Ухвала суду № 22015935, 02.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/1855/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автомеханіка" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. по справі№2а-1670/1855/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автомеханіка" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автомеханіка" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 10.02.2011 №0000361502/0/240.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автомеханіка» (по тексту -позивач, ТОВ "Торговий дім "Автомеханіка") не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу , в якій посилаючись на порушення норма матеріального права, а саме п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. Закону України « Про податок на додану вартість», п.п. "в" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення суду правильним законним та обґрунтованим.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні, в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 20.01.2011 по 31.01.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ "Торговий дім "Автомеханіка", поданих за листопад 2010 року (дата реєстрації в податковому органі 13.12.2010, вх.№90005457511) та за грудень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі 14.01.2011, вх. №90006024129), за результатами якої складено акт від 31.01.2011 № 376/15-322/35314253.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 1.7. статті 1, підпункту 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 42 377,12 грн., ( за листопад 2010 року 29 777,61 грн., за грудень 2010 року 12 599,51 грн.)

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято 10.02.2011 податкове повідомлення рішення №0000361502/0/240 яким визначено ТОВ "Торговий дім "Автомеханіка", суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 52971,40 грн. (за основним платежем 42377,12 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 10594,28 грн).

Судом встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит в листопаді та грудні 2010 року на підставі податкових накладних виписаних Приватним підприємством "Нафта-Капітал" (по тексту - ПП "Нафта Капітал").

За результатами перевірки податковим органом встановлено, декларацію з ПДВ за грудень 2010р. контрагентом позивача ПП "Нафта-Капітал" не подано, у ПП "Нафта-Капітал" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, а також підприємство не знаходиться за юридичною адресою, 20.01.2011 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, що свідчить про відсутність здійснення ПП "Нафта-Капітал" фінансово-господарської діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), тому як згідно п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем для проведення перевірки були надані копії видаткових накладних, податкових накладних та договір.

Податкові накладні виписані ПП « Нафта-Капітал» на підставі договору № 10/11/01-1 від 01.11.2010р.

Так за умовами договору №10/11/01-1 від 01.11.2010, укладеного між ПП “Нафта Капітал”(Постачальник) та ТОВ "Торговий дім "Автомеханіка" (Покупець) Постачальник зобовязується передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити автозапчастини (надалі за текстом Товар), на умовах, визначених цим Договором. Кількість, номенклатура та ціна Товару в партії, визначаються виходячи з замовлення Покупця і вказуються у рахунку та накладній, які є невід'ємною частиною даного Договору, які надає Постачальник на кожну партію Товару. (пункт 2.1. Договору). Постачальник поставляє Товар на умові DDР (відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000), на склад Покупця за адресою м. Кременчук 1-й Піщаний туп. б.16/2. Транспортування продукції здійснюється автотранспортом Постачальника та за його рахунок (пункт 2.1. Договору). Покупець направляє Постачальнику заявку в якій зазначається асортимент та кількість Товару. Підтвердженням прийняття замовлення до виконання є рахунок-фактура, надісланий Постачальником Покупцю (пункт 2.2. Договору).

Судом першої інстанції встановлено, що документів, в підтвердження фактичного здійснення господарської операції отримання передачі товару (автозапчастин) визначених умовами договору, а саме: заявки Покупця із визначенням асортименту та кількості ТМЦ, рахунків - фактур, актів прийому - передачі ТМЦ, складських документів та товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, позивачем ні на перевірку, ні до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Наявність податкових накладних є обов'язковою умовою для набуття позивачем права на податковий кредит, проте не вичерпною обставиною, оскільки факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду щодо відсутності реального характеру операцій між позивачем та ПП « Нафта-Капітал», оскільки у постачальника позивача ПП “Нафта-Капітал” відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тобто здійснення супроводження грошових потоків з ймовірнім товаром, що не придбавався та не постачався і не міг бути придбаний/поставлений в обсязі вартості та обсягах кількості зазначених в первинних документах.

Доказів подальшого використання товару у власній господарській діяльності позивачем не надано, надані податкові накладні та банківські виписки не підтверджують реальність здійснення господарської операції з придбання товару саме у ПП “Нафта-капітал” .

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Згідно з вимогами статті 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою. Тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути обєктом оподаткування .

Таким чином, правові наслідки, у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит, можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання товарів від ПП "Нафта-Капітал" та їх використання у господарській діяльності, що свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення ТОВ "Торговий дім "Автомеханіка" податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 42377,12 грн, а саме: за листопад 2010 року на суму 29777,61 грн за грудень 2010 року на суму 12599,51 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо відсутності у податкового органу при проведенні камеральної перевірки встановлювати наявність чи відсутність трудових ресурсів, сировини, обладнання, оскільки при даному виді перевірки встановлюється повнота та своєчасність подання податкових декларацій та розрахунків; дотримання вимог щодо порядку заповнення поданих документів тощо, колегія суддів зазначає наступне.

Посилання позивача на підпункт «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є помилковим, оскільки на час проведення перевірки -31.01.2011р. зазначений закон втратив чинність.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 75.1.1. ст.75 Податкового Кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно п. 1.4.7. Методичних рекомендації, "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008, № 266 камеральна перевірка - перевірка, яка проводиться органом ДПС виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника ПДВ.

Згідно абз. п.п.5.2 п. 5 цих Методичних рекомендацій при виникненні розбіжностей податковий інспектор повинен запропонувати платнику податків надати пояснення та за необхідності - підтвердні документи відповідно до чинного законодавства. Неподання платником податків відповідних документів дає підстави для передання справи такого платника податку для проведення документальної виїзної перевірки.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що право органу державної податкової служби на здійснення камеральної перевірки при визначеності правильності задекларованих платником сум ПДВ не обмежується перевіркою показників податкової декларації лише з точки зору правильності арифметичних дій з цими показниками, а стосується відповідності цих показників фактичним даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку в межах податкового періоду, за який подана декларація.

Під час проведення перевірки податковим органом було запропоновано платнику податку надати пояснення та підтверджуючі документи, позивачем були надані лише видаткові, податкові накладні та договір, інших первинних документів , визначених умовами договору не надано. Цих документів не надано позивачем також ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкове повідомлення-рішення від 10.02.2011 №0000361502/0/240 прийнято Кременчуцькою ОДПІ .

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автомеханіка" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. по справі№2а-1670/1855/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Русанова В.Б.

Судді<підпис >

<підпис >Сіренко О.І. Любчич Л.В. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >