавством настає за винне порушення встановлених нормами цього законодавства вимог і має індивідуальний характер, а відтак платник податків не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені іншими платниками податків.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарських операцій підприємством підтверджений відповідними документами, а невиконання свого обовязку щодо подання декларацій з податку на додану вартість контрагентом позивача не позбавляє позивача права включення сплачених сум податку до податкового кредиту.

За таких обставин, підстави передбачені ст. 202 КАС України для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року відсутні, а отже в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя -(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 31 жовтня 2011 року.

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.