Ухвала суду № 22015948, 07.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/2353/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Олійник Ф.В.

представника відповідача Кінаш Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Приватного підприємства "Лакрас" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від12.05.2011р. по справі№2а-1670/2353/11

за позовом Приватного підприємства "Лакрас"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Лакрас",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000942302/0/165 від 08.09.2010 року, № 0000942302/1/250 від 17.11.2010 року, № 0000942302/2/12 від 18.02.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від12.05.2011 р. відмовлено Приватному підприємству "Лакрас" в задоволенні позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від12.05.2011р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника

відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство «Лакрас»зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію АОО № 683007 від 06.07.2007 року, та перебуває на податковому обліку Кременчуцької ОДПІ з 09.07.2006 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 25.07.2007 року (а.с.41-43).

З 12.08.2010 року по 20.08.2010 року, на підставі п. 9 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Лакрас»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: жовтень, грудень 2008 року, лютий, квітень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, лютий, березень 2010 року.

За результатами перевірки, 26.08.2010 року Кременчуцькою ОДПІ складено акт № 4357/23-309/35026792, згідно висновків якого встановлено порушення ПП «Лакрас»п.п. 7.7.2, п.п.7.7.3, п.п.7.7.4, п.п.7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у заниженні суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на 17769 грн., за січень 2009 року на 4160 грн., за квітень 2010 року на 288336 грн.; у завищенні суми бюджетного відшкодування за червень 839285 грн., остаточний висновок щодо суми бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів за листопад 2008 року на 17769 грн., за січень 2009 року на 4160 грн., за квітень 2010 року на 288336 грн. буде зроблено після досліджених ланцюгів постачання до виробника (імпортера) та підтвердження фактичної сплати ПДВ до бюджету (а.с. 8-23).

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 08.09.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 000942302/0/165, яким ПП «Лакрас»зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 839285 грн. за червень 2010 року (а.с.24).

Не погодившись з даним рішенням, ПП «Лакрас»розпочало процедуру

адміністративного оскарження вказаного рішення.

За наслідками звернення платника податку зі скаргами до вищестоящих податкових

органів скарги залишені без задоволення, а Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000942302/1/250 від 17.11.2010 року та 000942302/2/12 від 18.02.2011 року (а.с.25).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що угода між ПП «Лакрас»та ТОВ «Кремполімер»від 31.07.2007 року на поставку лакофарбової продукції не була виконана ТОВ «Кремполімер»в повному обсязі, а саме, не в повному обсязі поставлена продукція, за яку ПП «Лакрас»здійснило попередню оплату.

Суд першої інстанції мотивував судове рішення і тим, що укладення нової угоди купівлі-продажу нерухомого майна, в розрахунках по якій платником податку була частково використана раніше вчинена попередня оплата, не може вважатися зміною номенклатури та вартості товару за договором поставки від 31.07.2007 року, як це вказує позивач, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин з приводу формування податкового кредиту з ПДВ п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому формування податкового кредиту за наслідками укладення та оплати угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 30.03.2010 року мало відбуватися у відповідний податковий період за правилами, встановленими ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 7.7.2 ст. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до п.п. 7.7.3 ст. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 ст. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.7.7 сп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Порушення даних норм обґрунтовано податковим органом в акті перевірки, згідно змісту якого на формування показників сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню, мали вплив фінансово-господарські операції платника податку з ТОВ «Кремполімер», з яким укладено угоду про постачання лакофарбової продукції за попередньою оплатою. За наслідками проведення попередньої оплати товару, що постачався та поставок цього товару, платником податку було сформовано податкові зобовязання, з урахуванням податкового кредиту від ТОВ «Кремполімер». В березні 2010 року платником податків проведено коригування своїх податкових зобовязань з урахуванням укладеної ним з ТОВ «Кремполімер»угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 30.03.2010 року та обладнання на загальну суму відповідно 2932155,73 грн. та 1698614,34 грн., розрахунки за якою були вчинені частково за рахунок раніше отриманої ТОВ «Кремполімер»попередньої оплати за поставку лакофарбової продукції (а.с. 68-75, 82-85).

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать письмові джокази, при

коригуванні податкових зобовязань та податкового кредиту, відображених у податковій звітності ПП «Лакрас», позивач керувався п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише:

а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;

б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів.

З урахуванням відкоригованих показників податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ платником податку в червні 2010 року заявлено до відшкодування суму ПДВ 839285 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованими заперечення податкового органу щодо

правомірності такого відшкодування, враховуючи неправильність коригування показників податкової звітності у березні 2010 року на підставі вищевказаних угод, оскільки платником податку було припинено виконання угоди поставки ТОВ «Кремполімер»лакофарбової продукції та укладено нову угоду купівлі-продажу нерухомого майна; а тому при формуванні позивачем своїх податкових зобовязань керуватися п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ є невірним та безпідставним, оскільки ця норма передбачає дії платника у разі, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала.

Судом першої інстанції встановлено, і цей факт не заперечувався представником позивача в суді апеляційної інстанції, що угода між ПП «Лакрас»та ТОВ «Кремполімер»від 31.07.2007 року на поставку лакофарбової продукції ТОВ «Кремполімер»була виконана не в повному обсязі, оскільки не в повному обсязі була поставлена продукція за яку ПП «Лакрас»здійснило попередню оплату.

А тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що за таких обставин платник повинен був коригувати податкові зобовязання та податковий кредит з урахуванням припинення угоди поставки та укладення нової угоди купівлі-продажу, як і вірним є висновок про те, що між сторонами фактично відсутній спір щодо дійсності укладення та обставин виконання угод платника податків, на підставі яких сформовано податкові зобовязання та які не ставляться під сумнів податковим органом, наявним є спір виключно з питань застосування права при формуванні податкового кредиту.

При цьому укладення нової угоди купівлі-продажу нерухомого майна, в розрахунках по якій платником податку була частково використана раніше вчинена попередня оплата, не може вважатися зміною номенклатури та вартості товару за договором поставки від 31.07.2007 року, як це вказує позивач, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин з приводу формування податкового кредиту з ПДВ п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому формування податкового кредиту за наслідками укладення та оплати угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 30.03.2010 року мало відбуватися у відповідний податковий період за правилами, встановленими ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваних

податкових повідомлень-рішень щодо позивача, кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень.

Натомість позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від12.05.2011 р. по справі№2а-1670/2353/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуПриватного підприємства "Лакрас" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від12.05.2011 р. по справі №2а-1670/2353/11 за позовом Приватного підприємства "Лакрас" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >