Постанова № 22015950, 09.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 р. Справа № 2а-7479/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі№2а-7479/11/2070

за позовом приватного науково-виробничого підприємства "Агролюс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне науково-виробниче підприємство "АГРОЛЮС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та просило постановити рішення, згідно якого визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004272302/0 від 16.11.2010 року та № 0004282302/0 від 16.11.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.11 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, де, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.10.2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку ПНВП "АГРОЛЮС" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ПП "Буддизайн" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року.

За результатом перевірки було складено акт "Про результати невиїзної документальної перевірки приватного науково-виробничого підприємства "АГРОЛЮС" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ПП "Буддизайн" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року" № 6332/23-506/30377771 від 29.10.2010 року .

Перевіркою встановлено порушення ПНВП "АГРОЛЮС" :

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені по правочинах здійснених ПНВП "АГРОЛЮС" з ПП "Буддизайн";

- п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством ПНВП "АГРОЛЮС", внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 41562 грн., у тому числі: у 1 кварталі 2009 року на суму 41562 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого занижено ПНВП "АГРОЛЮС" занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 20775 грн. та зменшено 26 строку декларації з ПДВ за лютий 2009 року у сумі 12475 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесене податкове повідомлення - рішення № 0004282302/0 від 16.11.2010 року, яким ПНВП "АГРОЛЮС" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31163,0 грн., в тому числі за основним платежем 20775,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції 10388,0 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0004272302/0 від 16.11.2010 року, яким ПНВП "АГРОЛЮС" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62343,0 грн., в тому числі за основним платежем 41562,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції 20781,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7цього ж Закону право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не входять до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення й збереження яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, між ПНВП "АГРОЛЮС" та ПП "Буддизайн," в особі директора ОСОБА_1, було укладено договір № 1 від 12.01.2009 року, відповідно до якого ПП "Буддизайн" (виконавець) приймає на себе обов'язок по обробці пшениці озимої озоноповітряною сумішшю, а позивач (замовник) сплачує вартість робіт, згідно актів виконаних робіт. Також, між ПНВП "АГРОЛЮС" та ПП "Буддизайн" було укладено договір № 2 від 02.02.2009 року, відповідно до якого ПП "Буддизайн" (виконавець) приймає на себе обов'язок по обробці пшениці озимої (фимігація), а позивач (замовник) сплачує вартість робіт, згідно актів виконаних робіт.

На підтвердження здійсння робіт по обробці пшениці озимої озоноповітряною сумішшю та обробці пшениці озимої (фимігація) на загальну суму 199499,50 грн., в т.ч. ПДВ - 33249,92 грн., надано акти виконаних робіт № б/н від 30.01.2009 року, № б/н від 27.02.2009 року, № б/н від 27.02.2009 року та податкові накладні, видані ПП "Буддизайн" № 18/2 від 30.01.2009 року на загальну суму 71005,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11834,17 грн., № 40/2 від 27.02.2009 року на загальну суму 89418,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14903,00 грн., № 40/3 від 27.02.2009 року на загальну суму 39076,50 грн., в т.ч. ПДВ - 6512,75 грн.

На підтвердження оплати послуг надано угоду про взаємозалік вимог від 30.01.2009 року та 27.01.2009 року. Також, позивачем надано договір купівлі - продажу, видаткові та податкові накладні щодо постачання ПНВП "АГРОЛЮС" муки ПП "Буддизайн".

Разом з тим, в ході перевірки податковим органом ПП «Буддизайн» встановлено, що за юридичною адресою ПП «Буддизайн» відсутнє.

Відповідно до розрахунку комунального податку за 1 квартал 2009 року має загальну кількість працюючих 1чол. Відповідно до декларацій з податку на прибутку 1 квартал 2009 р. відсутні показники амортизаційних відрахувань.

Таким чином, в ході проведення перевірки ПП «Буддизайн» встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який міститьвідомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися ведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненню господарської операції. Як вбачається із матеріалів справи, вироком Вовчанського районного суду у Харківській області від 22.09.2008 року ОСОБА_1 (директор ПП Буддизайн) засуджений до позбавлення волі строком на 4 роки за скоєння злочину, передбаченого ст.296 ч.4 УК України, тобто на час укладення правочинів ПНВП «Агролюс» з ПП «Буддизайн» в особі директора ОСОБА_1, та складання первинних документів бухгалтерьского обліку на підтвердження реальності господарської операції за його підписом, ОСОБА_1 відбував покарання за скоєний злочин у місцях позбавлення волі. Останнім надані пояснення, про відсутність господарських операцій ПП «Буддизайн» у січені- березені 2009 року.

Таким чином, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, що податкові накладні, виписані ПП «Буддизайн», як і сама угода, відповідають вимогам діючого законодавства.

Також необхідно зазначити, що наявність податкових накладних є обов'язковими, але не вичерпними фактами, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат.

При цьому, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у відповідній редакції) встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу вищезазначених положень Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

При цьому, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме - підписання договору не уповноваженою на те особою з боку постачальника, фактичної відсутності підпису на податкових накладних, ненадання позивачем первинних документів, які б підтверджували її реальність, спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійсненого правочину, в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, колегія суддів вважає, що відповідна угода має характер безтоварної.

При цьому, колегія суддів зазначає, що, якщо наведені у договорах послуги фактично не поставлялися, то придбання таких послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, а наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги висновок експертно-економічного дослідження від 19.11.10 за висновками якого, наданими на дослідження документами не підтверджується висновки акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова № 6332/23-506/30377771 від 29.10.10 про порушення ПНВП «Агролюс» податкового законодавства, оскільки питання реальності господарських операцій експертом не досліджувалося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі№2а-7479/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. <Список >Кононенко З.О. Повний текст постанови виготовлений 14.11.2011 р.