Постанова № 22016319, 08.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 р. Справа № 2а-1870/923/11 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції в м. Суми та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕнергоНафтМаш»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2011р. по справі№2а-1870/923/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕнергоНафтМаш»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «ЕнергоНафтМаш», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000892314/0/63261 від 20.08.10 р. про донарахування податку на прибуток в сумі 75370,0 грн. та № 0000902314/0/63263 від 20.08.10 р. про донарахування ПДВ у сумі 42042,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2011р. по справі№2а-1870/923/11 позов був задоволений частково: скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000902314/0/63263 від 20.08.10 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 12612,60 грн. В частині донарахування податку на додану вартість в сумі 29429,40 грн., з яких 28028,0 грн. - основний платіж та 1401,4 грн. - штрафні санкції - податкове повідомлення-рішення №0000902314/0/63263 від 20.08.10 р. - залишене без змін. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2011р. по справі№2а-1870/923/11 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2011р. по справі№2а-1870/923/11 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо скасування податкового повідомлення-рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі визнавши незаконним та скасувавши податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000892314/0/63261 від 20.08.10 р. про донарахування податку на прибуток в сумі 75370,0 грн.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача не надав. Позивач також не надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ДПІ в м. Суми підлягає задоволенню, а апеляційна скаргу ТОВ «ЕнергоНафтМаш»не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт № 6339/2314/32318138/56 від 11.08.10 р. планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Енергонафтмаш»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.03.10 р.

За результатами проведеної перевірки були встановлені порушення ТОВ «Енергонафтмаш»: п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, 5.9, п.п. 5.7.1 п. 5.7, ст. 5, п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 57977,0 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 р. на суму 57977,0 грн.; п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, 5.9, п.п. 5.7.1 п. 5.7, ст. 5, п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 2458,0 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 р. в сумі 2458,0 грн.; п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ПДВ у сумі 28028,0 грн., в тому числі: за січень 2009 р. на суму 28028,0 грн.; п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»(із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 67,0 грн., в тому числі: за березень 2010 р. на суму 67,0 грн.; п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 та п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2007-2009 рік, в результаті чого нараховано пені за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 2217,72 грн., в т.ч за 2007 р. - 1180,50 грн., за 2008 р. - 867,70 грн., за 2009 р. - 159,41 грн., за 2010 р. - 10,11 грн. Бюджетний борг по податку з доходів фізичних осіб станом на 31.03.10 р. становить 20305,72 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, однак рішенням ДПА України про результати розгляду скарги № 2191/6/25-0115 від 01.02.11 р., спірні податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми були залишені без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, довів належним чином правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000892314/0/63261, яким донарахований податок на прибуток в сумі 57977,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17393,0 грн., а тому вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є неправомірними та необґрунтованими.

Також суд першої інстанції відмітив, що податкове повідомлення-рішення № 0000902314/0/63263 від 20.08.10 р. підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 12612,6 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно матеріалів справи ЗАТ «Енергонафтмаш»(код ЄДРПОУ 32318138) зареєстроване 28.02.03 р. за № 10006091715, та перереєстроване у зв'язку із зміною форми власності в ТОВ «Енергонафтмаш»21.05.09 р. Виконавчим комітетом Сумської міської Ради за № 10044629089, взяте на податковий облік в органах ДПС з 19.03.03 р. № 01931831 та станом на 06.08.10 р. перебував на обліку в ДПІ в м. Суми. У періоді, який перевірявся, суб'єкт господарювання був платником податку на прибуток, ПДВ, комунального податку, податок з доходів найманих працівників, орендної плати з юридичних осіб. Відповідно свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ № 25772430 від 04.04.03 р. та № 100229523 від 01.06.09 р., виданих ДПІ в м. Суми, позивач зареєстрований платником ПДВ з 04.04.03 р. (ІПН 3231821318191).

Як вказано з акті перевірки, порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»перевіряючі повязують з тим, що позивачем за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.08.07 р., укладеним з ТОВ “Еко-С” (а.с.69), був реалізований виробничий корпус, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Машинобудівників, 4. Вартість приміщення згідно договору склала 650000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 108333,33 грн. При цьому до валового доходу позивачем від реалізації нерухомості була включена сума 541667,0 грн., яка за твердженням позивача є різницею між сумою реалізації та балансовою вартістю майна.

Як наполягає позивач, збільшення балансової вартості нерухомості сталося за рахунок проведеного ремонту на суму 278400,0 грн. і ці витрати станом на 01.04.07 р. не відносилися до валових витрат, а тому фактично балансова вартість приміщення складала 445187,0 грн. з ПДВ.

Перевіряючими при проведенні перевірки були досліджені документи аналітичного бухгалтерського обліку, де по Дт 704 Кт 10 - 138 897,79 грн. остаточна вартість нежитлового приміщення склала 138 898,00 грн. Інших даних про облік остаточної вартості проданої в подальшому нерухомості позивачем не надано.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»капітальними інвестиціями в необоротні матеріальні активи є витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7. Зі змісту наведеного випливає, що будь-які поліпшення основних фондів, які впливають на балансову (залишкову) вартість основних фондів, має відображатися в регістрах аналітичного обліку.

Як встановлено судом першої інстанції і це не спростовано позивачем в апеляційній скарзі, вартість проведеного ремонту нерухомості не була відображена в регістрах аналітичного обліку і не збільшила балансову вартість майна. За таких підстав посилання позивача на визначену ним фактичну балансову вартість нерухомості не доведені належними та допустимими доказами: відомостями про переоцінку майна, відображення результатів переоцінки в регістрах аналітичного обліку.

Вищенаведені обставини стали підставою для відмови у задоволенні позову і з цими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Задовольняючи позов в частині вимог, суд першої інстанції вказав на те, що в позові позивач фактично не оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000902314/0/63263 від 20.08.10 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 28028,0 грн., а лише наводив доводи, що свідчили про його незгоду з визначенням застосованих штрафних санкцій в розмірі 14014,0 грн. За твердженням позивача відповідач повинен був замість 50% від донарахованої суми податку застосувати санкції в розмірі 5% від суми донарахованого податкового зобовязання.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції послався на те, що при застосуванні фінансових санкцій в розмірі 14014,0 грн. (50%) від суми 28028,0 грн. відповідачем були застосовані положення п. 4.2.2 «б»ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка передбачає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. При цьому, відповідач стверджує, що пункт «б»був застосований так як питання, внаслідок якого було донараховано суму ПДВ, камеральною перевіркою не розглядалось, та сума даної помилки камеральною перевіркою не донараховувалась.

Дані твердження відповідача судом першої інстанції були визнані безпідставними, оскільки в акті перевірки при визначенні податкових зобов'язань не встановлено їх завищення або заниження. Фактично підприємством було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на суму 28028,00 грн. при складанні основної декларації з ПДВ підприємством. А відповідно п. 4.2.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених п. 4.3 цієї статті.

З посиланням на лист ДПА України № 266 від 18.04.08 р. «Про організацію взаємодії органів ДПС при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість», приписи якого застосовуються відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що досліджуючи дані податкових декларацій відповідач здійснював камеральну перевірку, метою проведення якої є виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства за рахунок застосування окремих методів контролю та аналізу діяльності субєктів господарювання. Оскільки з копій декларацій, наданих ДПІ в м. Суми на вимогу суду (а.с.125-162), суд першої інстанції встановив, що камеральні перевірки розрахунків проводились з зазначенням дати і підпису службової особи ДПІ в м. Суми, отже і порушення щодо порядку заповнення декларацій позивачем мали бути виявлені ДПІ в м. Суми саме при проведенні камеральних перевірок, судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що штрафні санкції підлягали застосуванню в порядку п. 17.1.4 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Слід відмітити, що наведена норма передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у п. 4.2.2 «в»ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі 5% суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Проте оскаржене податкове повідомлення-рішення і застосування штрафних санкцій були наслідком проведення планової виїзної перевірки, а тому відповідач правомірно послався на положення п. 4.2.2 «б»ст. 4 вищевказаного Закону і застосував штрафні санкції в порядку п. 17.1.3 ст. 17 Закону з урахуванням саме планової перевірки.

Оскільки на орган ДПС покладені повноваження визначати вид перевірки, то у суду першої інстанції не існувало повноважень на свій розсуд визначати яка перевірка проводилася і стверджувати про те, що в межах планової перевірки мала проводитися також камеральна перевірка показників податкової декларації.

Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції, які стали підставою для задоволення позову, є помилковими, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.11 р. по справі№2а-1870/923/11 в частині задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕнергоНафтМаш»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.11 р. по справі№2а-1870/923/11 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.11 р. по справі№2а-1870/923/11 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.11 р. по справі№2а-1870/923/11 скасувати в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000902314/0/63263 від 20.08.10 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 12612,60 грн. і в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від19.05.11 р. по справі№2а-1870/923/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій