Ухвала суду № 22014032, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.Справа № 2а-1870/2258/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.,

в присутності:

представника позивача Жукова В.М.,

представника відповідача Мірошниченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2011р. по справі№2а-1870/2258/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В.Фрунзе” звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми , в який просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011року №0000562306/0/26079 та відшкодувати судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині зменшення заявленої ПАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за вересень 2009р. на суму 483514грн. 38коп. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 120878грн. 60коп. Позивач стверджує, що висновки відповідача суперечать п. 10.2, ст. 10, пп.7.4.1, 7.4.5 п7.4, пп.7.7.1., 7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Вказаний Закон, на думку позивача, не містить обовязкової умови для відшкодування податку на додану вартість з бюджету, як підтвердження надходження цих сум до бюджету, за умови якщо платник виконав всі передбачені законом вимоги для отримання такого відшкодування, та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту. Вважає, що позивачем виконано всі вимоги податкового законодавства для виникнення у нього права на бюджетне відшкодування, заявлене у вересні 2009р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 04.04.2011року №0000562306/0/26079.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В.Фрунзе" в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 3грн.40коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.10.2. ст. 10, п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.1.9 ст.1, ст. 9 Бюджетного кодексу України, ст.3 Господарського кодексу України, ст. 203, 215,228 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”зареєстроване юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, 29.04.2011р. було змінено організаційну форму ВАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”на ПАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”, що підтверджується копією статуту позивача (а.с.37-63), копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.64), копією довідки з ЄДРПОУ (а.с.65). Позивач взятий на податковий облік 10.01.2008 року в ДПІ в м. Суми, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 11.01.2008р. за №100088157, про що зазначено в акті про результати невиїзної документальної перевірки від 21.03.2011р. №1730/23-6/05747991 (а.с.9-10).

Відповідно до підпункту 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

ПАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”20 жовтня 2009р. подало до ДПІ в м. Суми податкову декларацію з податку на додану вартість разом з розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009року (а.с.135-141). У рядку 25 декларації за вересень 2009р. зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 14031962,00грн. (а.с.137).

Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

ДПІ в м. Суми, у звязку з цим було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009 р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди за серпень, грудень 2008р., лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009р. За підсумками перевірки, результати якої зафіксовані в довідці від 04.12.2009р. за №8472/23-6/05747991 (а.с.142-148), було зроблено висновок, яким повністю підтверджено відображене ПАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”у декларації за вересень 2009р. бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 14031962,00грн. При цьому зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджуються дані обліку субєкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

21.03.2011 року ДПІ в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди серпень, грудень 2008р., лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009р., за наслідками якої складено акт від 21.03.2011р. №1730/23-6/05747991 (а.с.9-26). Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.10.2 ст.10, пп.7.4.1,пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2009р. на суму 483514грн.38коп.

За результатами перевірки 04.04.2011року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000562306/0/26079, яким зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009р. на 483514грн. 38коп, а також застосовано штрафні фінансові (санкції) в розмірі 120878грн. 60коп. (а.с.8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 04.04.2011 року № 0000562306/0/26079.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою для зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування стало не підтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки в перевіреному підприємстві по ланцюгу постачання товарів позивачу, не виявлено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість. До вказаного висновку відповідач дійшов у зв'язку з неможливістю провести зустрічну перевірку постачальників товару у третій ланці - ПП “Лугстар-транс”, у звязку з тим, що вказане підприємство припинило господарську діяльність, ТОВ “Восток Інвест Метал”- через відсутність за місцем реєстрації та у другій ланці - ТОВ “Експрес-Логістика”- також через відсутність за місцем реєстрації та ТОВ ПКП “Стальмонтаж”, у звязку з тим, що у вказаного підприємства вилучені документи згідно протоколу виїмки. За результатами автоматичного співставлення даних податкової звітності та за результатами поданих вказаними контрагентами звітності, ДПІ в м. Суми був зроблений висновок про відсутність у вказаних контрагентів необхідних умов для досягнення відповідної підприємницької діяльності в силу недостатності матеріальних та трудових ресурсів та про порушення ними податкового законодавства в частині декларування одержаних доходів та сплати податку до бюджету, що в свою чергу, на думку відповідача, ставить під сумнів реальність виконання таких господарських операцій (а.с.23).

При цьому колегія суддів зазначає, що в перевіряємому періоді одним із безпосередніх постачальників товару позивачу було ТОВ “АВ метал груп”, з яким 07.07.2009р. був укладений договір за №3/105 купівлі-продажу товару згідно специфікації, що є невідємною частиною договору та додаткові угоди №1 від 01.12.2009р., за №2 від 25.12.2009р (а.с.67-88).

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ в м. Суми був направлений запит до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ від 12.10.2010р. №68392/7/23-610/552, на який отримано довідку про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “АВ метал груп”від 04.02.10р. за №32/36441934/23-3. За результатами перевірки не було встановлено розбіжностей з відомостями, отриманих від ПАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”та зясовано, що ТОВ “АВ метал груп”не є виробником товару, а є посередником, постачальниками товару є ТОВ “Альтаір-Д”, ТОВ “Донбас-Мегацентр”, ТОВ “Експрес-Логістика”та ТОВ ПКП “Стальмонтаж”, що вбачається з акта перевірки (а.с.19) та пояснень представників сторін.

В свою чергу з отриманих від ДПІ у Ленінському району м. Донець та згідно системи автоматичного співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту було зясовано, що ТОВ “Альтаір-Д” та ТОВ “Донбас-Мегацентр”також не є виробниками товару, а є посередниками. Постачальниками товару є ПП “Лугстар-транс”та ТОВ “Восток Інвест Метал”відповідно (а.с.198-201).

При цьому на запити, надісланих до ДПІ у Артемівському району м. Луганськ, Алчевської ОДПІ, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровськ, Лівобережної МДП (а.с.168-171), на які були отримані акт від 31.04.10р. №46/23-20/35629328 (а.с.172-173), листи від 27.07.2010р. за №30934/7/23-38 (а.с.174), від 05.11.2010р. за №38951/7/23-309 (а.с.175), акт від 01.10.2010р. за №695/236-35413267 (а.с.176-178), в яких зазначено, що провести зустрічну перевірку немає можливості, у звязку з тим, що ПП “Лугстар-транс”01.02.2010р. визнано банкрутом, у ТОВ ПКП “Стальмонтаж”вилучені документи згідно протоколу вилучення від 09.02.2010р., ТОВ “Восток Інвест Метал” та ТОВ “Експрес-Логістика”- відсутні за місцем реєстрації. При цьому як вбачається із вказаних досліджених матеріалів справи (а.с.168-178, 19-24) станом на момент вчинення операцій з контрагентами вони були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, та перебували на обліку в органах ДПІ.

Посилаючись на те, що за змістом Закону України “Про податок на додану вартість”, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 1.8 ч.1 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”бюджетне відшкодування є сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В розумінні Закону України “Про податок на додану вартість” існують декілька підстав для формування податкового кредиту, в тому числі наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній.

Так п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно договору купівлі-продажу від 07.07.2009р. за №3/105 та додаткових угод до нього (а.с.67-71), позивачем була придбано товар у ТОВ “АВ метал груп” згідно специфікації (а.с.72-88), що підтверджується податковими накладними (а.с.124-134), видатковими накладними на поставлений товар, який був позивачем оприбуткований згідно приходних ордерів (а.с.89-110).

Оплата за поставлений товар, з урахуванням податку на додану вартість, була здійснена позивачем у серпні, вересні 2009р., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.111-123). При цьому, варто зазначити, що згідно умов пп. 2.1 договору від 07.07.2009р. за №3/105 (а.с.67-69) товар поставляється саме силами постачальника.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника товару, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”- видав покупцю, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку (а.с.19,111-123) .

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що на виконання умов зазначеного вище договору (а.с.67-69) між ПАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”та ТОВ “АВ метал груп”, відбулась поставка товару на підприємство позивача згідно специфікації, товар був оплачений позивачем. Факт придбання (отримання) такого товару та його оплата фактично не заперечувався і самим відповідачем (а.с.19-20).

Отже, операція по придбанню товару за договором купівлі-продажу від 07.07.2009р. за №3/105 носила реальний характер та була виконана сторонами належним чином. Із вказаного випливає, що суму податкового кредиту та, відповідно, суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару.

При цьому колегія суддів зазначає, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та подальшого відшкодування податку на додану вартість з бюджету, в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається обовязкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що ДПІ в м. Суми безпідставно зменшила заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за вересень 2009р. на суму 483514грн. 38коп.

Щодо санкцій, застосованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням (а.с.182), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.109.2 ст.109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пп.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, застосування санкцій також є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 року по справі№2-а-1870/2258/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2011р. по справі№2а-1870/2258/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Русанова В.Б. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >