Ухвала суду № 22015491, 09.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 р.Справа № 2а-12897/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.,

Ральченка І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.

представника позивача Короткової Н.М.

представника відповідача Усачова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданн і у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011р. по справі№2а-12897/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик-трейд"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хладик-Трейд" (далі по тексту - ТОВ "Хладик-Трейд"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому після уточнення позову просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000321800/0 від 04.10.2010р. щодо донарахування ТОВ "Хладик-Трейд" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6282490,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2971209,70 грн.;

- скасувати першу податкову вимогу від 20.10.2010 р. № 15633/10/24-023;

- зобов'язати відповідача в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна скасувати податкову заставу від 25.10.2010 р., накладену на наявне майно підприємства або набуте ним у сумі 18491282,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обставини, які викладені у акті перевірки № 4245/18-007/34951625 від 09.09.2010р. неправомірно кваліфіковані податковим органом, як порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України.

Позивач наполягав на реальності укладених угод і правомірності включення до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ.

На думку позивача, податковим органом рішення прийняті незаконно, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2011р. за заявою позивача, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик-Трейд" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - залишений без розгляду в частині позовних вимог про скасування першої податкової вимоги від 20.10.2010 року № 15633/10/24-023 та зобов'язання ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова скасувати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкову заставу від 25.10.2010 року, накладену на наявне майно підприємства або набуте ним у сумі 18491282,40 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик-Трейд" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000321800/0 від 04.10.2010р. щодо донарахування ТОВ "Хладик-Трейд" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6282490,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2971209,70 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України “Про податок на додану вартість”, Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. № 99.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на доводи і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Хладик-Трейд" є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100033037 від 04.04.2007 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 349516220372), відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 18.05.2010 року № 253, перебуває на обліку в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова (а. с. 153, 154, том 1)

06.09.2010 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Хладик-Трейд" (код ЄДРПОУ 34951625) з питань правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період квітня-червня 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Інвестиційні бізнес системи", за результатами якої складено акт перевірки № 4245/18-007/34951625 від 09.09.2010р. (а. с. 10-19, том 1).

Відповідно до висновків акту перевірки № 4245/18-007/34951625 від 09.09.2010р., встановлено порушення позивачем:

1. ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB “Хладик-трейд”з TOB “ Інвестиційні бізнес системи ”;

2. п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого TOB “Хладик-Трейд” завищено суму від"ємного значення (р. 18.2) за квітень 2010р. у розмірі 91360,0 грн., за травень 2010р. у розмірі 189800,00 грн. та занижено позитивне значення (р. 18.1.) за червень 2010р. у сумі 2706172,00 грн.;

3. п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7. Закону України "Про податок на додану вартість" зменшується сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26) за квітень 2010р. у сумі 144837,00 грн.;

4.п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6282490 грн., а саме: за квітень 2010 року у сумі 1005819 грн, за травень 2010 року у сумі 2570499 грн. та за червень 2010 року у сумі 2706172 грн.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000321800/0 від 04.10.2010р., згідно з яким ТОВ "Хладик-Трейд" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6282490,0 грн. та зобов'язано сплатити штрафні санкції у розмірі 2971209,70 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вважав, що податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, проте як позивачем документально підтверджена реальність виконання укладеної угоди, її законність і відповідність вимогам діючого законодавста.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки № 4245/18-007/34951625 від 09.09.2010р., за результатами проведеного податковим органом аналізу даних поданої ТОВ "Хладик-Трейд" податкової звітності з податку на додану вартість за перевіряємий період встановлено, що позивач мав взаємовідносини з прибдання товарів (робіт, послуг) від ТОВ " Інвестиційні бізнес системи " на загальну суму 6518686,75 грн. Відповідно "Системи співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів" між податковим кредитом ТОВ "Хладик-Трейд" та податковими зобов"язаннями ТОВ " Інвестиційні бізнес системи " по декларації за квітень, травень та червень 2010 року виявлені розбіжності у сумі 6518686,75 грн.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, посилаючись на висновок акту перевірки ТОВ " Інвестиційні бізнес системи " від 06.09.2010 р. № 4217/23-310/34470806, яким встановлено факт недекларування об"єкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних контрагентом ТОВ " Інвестиційні бізнес системи ", стверджує про відсутність правових підстав для формування ТОВ "Хладик-Трейд" податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищезазначеного підприємства, які фактично не відбулися.

Відповідно до письмових доказів, 02.11.2009 року між ТОВ "Хладик-Трейд" та ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" укладено договір купівлі-продажу № 02/11/09-4, предметом якого є постачання продуктів харчування (а. с. 80-84, том 5).

Протягом квітня-червня 2010р. позивач отримав від контрагента товарно-матеріальних цінностей на суму 39112120,50 грн. в т.ч. ПДВ 6518686,75 грн. Факти поставки товару підтверджуються товарно-транспортними накладними, підписаними уповноваженими особами продавця та покупця (а. с. 24-147, том 1).

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору позивачем надані отриманні від контрагента податкові накладні (а. с. 155-250, том 1, а. с. 1-31, том 2)

Факт оплати позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується банківськими виписками по рахунку товариства та платіжними дорученнями (а. с. 32-250, том 2, а. с. 1-7, том 3).

У позивача наявний кваліфікований персонал, транспортні засоби для перевезення товару, приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей, а отже, існують фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст проведеної господарської операції (а. с. 148-152, том 1).

Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угоди настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і п. 2.4 ст. 2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”. Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Підпунком 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно вважав, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, банківських виписок та завіреними належним чином копіями видаткових та податкових накладних, отриманих від постачальника.

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції між ТОВ "Хладик-Трейд" та ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" мали реальний характер, і у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних податкових накладних.

На час видання податкових накладних, ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" було зареєстровано в органах державної податкової служби та мало статус платника податку на додану вартість. Даний факт сторонами не спростовується (а. с. 35-40, том 5).

Отже, суд першої інстанції правильно вважав неправомірним посилання податкового органу на факт не відображення ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями з ТОВ "Хладик-Трейд" та висновок про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту.

У відповідності до положення п.10.2 ст.10 Закону "Про податок на додану вартість", платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Проте, вищезазначений Закон не містить норм, які б повязували право платника податку на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (робіт, послуг), із фактом декларування постачальником своїх податкових зобовязань та сплатою їх до бюджету.

А тому правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що у разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, які, відповідно до ст. 61 Конституції України, мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом, є неможливим.

З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Крім того, ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" було надано до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова декларації з ПДВ за період квітень, травень, червень 2010р., однак вказані декларації не були прийняті податковим органом як податкова звітність.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2010р. по справі № 2а-7363/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011р., позовні вимоги ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" щодо визнання декларацій з ПДВ за квітень та червень 2010 р. як податкової звітності та приймання їх до обліку задоволені в повному обсязі (а. с. 25-26, том 5).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010р. по справі №2а-8491/10/2070 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Інвестиційні бізнес системи", скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2010 року, прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" в частині визнання декларацій з ПДВ за травень 2010р. як податкової звітності.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно вважав, що у квітні, травні та червні 2010 року ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" належним чином задекларовано податкові зобовязання з ПДВ по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Хладик-Трейд", у звязку з чим посилання відповідача на зазначені обставини, як на підставу, що свідчить про відсутність реального виконання сторонами вчинених правочинів є необґрунтованим та безпідставним.

Стосовно твердження податкового органу про нікчемність вчиненої угоди між ТОВ "Хладик-трейд" та ТОВ "Інвестиційні бізнес системи", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, як і не надано доказів про притягнення учасників правочину до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Податковим органом не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" та ТОВ "Хладик-Трейд" та підтверджували висновки акту перевірки №4245/18-007/34951625 від 09.09.2010 року про нікчемність вчинених правочинів.

Укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також відсутні інші відомості про необґрунтованість завищення позивачем у даному випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про не доведеність податковим органом обґрунтованості висновків акту перевірки, а тому даний правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. Фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи викладене, висновок податкового органу про порушення ТОВ "Хладик-Трейд" п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України є безпідставним, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000321800/0 від 04.10.2010р. підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 21.06.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків,щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011р. по справі№2а-12897/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик-трейд"до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Рєзнікова С.С.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Ральченко І.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2011 р.