Ухвала суду № 22014058, 27.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/517/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря: - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року по справі за Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановила:

У січні 2011 року позивач Холдингова компанія «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства (далі ХК «АвтоКрАЗ») звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі Кременчуцька ОДПІ), яким просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0007952301/0/4625, яким підприємству визначено податкове зобовязання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 272.918,93 грн., в тому числі за основним платежем181.945,97 грн., штрафні санкції 90.972,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ст. 21 Закону України «Про оренду землі»та встановлено заниження орендної плати за землю на загальну суму 181 945,97 грн. (за ІІІ-ІV квартал 2009 року в розмірі 91 402,6 грн. та за І півріччя 2010 року в розмірі 90 543,37 грн.).

Позивач вважає такі висновки податкового органу помилковими, оскільки розрахунок плати за оренду землі здійснювався з розміру, встановленому договором оренди землі, що передбачено ст.13 Закону України «Про плату за землю».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судове рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року належить залишити без змін, виходячи з наступного.

За матеріалами справи вбачається, що за наслідками проведення планової виїзну перевірки ХК «АвтоКрАЗ»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року складений акт від 22 грудня 2010 року № 7221/23-209/05808735, згідно висновків якого встановлено, крім іншого, порушення ст. 21 Закону України «Про оренду землі»із змінами, внесеними відповідно до Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-ІV «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Закону України від 03 червня 2008 року № 309-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в результаті чого занижена орендна плата за землю на загальну суму 181 945,97 грн.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що у перевіряємий період позивач орендував земельні ділянки, які розташовані в м. Кременчуці Полтавської області, на підставі договорів оренди, укладених з Кременчуцькою міською радою, та сплачував орендну плату за землю до місцевого бюджету згідно наданих до Кременчуцької ОДПІ податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач вважає, що орендна плата за даними договорами оренди земельних ділянок комунальної власності за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірах менших, ніж встановлені законодавством 3% від грошової оцінки землі.

На підставі висновків вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007952301/0/4625 від 31 грудня 2010 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: орендна плата за землю з юридичних осіб на загальну суму 272 918,93 грн., в тому числі: за основним платежем 181 945,97 грн., штрафні санкції 90 972,96 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості такої позиції податкового органу й правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення та зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про плату за землю»(чинного на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Стаття 13 Закону України «Про плату за землю»визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Граничні розміри орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі», та є обовязковими при укладенні відповідних договорів.

Зокрема, ч. 4 ст. 21 вищезазначеного Закону в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Нормами пп. 4 п. 8 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року № 107-VІ, було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»(набрали чинності з 01.01.2008 року), та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 вищезазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів»від 03.06.2008 року № 309-VI, який є чинним на теперішній час, ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»знову була викладена у аналогічній редакції.

Оскільки відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", вказані граничні розміри плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності діяли протягом всього 2008, 2009 та 2010 років.

З урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про плату за землю», яка визначає, що ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2009 та 2010 роках повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Пункт 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Статтею 14 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

В договорах оренди землі, укладених позивачем із Кременчуцькою міською радою, орендну плату за землю визначено у розмірі 1%, 1,5% від грошової оцінки землі щорічно. Після внесення змін до Закону України «Про оренду землі»щодо розміру орендної плати за землю, що знаходиться у державній або комунальній власності, у розмірі 3% від грошової оцінки землі, до вищезазначених договорів відповідні зміни внесені не були, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати за 2009 та 2010 роки у податкових деклараціях виходив із розміру орендної плати, встановленого цими договорами.

Згідно підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та цільовими фондами” (чинного на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та безпідставність заявлених позовних вимог.

Оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року належить залишити без змін.

Інші доводи та заперечення сторін на рішення, прийняте колегією суддів, не впливають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 198 ч. 1 п.1, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя -(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03 жовтня 2011 року

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.