Постанова № 22013973, 02.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 р. Справа № 2а-1670/4021/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

<за участю секретаря судового засідання ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Солоницьке" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-1670/4021/11

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів <Список ><Текст >

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Солоницьке" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стянення адміністративно- господарських санкцій і пені,

ВСТАНОВИЛА:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства " Солоницьке" адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 19 262,40 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства " Солоницьке" адміністративно-господарські санкції та пеню в загальній сумі 16 052,08 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Свої вимоги мотивував тим, що підприємством виконано норматив та створено робоче місце для працевлаштування інвалідів. Обовязок підприємства створювати робочі місця для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для недопущення порушення прав інвалідів щодо працевлаштування. Також апелянт вказує, що створив в січні 2010 року робоче місце, щомісячно подавав звіти до центру зайнятості, звертався з листами до позивача про направлення на підприємство інвалідів, що свідчить про вжиття підприємством всіх заходів щодо працевлаштування інвалідів.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні..

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції , які призвели до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучи зобовязаним щомісяця надавати центру зайнятості за місцем своєї реєстрації адміністративні дані, щодо наявності вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів по формі №3-ПН, даний обовязок у 2010 році виконав частково, а саме не подавав звіти про наявність вакансій для інвалідів протягом 10 місяців, а тому нараховані адміністративно-господарські санкції, підлягають частковому задоволенню в сумі 15923,08 грн. та пені 129,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що відповідно до поданого ПСП « Солоницьке»" звіту про зайнятість інвалідів за 2010 рік за формою №10 - ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2010 році становила 26 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 0 осіб, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 1 особи. Середня річна заробітна плата штатного працівника становить 19108,00 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій становить 19107,69 грн.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних потреб реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положення по робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ від 03.09.95р. №314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (обєднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інвалідів (п.1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).

Згідно п.5 даного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності і інвалідів в Україні" витікає, що підприємства зобовязані створювати робочі місця для інвалідів, при цьому ст.18 даного Закону встановлено, що також повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлений обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Виходячи з вище викладеного, згідно даних наданих відповідачем у звіті середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 0 осіб.

Отже, відповідачем не виконано норматив 1 робоче місце для працевлаштування інваліда.

Зважаючи на викладене, відповідач мав до 16.04.2011р. самостійно розрахувати та сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у сумі 19107,69 грн. згідно вимог статті 20 вище зазначеного Закону.

Відповідач не виконав вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і не сплатив суму санкцій позивачеві. Доказів добровільної сплати вказаної заборгованості або наявності підстав для звільнення його від відповідальності відповідачем суду не надано.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

В розумінні норм ст.ст.18,19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємство зобовязано на протязі всього року здійснювати заходи направлені на працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до листа Полтавського обласного центру зайнятості від 07.06.2011 року №043-02-2090 проінформовано, що ПСП « Солоницьке» до центру зайнятості звітів з інформацією про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів за лютий- липень, вересень-грудень 2010р. не подавалось.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем протягом 2010 року не було належним чином виконано свій обовязок щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, що полягало в тому, що відповідачем щомісячно протягом року не подавались звіти форми 3-ПН про необхідність направлення йому для працевлаштування інвалідів щомісяця.

Висновки суду щодо часткового виконання обов'язків відповідачем, а саме надання звітів з відповідною інформацією про наявність вакансій для інвалідів за січень, серпень 2010р. , а тому безпідставне застосування адміністративно-господарських санкцій за цей період в сумі 3210,32 грн. є помилковими, оскільки часткове виконання обов'язку не звільняє від сплати адміністративно-господарської санкції. З огляду на наведене постанова суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо стягнення адміністративно господарської санкції та пені в загальній сумі 3210, 32 грн. є неправомірною та підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову в цій частині.

Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які керівництво відповідача зобов'язано було знати, відповідач протиправно не вчинив дій, передбачених законодавством щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 5 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Доказів сплати 19262,40 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворене 1 робоче місце для працевлаштування інваліда в 2010 році відповідачем не надано.

Оскільки під час апеляційного провадження встановлено порушення, допущені судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2010 року обґрунтовані.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає правомірними позовні вимоги щодо примусового стягнення з відповідача адміністративно господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій.

Доводи апеляційної скарги щодо не направлення інвалідів органами працевлаштування на підприємство, та в зв'язку з цим відсутності можливості їх працевлаштувати, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідач у встановлений законом спосіб не інформував центр зайнятості про наявність вакансій робочих місць для інвалідів на підприємстві за формою №3-ПН, а тому органи працевлаштування, в зв'язку з відсутністю відповідної інформації щодо наявності вакансій інвалідів не мали можливості направити їх на працевлаштування.

Чинним законодавством визначено обовязок підприємства щомісяця інформувати центр зайнятості про наявність робочих місць та встановлена відповідальність за невиконання даних вимог закону, яка визначена ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність в діях відповідача порушення вимог Закону України “Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, в звязку з чим неправомірне нарахування штрафних санкцій та пені є безпідставними з вище зазначених підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Солоницьке" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-1670/4021/11 скасувати.

Прийняти нову постанову.

якою стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства " Солоницьке" (код ЄДРПОУ 30827225, вул. Колгоспна, б.1 , с. Солониця, Козельщинський район,39100) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( м. Полтава, вул. Зигіна, б.1 ,УДК в Козельщинському районі, код ЄДРПОУ 34698516,р/р 31216230700189 в ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції у розмірі 19 107,69 грн.(дев'ятнадцять тисяч сто сім гривень 69 коп.) та пеню в розмірі 154,71 грн.( сто п'ятдесят чотири гривні 71 коп.)

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Русанова В.Б.

Судді<підпис >

<підпис >Сіренко О.І. Любчич Л.В.