Ухвала суду № 22015953, 07.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/3902/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Денисенко В.В.

представника відповідача Шульга Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від14.06.2011 р. по справі №2а-1670/3902/11

за позовом Приватного підприємства "ВКФ"МАК"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "ВКФ "МАК", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0003492301/1354.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що вважає неправомірним та таким, що не відповідає дійсності, висновок контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту за грудень 2010 року по взаємовідносинах з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", оскільки взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом за перевіряємий період підтверджуються первинними документами, які не були взяті до уваги податковим органом під час перевірки, у звязку з чим просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від14.06.2011 р. адміністративний позов Приватного підприємства "ВКФ "МАК" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 19.04.2011 року № 0003492301/1354.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ВКФ "МАК" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в

якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від14.06.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника

позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство «ВКФ «МАК»(ідентифікаційний код 36804973) є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 09.11.2009 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 360053, та перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ (а.с.9).

У період з 01.04.2011 року по 05.04.2011 року, на підставі наказу від 01.04.2011 року № 1504, державним податковим інспектором Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «ВКФ «МАК»з питання взаємовідносин з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки 05.04.2011 року складено акт № 1889/23-209/36804973, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ПП «ВКФ «МАК» підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ПП «ВКФ «МАК»завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 22537 грн. 35 коп. (а.с.11-14).

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0003492301/1354, яким ПП «ВКФ «МАК» збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 28 171 грн. 69 коп., в тому числі: 22537 грн. 35 коп. - основний платіж, 5 634 грн. 34 коп. - штрафна санкція (а.с.15).

Також встановлено, що 01.12.2010 року між ПП «ВКФ «МАК»та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»укладено договір поставки (а.с.17-18).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс10” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності ПП «ВКФ «МАК» для подальшої його реалізації.

Суд мотивував судове рішення тим, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” та отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

На момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу у акті перевірки від 05.04.2011 року № 1889/23-209/36804973 про порушення ПП «ВКФ «МАК» підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за результатами господарський взаємовідносин позивача з ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”.

Так, перевіркою встановлено, що ПП «ВКФ «МАК»згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р. задекларовано суму податкового кредиту 22537, 35 грн. по взаємовідносинам з ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” (а.с. 111).

Відповідач посилався на акт перевірки від 02.03.2011 року, складений за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”, згідно висновків якого, встановлено що підприємство звітується з листопада 2010 року, кількість працюючих згідно розрахунку комунального податку за IV квартал - 5 осіб, витрати на оплату праці згідно декларації 2010 року - 9300 грн., основні фонди відсутні. За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з ПДВ за грудень 2010 року встановлено формування податкового кредиту від підприємств, що мають ознаки сумнівності (а.с.76-86).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при включенні ним до податкового кредиту за грудень 2010 року суму ПДВ 22 537 грн. 35 коп. по взаємовідносинах із ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено судом першої інстанції і про це свідчать письмові докази, 01.12.2010 року між ПП «ВКФ «МАК»та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»укладено договір поставки.

Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”) зобовязується передати у власність Покупцю (ПП «ВКФ «МАК») товар, а Покупець прийняти його та оплатити. Найменування, асортимент, кількість і ціна товару указується в рахунках-фактурах і накладних, які є невідємною частиною договору. Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або розрахунком готівкою. Поставка товару здійснюється окремими партіями у відповідності із заявками Покупця (а.с.17-18).

На виконання умов договору, ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” виписано ПП «ВКФ «МАК»податкові накладні на загальну суму 135 224 грн. 48 коп., в тому числі ПДВ 22 537 грн. 41 коп., рахунки-фактури та видаткові накладні (а.с.26 -28, 30-32, 34-3641-43, 45-48).

На підтвердження розрахунку за придбаний товар позивачем надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” (а.с.25,29,3337-40, 44).

Доставка товару від Постачальника (ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”) до Покупця (ПП «ВКФ «МАК») здійснювалася із використанням курєрської доставки на підставі договору № 10-К про надання послуг курєрської доставки від 01.09.2010 року, укладеного ПП «ВКФ «МАК»із ФОП ОСОБА_5, та підтверджується актом здачі-прийому виконаних послуг від 30.12.2010 року № 347 (а.с.19-24).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції правомірно вважав, що податкові накладні за змістом та

реквізитами відповідають вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

ПП «ВКФ «МАК»на підставі виписаних ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”

податкових накладних включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року суму ПДВ 22 537 грн. 35 коп. (а.с.109-111).

Письмові докази свідчать про те, що у подальшому позивач використав придбаний у ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” товар у своїй господарській діяльності, а саме реалізував ПП «Юсіп», ТОВ «Добробит», ПП «Техноком-Сервіс»(а.с.114-148).

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності ПП «ВКФ «МАК»для подальшої його реалізації.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або містять недостовірні дані.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої

інстанції про те, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” та належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону, реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Письмові докази свідчать про те, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано (а.с.151-153).

Окрім того, відповідачем надано копію податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року поданої ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” до податкового органу 19.01.2011 року, де відображено в податкових зобов'язаннях суму ПДВ у розмірі 22 537 грн. 35 коп. по ПП «ВКФ «МАК»(а.с. 64-75).

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про обовязковість наявності такої підстави для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, як сплата цих сум до Державного бюджету України контрагентом позивача, оскільки норми Закону України “Про податок на додану вартість” не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Згідно з п. 10.2. ст.. 10 цього Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України.

Крім того, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, так як це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст..1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції»ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним (оскаржуваного позивачем) податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від14.06.2011 р. по справі№2а-1670/3902/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від14.06.2011 р. по справі

№2а-1670/3902/11 за позовомПриватного підприємства "ВКФ"МАК" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >