Ухвала суду № 22014859, 09.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 р.Справа № 2а-2538/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В. ,

Ральченка І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.

представника позивача Макаренка О.М.

пердставника відповідача Жданової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. по справі№2а-2538/11/2070

за позовом Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю “Пірана” (далі по тексту - УБ ТОВ "Пірана", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення-рішення СПДІ по роботі з ВПП у м. Харкові №0000250854 від 09.03.2011р. про збільшення суми грошового зобов”язання по податку на додану вартість у розмірі 526499,00 грн. та штрафних санкцій 131624,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 17.02.2011р. № 374/23-106/22699101, проведеної податковим органом, не відповідають дійсності, оскільки господарські взаємовідносини позивача з ТОВ “Дотрансторг”, ПП “Тіра-2007” мали реальний характер. Укладені між вказаними сторонами договори не визнавались нечинними та ніким не оспорювалися.

Позивач наполягав на скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0000250854 від 09.03.2011р., як прийнятого незаконно і безпідставно.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 р. позов Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова № 0000250854 від 29.03.2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст.ст. 69, 159 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на доводи і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю “Пірана” зареєстровано, як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 22699101, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (а. с. 8, 9).

В період з 27.12.2010 р. по 10.02.2011 р. СДПІ ВПП у м. Харкові проведена планова виїзна перевірка Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю “Пірана” з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010 р., за результами якої складено акт від 17.02.2011р. №374/23-106/22699101 (а. с. 93-153).

Відповідно до висновків акту перевірки від 17.02.2011р. № 374/23-106/22699101, встановлено порушення позивачем :

1.пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 526499 грн., у тому числі по періодах: липень 2009 року в сумі 62576 грн., вересень 2009 у сумі 233 грн., січень 2010 року в сумі 45073 грн., лютий 2010 року в сумі 87774 грн., березень 2010 року в сумі 44642 грн., липень 2010 року в сумі 218421 грн., серпень 2010 року в сумі 67780 грн.

2.пп. 6.1 п. 6 Інструкції про порядок нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного серидовища та ядерної безпеки України та ДПА України від 19.07.1999 року № 162/379, в результаті занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища в періоді, що перевірявся, на загальну суму 39,57 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 39,57 грн.

3. ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

На підставі висновків акту перевірки, 09.03.2011 р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000250854/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов”язання у сумі 658123,75грн., у тому числі 526499,00 грн. за основним платежем, 131624,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а. с. 6).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, проте як позивачем документально підтвердженна реальність виконання укладених угод, їх законність і відповідність вимогам діючого законодавста.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки від 17.02.2011р. № 374/23-106/22699101, в ході проведення перевірки УБ ТОВ "Пірана" податковим органом встановлено взаємовідносини з ТОВ "Дотрансторг", ПП "Тіра-2007". Відповідач посилається на відсутність первинних документів, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальника (ТОВ "Дотрансторг") до покупця (УБ ТОВ "Пірана"). Податковий орган посилається на те, що видаткові та податкові накладні по угодам, укладеним позивачем з ТОВ "Дотрансторг", підписувались не уповноваженими на те особами, у ТОВ "Дотрансторг" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Крім того, податковий орган посилається на те, що ПП "Тіра-2007", згідно з даними бази АІС РПП має стан платника - ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду. Остання податкова звітність надана 21.12.2009 р., декларація з податку на додану вартість - за листопад 2009 року. Згідно пояснень ОСОБА_4, яка відповідно до установчих документів ПП "Тіра-2007" лічиться як засновник та головний бухгалтер ПП "Тіра-2007", вона не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, документи податкової звітності, договори, статутні, реєстраційні та інші фінансово-господарські документи не підписувала.

Відтак, податковим органом, у відповідності до положень ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зроблено висновок про нікчемність укладених угод між УБ ТОВ "Пірана" та його контрагентами ТОВ "Дотрансторг" і ПП "Тіра-2007".

Відповідно до письмових доказів, 11.01.2010р. між УБ ТОВ “Пірана”(покупець) та ТОВ “Дотрансторг” (код ЄДРПОУ 36061529), укладено договір № 3. Предметом договору є доставка на склад покупця сировини і матеріалів (а. с. 23).

02.07.2009р. між УБ ТОВ “Пірана” та ПП “Тіра-2007” (код ЄДРПОУ 35140646) укладено договір № 129/09. Предметом договору є виконання робіт по обслуговуванню та ремонту електрообладнання (а. с. 10).

На підтвердження факту реальності укладання угод з контрагентами та їх виконання на перевірку надавались акти здачі-приймання виконаних робіт та послуг № 1 від 13.07.2009р. та № 2 від 17.07.2009р. до договору № 129/9, укладеного з ПП “Тіра-2007”, податкові накладні, видаткові накладні, генеральна довіреність на отримання ТМЦ у ТОВ “Донтрансторг” від 11.01.2010р. № 20/1, службова записка завскладу сировини та матеріалів ОСОБА_5 від 26.03.2010р., службова записка головного технолога, платіжні доручення про сплату позивачем на адресу ПП “Тіра - 2007” та ТОВ “Донтрансторг” грошових коштів, картки складського обліку придбаних у ТОВ “Донтрансторг” товарів, звіти виробництва, оборотні відомості по рахунках, бухгалтерська довідка з нормами витрачення сировини для виробництва продукції (а. с. 20-22, 24-92, 164-187).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правові наслідки, обумовлені правочинами позивача з ТОВ "Донтрансторг" і ПП "Тіра-2007", реально настали для сторін укладених угод, а саме, позивачем отримано та використано у власній господарській діяльності товари, отримані відповідно до видаткових та податкових накладних, а також отримано виконання роботи по обслуговуванню і ремонту єлектрообладнання, а контрагентами - отримано оплату за умовами договорів.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що посилання відповідача на нікчемність вказаних правочинів з мотивів недекларування контрагентами позивача своїх зобовязань з ПДВ є необгрунтованими. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а тому, за змістом Закону України “Про податок на додану вартість”, позивач та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. Отже, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом, є неможливим.

Як встановлено в суді першої інстанції, та не спростовано в ході апеляційного перегляду справи, реальні наслідки угод настали для всіх сторін правочину, ними виконані умови укладених договорів, про що свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і п. 2.4 ст. 2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”. Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані, як і не надано доказів про притягнення учасників правочину до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що твердження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях без урахування всіх обставин та документів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, вищевказані господарські операції знайшли своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Дії позивача щодо віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ в ціні отриманого товару та отриманих послуг є правомірними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що податковим органом не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000250854 від 09.03.2011р. про збільшення позивачу суми грошового зобов”язання з податку на додану вартість у розмірі 526499,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 131624,75 грн.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 12.05.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків,щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. по справі№2а-2538/11/2070 за позовомУкраїнсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харковіпро скасування податкового повідомлення - рішеннязалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Рєзнікова С.С.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Ральченко І.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2011 р.