Ухвала суду № 22014452, 03.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 р.Справа № 2а-5721/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову від 15.06.2011р. по справі№2а-5721/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймонтажсервіс-3"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймонтажсервіс-3", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення рішення за №0000321800 від 11.05.11р. та №0000291800 від 11.05.11р., винесені ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на те, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються обєктивними даними.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймонтажсервіс-3" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкові (далі - ДПІ) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Строймонтажсервис-3» з питання правомірності декларування валових витрат та податкового кредиту по правових взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех», на підставі якої був складений акт перевірки від 22.04.2011 за №702/18-015/33410112.

В ході перевірки працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Харкова встановлено порушення:

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого товариством безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 177272,00 грн.

- пп. 7.4.1 п. 7.4 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», товариством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 177272,00 грн.

- п.5.1 п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження сум податку на прибуток, що підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за 1 квартал 2010р. у розмірі 75394,0 грн., 1 півріччя 2010 року 124881,0 грн., 9 місяців 2010 року 200381,0 грн., 2010 рік 214965, 0 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач в ході фінансово господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех».

В ході проведення перевірок вказаних підприємств відповідними ДПІ, в яких перебувають вказані підприємства на податковому обліку, було встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Тобто, правочини укладені від імені вказаних підприємств не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного всі правочини між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Техенергоресурс»та ТОВ «Електроспецтех» є нікчемними.

А також, правочини укладені та такі, що виконувалися, від імені ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех»з підприємством позивача не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

За результатами акту перевірки були винесені податкові повідомлення рішення за №0000321800 від 11.05.11 на загальну суму 221 590,00 грн. та податкове повідомлення - рішення за №0000291800 від 11.05.11 на загальну суму 268 706,25 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідна сторона - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, отже підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Строймонтажсервіс - 3»та ТОВ «Електроспецтех»був укладений договір за №10/08-М від 10.08.10р. про виконання підрядних робіт.

Виконання умов договору підтверджується наступними документами, а саме: локальною сметою, актом прийму виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, податковою накладною за №1054 від 27.08.10р., податковою накладною від 27.08.10 за №1070 та податковою накладною від 30.11.10 за №1914.

Також, між ТОВ «Строймонтажсервіс - 3» та ТОВ «Електроспецтех» був укладений договір за №03/08-М від 03.08.10р. про виконання підрядних робіт. Виконання умов договору підтверджується наданою до матеріалів справи локальною сметою, відомістю ресурсів, актом прийму виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, податковою накладною за №1055 від 27.08.10р. та податковою накладною від 30.11.10р. за №1915.

Докази сплати по зазначеним договорам підтверджуються наданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями.

Крім цього, між ТОВ «Строймонтажсервіс - 3» та ТОВ «Промспец консалтинг» було укладено договір за №1/11-К від 01.11.10р. про виконання робіт по складанню схем та специфікацій по обладнанню для автоматизації технологічних процесів очищувального та дозувального комплексів. Виконання умов договору підтверджується протоколом погодження договірної вартості до договору, актом прийому здачі виконаних робіт за №1 від 16.11.10р., актом прийому здачі виконаних робіт за №2 від 30.11.10р., податкова накладна від 16.11.10р. за №1586 та податковою накладною від 30.11.10р. за №1895.

Також, було укладено між ТОВ «Строймонтажсервіс - 3»та ТОВ «Промспец консалтинг»договір за №2/9-С від 02.09.10р. про виконання підрядних робіт. Виконання умов договору підтверджується протоколом погодження договірної вартості до договору, актом прийому здачі виконаних робіт від 30.09.10р. та податкова накладна від 30.09.10р. за №327.

03.12.10р. між ТОВ «Строймонтажсервіс - 3»та ТОВ «Промспец консалтинг» було укладено договір поставки продукції за №3/12-П. Виконання умов договору підтверджується виданою податковою накладною від 27.12.10р. за № 3095, актом прийому передачі продукції.

Докази сплати по зазначеним договорам підтверджуються наданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями.

Також, між ТОВ «Строймонтажсервіс - 3»та ТОВ «Техенергоресурс» були укладені договори, а саме договір про виконання підрядних робіт від 07.09.09р. за №07/09-М, договір про виконання підрядних робіт за №11/02-К від 11.02.10р., договір про виконання підрядних робіт за №11/03-К від 11.03.10р., договір про виконання підрядних робіт за №4/4-К від 05.04.10р., договір про виконання підрядних робіт за №5/5-К від 05.05.10р., договір про виконання підрядних робіт за №27/5-к від 27.05.10р., договір про виконання підрядних робіт від 27.07.10р. за № 27/7-К, договір про виконання підрядних робіт від 10.08.10р. за №10/8-К, договір про виконання підрядних робіт від 16.08.10р. за №16/8-К та договір про виконання підрядних робіт від 22.12.09р. за №22/12-К.

До матеріалів справи були надані докази виконання договору про виконання підрядних робіт, а саме: податкові накладні, акти виконаних робіт, смети.

Докази сплати по договорам підтверджуються наданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями.

Судом було встановлено, що вказані роботи в подальшому були надані АОЗТ «Харківська бісквітна фабрика» та ЧПП «СМС». До матеріалів справи були надані докази виконання договорів, а саме: податкові накладні, акти виконаних робіт, смети.

Докази сплати по договорам підтверджуються наданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 26.06.2002 року №375/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» будівельні організації та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, складають акт приймання виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-2в), а із залученням усіх інших джерел фінансування довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№ КБ-3).

Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість таких робіт складаються для визначення їх обсягів та проведення розрахунків.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

На момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

На момент укладення угод та виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Ні в акті перевірки, ні при розгляді справи відповідачем не надано доказів, які б вказували на невідповідність вказаних угод актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про те, що у контрагентів позивача ТОВ «Техенергоресрс»та ТОВ «Електроспецтех»не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи, з огляду на наступне.

Так, позивачем до матеріалів справи були надані належним чином завірені копії ліцензії на проведення будівельних робіт виданих ТОВ «Техенергоресрус» та ТОВ «Електроспецтех».

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови №1396 від 05.12.2007р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також Наказу №47 від 27.01.2009р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності» ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності повязану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач до суду не надав.

Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Згідно приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період підтверджена податковими накладними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що твердження відповідача стосовно того, що наявність у позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами, з огляду на наступне.

Так, правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що, вирішуючи даний спір, необхідно керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Зі змісту акту перевірки колегія суддів вбачає, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Єдиною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідно до мотивувальній частині акту перевірки позивача, відповідач - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова посилається на акти перевірок контрагентів позивача, а саме на акт перевірки ТОВ «Техенергоресурс» від 23.11.10р. за №3057/23-03-05/34566971, акт перевірки ТОВ «Електроспецтех» від 23.11.10р. за №3058/23-03-05/34689962, та акт перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг» від 10.03.2011р. № 349/23-03-05/37091549, складені ДПІ в яких перебувають на обліку зазначені підприємства.

Відповідно до висновків актів перевірок ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Промспец Консалтинг», всі укладені правочини між ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех»та ТОВ «Промспец Консалтинг»з контрагентами покупцями, продавцями мають ознаки нікчемності.

У звязку з актами перевірок контрагентів позивача, якими було визнано нікчемними всі правочини укладені між ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Промспец Консалтинг»з контрагентами покупцями, продавцями, та оскільки позивач мав взаємовідносини з вказаними підприємствами, відповідач ДПІ у Ленінському районі м. Харкова вважає всі укладені правочини між ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промспец Консалтинг»з однієї сторони та ТОВ «Строймонтажсервіс - 3»з іншої сторони нікчемними.

Відповідно до наданих до матеріалів справи рішень судів, судом було встановлено, що відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.10р. по справі №2а-12792/10/2070, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.11 було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техенергоресурс»(код ЄДРПОУ 34566972) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07р. по 30.09.10р. на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.10 за №3057/23-03-05/34566971.

Також, відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.11р. по справі №2а-11736/10/2070, яка була залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.11р. було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Електроспецтех» (код ЄДРПОУ 34689962) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07р. по 30.09.10р. на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.10 за №3058/23-03-05/34689962.

Згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.11р. по справі № 2а-3002/11/2070 було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг»(код ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 06.07.10р. по 31.12.10р. на підставі якої був складений акт перевірки від 10.03.11р. за № 349/23-03-05/37091549.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що посилання ДПІ на акти перевірок контрагентів позивача є неправомірними, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено посилання при проведенні перевірки та при складанні актів перевірок органами ДПС на акти перевірок контрагентів підприємства яке перевіряється. Окрім того, дії співробітників ДПІ по проведенню перевірки та по складанню вказаних актів перевірок було визнано судами неправомірними.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності складання акту перевірки, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідна сторона - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, а отже маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року по справі№2а-5721/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову від 15.06.2011р. по справі №2а-5721/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.