Ухвала суду № 22014018, 18.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/4156/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Підйомремсервіс-Кременчук" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2011р. по справі№2а-1670/4156/11

за позовом Приватного підприємства "Підйомремсервіс-Кременчук" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Підйомремсервіс-Кременчук" (далі ПП "Підйомремсервіс-Кременчук") до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(далі Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення рішення було відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи просило скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 07.02.2011 року № 0000702301/188.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до помилково висновку про їх необґрунтованість. Апелянт вказує, що посилання суду на той факт, що надані позивачем документи на підтвердження взаємовідносин із контрагентами - ТОВ “Агро-Трейд-СВ”, ПП “Авто-СВ-2009”, ПП “Агро-Союз-2009”, ПП “Авто-Трейд-2009”, не містять обовязкових реквізитів, передбачених ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) є неправомірним, оскільки зазначена обставина не може слугувати єдиною підставою для позбавлення права формування податкового зобовязання із ПДВ. Відповідачем же, як субєктом владних повноважень, не було надано жодних доказів на підтвердження виявлених під час перевірки порушень, та як наслідок не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем, для підтвердження факту формування податкового кредиту, документи (акти виконаних робіт) за договорами підряду із контрагентами - ТОВ “Агро-Трейд-СВ”, ПП “Авто-СВ-2009”, ПП “Агро-Союз-2009”, ПП “Авто-Трейд-2009”, оформлені із порушенням вимог ст.9 Закону України № 996-XIV. Доказів щодо підтвердження реальності фактичного виконання укладених договорів позивачем не надано. Тому формування податкового кредиту на підставі виписаних контрагентами податкових накладених є неправомірним, та як наслідок збільшення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість є правомірним.

Колегія суддів з даними висновками суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками Кременчуцької ОДПІ у період з 28.12.2010 року по 18.01.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП“Підйомремсервіс-Кременчук” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено Акт №258/23-308/34607759 від 24.01.2011 року.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР) в результаті чого ПП “Підйомремсервіс-Кременчук” занижено податок на додану вартість в сумі 200482 грн., в т.ч.: за лютий 2009 року 3000 грн., за березень 2009 року 5500 грн., за 2 квартал 2009 року 21083 грн., за 3 квартал 2009 року - 29 233 грн., за 4 квартал 2009 року 24500 грн., за 1 квартал 2010 року 35333 грн., за 2 квартал 2010 року 36833 грн., за 3 квартал 2010 року - 45000 грн.

На підставі акту перевірки від 24.01.2011 року № 258/23-308/34607759 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2011 року № 0000702301/188, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 250 603 грн., в т.ч.: 200 482 грн. - основний платіж, 50121 грн. - штрафна санкція.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як було встановлено під час проведеної перевірки, позивачем у перевіряємий період було занижено суму податкового зобовязання із податку на додану вартість.

Підставою для встановлення заниженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість було проведення позивачем господарських операцій із контрагентами - ТОВ “Агро-Трейд-СВ”, ПП “Авто-СВ-2009”, ПП“Агро-Союз-2009”, ПП “Авто-Трейд-2009”.

За умовами вказаних договорів та додаткових угод, які є аналогічними, Підрядник зобовязаний виконати роботи в обсязі та встановлений термін обговорений в Додаткових угодах до даних договорів, а Замовник (ПП “Підйомремсервіс-Кременчук”) зобовязаний прийняти виконані роботи та сплатити вартість виконаних робіт. По завершенню робіт, Підрядник здає, а Замовник приймає по акту виконану Підрядником роботу.

Відповідно до умов укладених до вищевказаних договорів додаткових угод Підрядники приймають участь у виконанні робіт по поточному ремонту кранів.

Розрахунок за отримані послугипроводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується платіжними дорученнями.

Підрядниками виписано Замовнику податкові накладні, рахунки.

Позивачем на підставі податкових накладних включено суму ПДВ 200 482 грн. до складу податкового кредиту відповідного періоду.

ПП “Підйомремсервіс-Кременчук” із Підрядниками складено акти приймання-здачі підрядних робіт до договорів підряду на ремонтні роботи. У зазначених актах сторони підтвердили, що відносно Договорів та Додаткових угод Підрядником роботи виконані, а Замовником прийняті роботи в повному обємі. Сторони претензій по якості виконаних робіт не мають.

Як було встановлено під час розгляду справи, надані позивачем акти приймання-здачі підрядних робіт до вище зазначених договорів не містять змісту та обсягів господарських операцій та одиниці їх виміру, а також не містять місця їх складання, а деякі і дати складання.

Відповідно до п.1,2 ст. 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що акти приймання-здачі виконаних робіт не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки не містять необхідних реквізитів, а констатують лише факт виконання робіт.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зауважує, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Однак, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку податкових накладних та доказів сплати продавцям вартості товару (послуг) з ПДВ.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі Закон №996) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи, в тому числі і акти виконаних робіт, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Виходячи з вищенаведеного, в зв'язку з відсутністю доказів, щодо реальності вчинених операцій ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" із контрагентами ТОВ “Агро-Трейд-СВ”, ПП “Авто-СВ-2009”, ПП “Агро-Союз-2009”, ПП “Авто-Трейд-2009” , то визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку ПП "Підйомсервіс-Кременчук" податкових накладних та доказів сплати продавцям вартості товару (послуг) з ПДВ.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем було правомірно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо неправомірного збільшення податковим органом суми податкового зобовязання із ПДВ, через відсутність обовязкових реквізитів у наданих позивачем на підтвердження факту виконання робіт актах прийому-здачі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з наданих позивачем документів неможливо встановити факт реальності виконання угод, та як наслідок правомірність віднесення позивачем до складу податкового зобовязання сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуги). Позивачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду не було надано доказів на підтвердження факту правомірності формування податкового зобовязання з ПДВ.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Підйомремсервіс-Кременчук" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року по справі№2а-1670/4156/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2011 р.