Ухвала суду № 22015878, 02.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 р.Справа № 2а-4615/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. по справі№2а-4615/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Ойл" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екс-Ойл", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000011800 від 19.04.2011 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість у розмірі 332776,81 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 83194,20 грн., на загальну суму 415971,01 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі акту перевірки №1226/1800/35588156 від 18.04.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення №0000011800 від 19.04.2011 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 332776,81 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 83194,20 грн., на загальну суму 415971,01 грн. Позивач вважає вказане податкове повідомлення - рішення незаконним та, як наслідок, таким, що підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, при цьому вказавши, що винесене податкове повідомлення рішення відповідає вимогам діючого законодавства, правомірне та законне, а тому просилили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Ойл" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме Закону України «Про податок на додану вартість», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Позивач надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Екс-Ойл»з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 31.07.2008 року. В ході перевірки було встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами вказаної перевірки 18.04.2011 року відповідачем було оформлено відповідний акт перевірки № 1226/1800/35588156 з викладеними в ньому висновками.

На підставі акту перевірки №1226/1800/35588156 від 18.04.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення рішення №0000011800 від 19.04.2011 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 332776,81 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію у розмірі 83194,20 грн., на загальну суму 415971,01 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем неправомірно визначено суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2008 року та липень 2008 року на загальну суму 332 776, 81 грн., а отже неправомірно накладено штрафні санкції за таке правопорушення в сумі 83 194,20 грн. у зв'язку з порушенням п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи підставою для означених порушень, на думку перевіряючих, стала розбіжність у співставленні податкових зобовязань ПП «Агродар Україна» та податкового кредиту ТОВ «Екс Ойл». Такі розбіжності були виявлені внаслідок порушення ПП «Агродар Україна» податкового законодавства, а саме завищення податкового зобовязання з податку на додану вартість у період з березня 2008 року по грудень 2008 року, так як первинна документація ПП «Агродар Україна» загублена і таким чином не можливо підтвердити суму податкового зобовязання по взаємовідносинам з ТОВ «Екс- Ойл».

Судом встановлено, що 29.01.08 р. між позивачем та ПП "Агродар Україна" було укладено договір постачання товару № 290108/2 від 29.01.2008 року. Договір є дійсним, чемним та має всі необхідні реквізити та істотні умови для його виконання сторонами.

У ході виконання договору позивач отримав від ПП "Агродар Україна" податкові накладні: у березні 2008 року: №24033 від 24.03.2008 р. на суму 435 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 72 500, 00 грн.; у квітні 2008 року: № 01041 від 01.04.2008 р. на суму 64 243, 00 грн., в т.ч. ПДВ 10 707,16 грн.; № 09043 від 09.04.2008 р. на суму 420 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 70 000, 00 грн.; №17074 від 17.04.2008 р. на суму 2 788, 80 грн., в т.ч. ПДВ 464,80 грн., у червні 2008 року: № 13061 від 13.06.2008 р. на суму 75 516,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 586, 00 грн.; №17061 від 17.06.2008 р. на суму 330 484,00 грн. в т.ч. ПДВ 55 080, 67 грн.; № 20061 від 20.06.2008 р. на суму 189 662,90 грн., в т.ч. ПДВ 31 610, 48 грн.; № 21061 від 21.06.2008 р. на суму 396 779,74 грн. в т.ч. ПДВ 66 129, 96 грн.; № 23061 від 23.06.2008 р. на суму 82 186,58 грн. в т.ч. ПДВ 13 697, 76 грн.

Загальна вартість товару по вказаним податковим накладним складає 1 996 661,02 грн., в тому числі ПДВ 332 776, 82 грн.

Судом також встановлено, що вищезазначені податкові накладні позивач має в оригіналі, на момент перевірки вони були пред'явлені відповідачу та мають усі необхідні реквізити, передбачені п.п 7.2.1 п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. у редакції від 01.01.2008 та від 22.05.2008 року, згідно якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні були надані для перевірки фахівцям ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (а.с. 8) та відповідають всім вимогам законодавства.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).

Судом встановлено, що позивач скористався таким правом та суми ПДВ по отриманим від ПП "Агродар Україна" податковим накладним включені до податкового кредиту у березні та липні 2008 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій за квітень та липень 2008 року. Факт втрати ПП "Агродар Україна" своїх примірників оригіналів податкових накладних свідчить лише про порушення таким платником податків ведення бухгалтерського та податкового обліку та не впливає на дійсність та чемність других примірників оригіналів податкових накладних, виданих своїм контрагентам, в тому числі позивачу.

Платник податку ПП "Агродар Україна", що виписав такі податкові накладні згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2. ст.7 наведеного Закону право на складання таких податкових накладних мав, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 23475492 від 11.07.2005 року, яке на момент виписки накладних було дійним (анульовано лише у 04.09.2009 року).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168 (із змінами та доповненнями), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, »підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Діюче законодавство України, в тому числі п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 наведеного Закону, не встановлює відповідальності платників податків за порушення іншими платниками податків бухгалтерського та податкового обліку та підстави для коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань внаслідок таких порушень.

Крім того статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Так якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит зПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладе, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що визначення відповідачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2008 року та липень 2008 року на загальну суму 332 776, 81 грн. та накладення штрафних санкцій за таке правопорушення в сумі 83 194,20 грн. у зв'язку з порушенням п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97 р. є неправомірними.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача є безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 року по справі№2а-4615/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. по справі№2а-4615/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. <повний текст >