Ухвала суду № 22015937, 07.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 р.Справа № 2а-1525/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Воловельської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від24.06.2011 р. по справі№2а-1525/11/2070

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_5, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просила скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000121702/0 від 08.02.2011 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на помилковість висновків субєкта владних повноважень, викладених в акті перевірки № 235/172/НОМЕР_1 від 25.01.2011 р., а визначення заниження податку на додану вартість на загальну суму 23688,00 грн. - невірними та такими, що не відповідає вимогам діючого законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від24.06.2011 р. адміністративний позов ОСОБА_5 задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 00000121702/0 від 08.02.2011 року Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від24.06.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача,

представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 27.12.2010 р. по 19.01.2011 р. фахівцями Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р., за результатом якої складено акт № 235/172/НОМЕР_1 від 25.01.2011 р.

За результатами перевірки 25.01.2011 р. складено акт № 235/172/НОМЕР_1 , згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ФО-П ОСОБА_5, зокрема, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.97 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 23688,00 грн. .(а.с.18-28).

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова 08.02.2011 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000121702/0 , яким ФОП ОСОБА_5 збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 29708,00 грн., у тому числі: за основним платежем 23688,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 6092,00 грн. (а.с.17).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарської операції по придбанню у ТОВ «АПК УЛАН» товару (цукру-піску), а також документів щодо подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення

№ 0000121702/0 від 08.02.2011 року слугували висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту на суму 23688, 33 грн. внаслідок господарської операції позивача з ТОВ «АПК УЛАН».

Так, податковий орган зазначив, що декларація контрагента, ТОВ «АПК УЛАН», з ПДВ за червень 2010 р. не визнана як податкова звітність на підставі п. 4.5 наказу ДПА України від 31.12.2008 р. № 827. ТОВ «АПК УЛАН» перебуває на обліку у ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова; згідно акту перевірки від 19.11.2010 р. № 2464/182/36371820, підприємство не знаходиться за юридичною адресою (а.с.23-24 ).

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо

безпідставності таких тверджень податкового органу, оскільки вони спростовуються письмовими доказами про реальність (товарність) угод між позивачем та його контрагентами.

Як свідчать письмові докази, і це встановлено судом першої інстанції, позивачем у червні 2010 року на підставі рахунків фактур № СФ-0001082 від 03.06.2010 р., № СФ-00001110 від 08.06.2010 р. та № СФ- 00001153 від 14.06.2010 р. отримано від ТОВ “АПК УЛАН” товар (цукор пісок) в кількості 19 тон на загальну суму 142130,00 грн. (а.с.11,12).

Факт придбання цукру-піску підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними (а.с.16,59).

Факт оплати ФО-П ОСОБА_5 за отриманий в червні 2010 року від ТОВ “АПК УЛАН” цукор-пісок підтверджено платіжними дорученнями на загальну суму 142130,00 грн. (а.с.60, 62, 65).

Згідно сертифікату відповідності № UA1.034.Х000752-10 від 25.01.2010 р. та № BY/112 03.03.007 03405 від 02.09.2009р, отриманий ФО-П ОСОБА_5 від ТОВ “АПК УЛАН” товар-цукор білий кристалічний, мав термін придатності, що дозволяв здійснювати його зберігання протягом чотирьох років з дати виробництва (а.с.37-38).

Письмові докази свідчать про те, що для зберігання товару позивачем використовувались складські приміщення площею 995 м.кв., які орендуються згідно договору оренди № 2836-Н від 31.07.2006 р. у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (а.с.29-34).

Транспортування отриманого товару здійснювалось перевізником ФО-П ОСОБА_5 на підставі договору на надання транспортних послуг № 3 від 01.04.2010 р.(а.с.36).

Факт здійснення транспортування підтверджується належним чином оформленими первинними документами: товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, договорами, касовими ордерами на оплату наданих транспортних послуг (а.с.66-68,72-74, 75-77).

Ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції відповідач не спростував достовірність зазначених первинних документів, а тому суд першої інстанції правомірно врахував їх як належні та допустимі (в розумінні ст. 70 КАС України) докази по справі.

Згідно п. 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок надодану вартість", податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Письмові докази, а саме завірені копії накладних на реалізацію цукру-піску № 28 від 08.06.201, № 32 від 14.06.2010, № 29 від 09.06.2010, № 33 від 16.06.2010, № 38 від 22.06.2010, № 38 від 22.06.2010, № 42 від 30.06.2010, № 45 від 06.07.2010, № 61 від 07.07.2010, завірені копій податкових накладних № 77 від 08.06.2010, № 78 від 09.06.2010, № 81 від 14.06.2010, № 107 від 07.07.2010, № 101 від 06.07.2010, № 91 від 30.06.2010, № 87 від 22.06.2010, копії Реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за червень-липень 2010 року та копії листів Книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_5 яка зареєстрована в ДПІ Червонозаводського району м. Харкова, свідчать про використання придбаного у ТОВ “АПК УЛАН” товару (цукру-піску) в господарській діяльності позивача та реалізацію його з податком на додану вартість з ставкою податку 20% (а.с. 85-111).

Відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження факту відсутності товару по спірних правовідносинах, або невикористання позивачем товару у власній господарській діяльності, відсутності у контрагента позивача прав та дієздатності юридичної особи і статусу платника ПДВ, наявності у позивача наміру безпідставно одержати податкову вигоду у спірних правовідносинах, оформлення первинних документів з дефектами форми, змісту або походження.

Надані письмові докази, а саме: податкові накладні № 1575 від 04.06.2010 р. на суму 37000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6166,67 грн.), № 1589 від 09.06.2010 р. на суму 37000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6166,67), № 1668 від 15.06.2010 р. на суму 68130,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11355,00 грн.) не мають недоліків змісту та форми, походження, які згідно з п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, позбавляють зазначені накладні юридичного статусу податкової накладної (а.с.13-15).

Суд першої інстанції правомірно не врахував посилання ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про відсутність у ФО-П ОСОБА_5 права на податковий кредит по перелічених податкових накладних у зв'язку з недекларуванням ТОВ “АПК УЛАН” податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, позивач та його контрагент,ТОВ “АПК УЛАН”, є окремими суб'єктами права зі статусом суб'єктів господарювання, а за змістом Закону України “Про податок на додану вартість” позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

Правомірним є висновок суду першої інстанції і про те, що незнаходження ТОВ “АПК УЛАН” за юридичною адресою, про що зазначено в акті перевірки позивача, також не може свідчити про відсутність реального характеру угод, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а в даному випадку від відсутності за місцезнаходженням контрагента такого платника податку .

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість", платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету, відповідно до закону, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, відповідно до яких юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагенти (постачальник по ланцюгу) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Неможливість проведення податковим органом зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Окрім того, згідно ст..1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції»ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000121702/0 від 08.02.2011 р., яким ФОП ОСОБА_5 збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 29708,00 грн., у тому числі: за основним платежем 23688,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 6092,00 грн.

Натомість, позивач виконала приписи ч.1 ст. 71 КАС України, надавши достовірні та беззаперечні докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від24.06.2011 р. по справі№2а-1525/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, погоджуючись з ним, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від24.06.2011 р. по справі

№2а-1525/11/2070 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >