Ухвала суду № 22016092, 10.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 р.Справа № 2а-6112/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.,

представника позивача Переверзевої К.М., відповідача Сагайдак Є.С., третьої особи Свистуна С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. по справі№2а-6112/11/2070

за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст >третя особа Науковий медико-технічний центр "Медицина праці" <за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі по тексту ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», позивач,) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова (далі по тексту - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, відповідач), в якому просило суд : скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000290847 від 16.05.2011 року на загальну суму 22 400 грн. по зменшенню суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 22 400 грн.; № 0000280847 від 16.05.2011 року на загальну суму 5 500 грн. по донарахуванню податку на додану вартість у розмірі 4 400 грн. та штрафних санкції у розмірі 1 100 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. по справі№2а-6112/11/2070 вищезазначений адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова № 0000290847 від 16.05.2011 року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова № 0000280847 від 16.05.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код за СДРПОУ 31941174) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривень 40 копійок.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. по справі№2а-6112/11/2070, прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанов норм ч.1 ст.203, пп.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Посилаючись на результати проведення перевірок податковими органами Наукового медико-технічного центру «Медицина праці» (контрагента позивача по спірними правовідносинам) та ТОВ «СК Техспецбуд» (контрагента Наукового медико-технічного центру «Медицина праці»), за наслідками яких було встановлено нікчемність укладеного правочину між цими підприємствами, стверджують про те, що послуги, надані позивачу Науковим медико-технічним центром «Медицина праці» не можуть формувати валові витрати та податковий кредит ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» за спірний період. З вказівкою на відсутність доказів фактичного отримання, транспортування товарів, послуг, наданих ТОВ «СК Техспецбуд» Науковому медико-технічному центру «Медицина праці», власних або орендованих складських приміщень, наполягають на тому, що ТОВ «СК Техспецбуд» не поставило послуги на адресу Наукового медико-технічного центру «Медицина праці», а тому останнє не могло поставити цей товар на адресу позивача. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що угоди, укладені та такі, що виконувались протягом перевіряє могоперіоду між Науковим медико-технічним центром «Медицина праці» та ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» не спричиняють реального настання правових наслідків, тому є нікчемними. Підсумовуючи викладене, наполягає на тому, що позивачем вказаний правочин безпідставно було відображено в своєму бухгалтерському та податковому обліку, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та недоплати до Державного бюджету України ПДВ у червні 2009 року, а відтак відсутні підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в останній та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні та в наданих до справи письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. Зазначив, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 4400 грн. та сформовані валові витрати за період з 01.09.2009 року по 31.12.200 року на загальну суму 22400 грн. по реальній господарській операції з придбання у Наукового медико-технічнго центру «Медицина праці» науково-технічної продукції, які повністю підтверджено відповідними первинними документами (податковими накладними, актами прийому-передачі послуг, виписками по рахунку позивача, картками умов праці, протоколами дослідження повітря робочої зони, протоколами проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку, протоколами досліджень метеорологічних факторів, протоколами проведення досліджень важкості та напруженості праці) За таких обставин, вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав правову позицію позивача та просив суд апеляційної інстанції відмовити відповідачу в задоволенні вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Харківський облавтодор" зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб 26.04.2002 року (первинна реєстрація), реєстраційний номер 14801200000000068 (дата внесення останніх змін - 31.03.2011 року).

Податкова адреса ДП «Харківський облавтодор» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 61202, Харківська область, м. Харків, вул. Ахсарова. буд. 2.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07.05.2002 року за № 13606, станом на 08.04.2011р. перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харків (довідка про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 07.02.2011 року № 9).

ДП «Харківський облавтодор» зареєстровано платником ПДВ з 22.05.2002 року.

Згідно з п.1.1 Статуту ДП «Харківський облавтодор» створено відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 22.04.2002 року № 166 на власності відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на адресу позивача було направлено листа від 15.03.2011 року № 3265/10/47-035, яким СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові повідомило директора ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» про надання пояснень щодо включення (невключения) до складу валових витрат вартість отриманих товарів (робіт, послуг) від Наукового медико-технічного центру «Медицина праці» (далі по тексту НМТЦ «Медицина праці». В звязку з чим, листом від 29.03.2011 року ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на адресу відповідача були направлені договір № 23-09 від 19.02.2009 року, копія протоколу узгодження договірної ціни, копія акту приймання-здачі науково-технічної продукції від 02.06.2009 року, копія банківської виписки за 10.06.2009 року, копія платіжного доручення № 1572 від 10.06.2009 року, копія податкової накладної № 102 від 10.06.2009 року, копія реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2009 року.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі службового посвідчення серія УХК № 051068, виданого ДПА у Харківській області 04.08.2009 року, наказу «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ДП «Харківський облавтодор» № 276 від 30.03.2011 року, фахівцем СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків науковий медично-технічний центр «Медицина праці» (код за ЄДРПОУ 14060218) за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року, про що складено акт від 22.04.2011 року № 1163/47-0/31941174 (т.1, а.с.9-27).

Перевіркою встановлено порушення ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» : ч. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 та ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому ДП «Харківський облавтодор» із НМТЦ «Медицина праці»; п.3.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР, зі змінами та доповненнями, ДП "Харківський облавтодор" при виконанні договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, завищено суму валових витрат за 2 квартал 2009 року на суму 22 400,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування 2 кварталу 2009 року на суму 22 400 грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на і додану вартість", із змінами і доповненнями, ДП "Харківський облавтодор" зайво включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за звітний період червень 2009 року суму ПДВ 4 400,00 грн. з витрат по придбанню НМТЦ «Медицина праці» послуг по санітарно-гігієнічному дослідженню умов на робочих місцях.

На підставі висновків акту перевірки № 1163/47-0/31941174 від 22.04.2011 року відповідачем 16.05.2011 року відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000280847 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 4 400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 100,0 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000280847 про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 22 400 грн. (т.2 а.с.14, 16).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на виконання ч.2 ст.71 КАС України правомірність винесених податкових-рішень належним чином не довів, висновки акту перевірки на підставі яких прийняті спірні рішення не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень, оскільки судом встановлено, що витрати позивача, повязані з придбанням від свого контрагента науково-технічної продукції повністю підтверджені первинними документами та використанні в господарській діяльності, що свідчить про реальність спірної угоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 4400 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 22400 грн. за червень 2009 року, стали твердження податкового органу про безпідставне віднесення ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» до складу валових витрат придбання науково-технічної продукції у НМТЦ «Медицина праці» на суму 44000 грн. по нікчемній угоді, укладеної без мети реального настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові помилковими, безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, які розроблені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 та затверджені Міністром праці України 01.09.1992 року Постановою № 41, ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» укладено договір № 23-09 від 19.02.2009 року з профільним інститутом НМТЦ «Медицина праці» на виконання робіт по атестації робочих місць філій ДП «Харківський облавтодор» (т.1 а.с.30, 31).

Згідно свідоцтва про атестацію № 100-2959/2008, виданого ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 07.08.2008р. та чинного до 06.08.2011р. НМТЦ «Медицина праці» відповідає критеріям атестації й атестована на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду згідно з галуззю атестації (т.1 а.с.34-40).

За умовами вищевказаного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе (передає) виконання робіт на тему : "Проведення санітарно-гігієнічних досліджень 55 робочих місць ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконання договору № 23-09 від 19.02.2009 року профільним інститутом НМТЦ «Медицина праці» виконані роботи за темою "Проведення санітарно-гігієнічних досліджень 55 робочих місць ДП "Харківський облавтодор».

Господарські операції з придбання позивачем від НМТЦ «Медицина праці» науково-технічної продукції останнім відображені у податкових накладних від 27.03.2009 року № 42 на суму з ПДВ 26 400,00 грн., податкова накладна від 10.06.2009 року № 102 на суму з ПДВ 26 400,00 грн. (т.1 а.с.32, 33).

За результатами здійснення господарської операції з надання вказаних продукції Замовником та Виконавцем оформлено акт сдачі-приймання від 01.11.2009 року на суму з ПДВ 52 800,00 грн. санітарно-гігієнічних досліджень умов праці (т.1 а.с.41).

Колегія суддів зауважує, що акт сдачі-прийому науково-технічної продукції оформлений у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, та скріплений печаткою ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Слід також відмітити, що спірні податкові накладні, виписані на адресу позивача вказаним контрагентом, відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Фактичне виконання операцій з надання НМТЦ «Медицина праці» позивачеві науково-технічної продукції підтверджується також наданими до матеріалів справи копіями карти умов праці, протоколів проведення досліджень повітря робочої зони, протоколів проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку, протоколів досліджень метеорологічних факторів, протоколів проведення досліджень важкості та напруженості праці (т.1 а.с.42-227), що були передані після виконання робіт ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Розрахунок між позивачем та вказаним контрагентом проведено в повному обсязі в грошовій формі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії платіжних доручень (т.3 а.с.2).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон № 283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Абзацем 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283/97-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язковою умовою включення сум до складу валових витрат є їх підтвердження первинними документами.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції з надання послуг, є акт прийому-передачі.

Слід зазначити, що акт прийому-передачі повністю відповідає вимогам до первинних документів, встановленим приписами ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": містять назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис із розшифровкою підпису, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності, та скріплені печатками Виконавця та Замовника.

Відповідачем не надані суду докази того, що в акті прийому-передачі наданої продукції повинні міститися більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а також докази про обов'язкову наявність інших документів, окрім тих, що були складені сторонами на підтвердження фактів надання та отримання вказаної продукції.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи характер господарської діяльності позивача, колегія суддів приходить до висновку, що господарська операція з придбання ДП «Харківський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» у НМТЦ «Медицина праці» науково-технічної продукції повністю підтверджена первинними документами, оформленими належним чином, а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що витрати по отриманим позивачем науково-технічної продукції є підтвердженими первинними документами, пов`язані з господарською діяльністю позивача, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення їх до складу валових витрат.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги на підтвердження обґрунтованості своїх висновків щодо відсутності у контрагента позивача та у ТОВ «СК Техспецбуд» власних або орендованих складських приміщень, доказів фактичного отримання, транспортування товарів, послуг, наданих ТОВ «СК Техспецбуд» Науковому медико-технічному центру «Медицина праці», оскільки для виготовлення та передачі науково-технічної продукції, яка є предметом за спірною угодою, законодавцем не передбачені такі обовязкові умови, як наявність складських приміщень або складання товарно-транспортних, видаткових накладних.

Крім того, колегією суддів також взято до уваги, що ТОВ «СК Техспецбуд», який НМТЦ «Медицина праці» виготовляв розрахунок та аналіз результатів вимірювань проведених інститутом на замовлення позивача, проведено вказані роботи в повному обсязі, що підтверджується первинними документами копії яких додані до матеріалів справи (т.3 а.с.21-26).

Слід відмітити, що за своїм характером вказані роботи є арифметичним підрахунком показників вимірювань, які були проведені НМТЦ «Медицина праці» на користь позивача.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість (з урахуванням періоду, що перевірявся) визначені статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до положень підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих “сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право платника податків на податковий кредит Законом України “Про податок на додану вартість” не поставлено в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі, не відображення ними податкових зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що неподання контрагентом контрагента позивача ТОВ “СК Техспецбуд» податкової звітності або надання пояснень директором цього підприємства про те, що він ніколи не підписував від імені Товариства ніяких бухгалтерських документів, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Щодо твердження про нікчемність правочину, укладеного позивачем з НТМЦ «Медицина праці” колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір про надання наукової продукції між позивачем та його контрагентом НТМЦ «Медицина праці» укладений відповідно до вимог діючого законодавства та відповідає вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ЦК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто відбулося фактичне надання послуг, а відтак, спірний договір мав реальний характер.

Доказів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідачем не надано, та не встановлено судами як першої, так і апеляційної інстанцій.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відсутність у контрагента НТМЦ «Медицина праці» трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, з урахуванням характеру послуг, які надавались цим інститутом позивачеві, не свідчить про неможливість фактичного здійснення ним господарської операції за участю позивача, та не є ознакою нікчемності укладених угод.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підсумовуючи викладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та НТМЙ «Медицина праці» не підтверджені жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагента продукції, невикористання отриманої продукції у власній господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що правочин між позивачем та НТМЦ «Медицина праці» не може бути визнаний нікчемним.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту в червні 2009 року суму податку на додану вартість в загальному розмірі 4400 грн. по реальній господарській операції, повністю підтвердженою відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку із придбанням продукції у НТМЦ «Медицина праці».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 22.04.2011 року № 1163/47-0/31941174 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові № 0000290847 від 16.05.2011 року та № 0000280847 від 16.05.2011 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. по справі№2а-6112/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Перцова Т. С.

Судді<підпис >

<підпис >Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 15.11.2011р.