Постанова № 22013846, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р. Справа № 2а-1670/5120/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника відповідача Зайця С. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011р. по справі№2а-1670/5120/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВладОл" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВладОл» - звернувся до суду з позовною заявою до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якій, з урахуванням уточнень та заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002391502/1544 від 29.04.2011 року та № 0002581502/1615 від 12.05.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВладОл" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної інспекції в Полтавській області № 0002391502/1544 від 29 квітня 2011 року та № 0002581502/1615 від 12 травня 2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВладОл" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року по справі № 2а-1670/5120/11 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВладОл» відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме п.1.6, п.п. 1.7 ст. 1, п.п.7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168, ст.ст. 9, 11, 69, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ВладОл" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11.06.2004 року та перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 30.06.2004 року та зареєстроване в якості платника ПДВ, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 32946173.

В період з 07.04.2011 року по 14.04.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ВладОл" по питанню взаємовідносин з ПП "Нафта-Капітал" за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.04.2011 року № 15-322/32946173, яким зафіксовано порушення позивачем ст. 185, ст. 187, п. 198.1 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 21 554,25 грн.

На підставі акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0002391502/1544 від 29.04.2011 року, яким ТОВ "ВладОл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21 555,25 грн. у тому числі: за основним платежем 21 554,25 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 1,00 грн. За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення № 0002391502/1544 від 29.04.2011 року Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002581502/1615 від 12.05.2011 року.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган безпідставно та протиправно ставив під сумнів розмір податкового кредиту, визначений позивачем у січні 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Нафта-Капітал".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002391502/1544 від 29.04.2011 року та № 0002581502/1616 від 12.05.2011 року щодо правомірності віднесення позивачем до суми податкового кредиту грошових коштів у розмірі 3873, 30 грн. на підставі податкової накладної № 40 від 06.11.2011 року з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП «Нафта-Капітал» укладено договір поставки № 01/12-1 від 01.12.2010 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання та металоконструкції, бувші у вжитку, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар за різновидом, ціною та в кількості, обумовленій сторонами.

Згідно податкової накладної № 40 від 06.01.2011 року, виписаної ПП «Нафта-Капітал», позивачем включено суму податку на додану вартість у розмірі 3873,30 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (січень 2011 року) та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Фактичне виконання даної операції по договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №06/01-1 від 06.01.2011 року, товарно-транспортною накладною № 06/01-1 від 06.01.2011 року, журналом видачі довіреностей на ТОВ "ВладОл". Окрім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем в матеріали справи надані докази транспортування товару, що придбавався позивачем за вказаним договором, а саме копії довіреностей на ім'я директора ТОВ «ВдалОл» від 23.01.2007 року та від 26.03.2010 року, що підтверджують право користування автомобілями МАЗ 5549 1985 року випуску та МАЗ 504В 1979 року випуску; докази зберігання придбаного майна на асфальтованій площадці, орендованій у ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди майна № 01/01-1 від 01.01.2010 року та додаткової угоди до вказаного договору від 01.01.2011 року за адресою м.Кременчук, вул. Профспілкова.

Також, матеріали справи містять докази використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ПП "Нафта-капітал" товарів шляхом їх продажу іншим особам:, а саме: податкові накладні № 4 від 18.01.2011 року, № 2 від 06.01.2011 року, рахунок № 18/01-1 від 18.01.2011 року, видаткові накладні № 18/01-1 від 18.01.2011 року, № 06/01-1 від 06.01.2011 року, виписки за особовим рахунком за 12.01.2011 року, за 10.01.2011 року та за 18.01.2011 року.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що долучена до матеріалів справи первинна бухгалтерська документація відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік".

Крім того, як вбачається з акту № 2280/15-322/329461 від 14.04.2011 року, відповідачем в ході перевірки використано компютерні автоматизовані інформаційні системи АІС «Облік податків та платежів», АІС «Бест звіт for Oracle», АС «Аудит» - підсистема «Митниця», АІС «Реєстр платників податків», «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», первинні бухгалтерські документи не досліджувались.

Отже, відповідач в результаті перевірки зробив висновок про укладення цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, посилаючись на порушення контрагентом позивача, ПП «Нафта-Капітал», ст. 1 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», п.п. 1.6, п.п. 1.7 ст.1, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, проте належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів на підтвердження своєї позиції щодо фіктивності господарських операцій ТОВ «ВладОл» до суду не надав.

Крім того, в акті перевірки № 2280/15-322/32946173 від 14.04.2011 року відповідач посилається на протокол співбесіди з директором Приватного підприємства "Нафта-Капітал" гр. ОСОБА_4, який, згідно вказаного протоколу, не володіє інформацією про фінансово-господарську діяльність підприємства, Крім того, в акті перевірки № 2280/15-322/32946173 від 14.04.2011 року відповідач посилається на протокол співбесіди з директором Приватного підприємства "Нафта-Капітал" гр. ОСОБА_4, який, згідно вказаного протоколу, не володіє інформацією про фінансово-господарську діяльність підприємства, про бухгалтерський і податковий облік на підприємстві, про юридичну адресу підприємства.

При цьому колегія суддів зазначає, що в приєднаному до справи протоколі співбесіди не згадується відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та ПП "Нафта-Капітал". З протоколу також витікає, що гр.ОСОБА_4, надаючи пояснення як директор підприємства, разом з тим заперечує причетність до організації та здійснення господарської діяльності даного суб'єкта господарювання. Вказане діяння формально містить ознаки складу злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідач в ході розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження цих обставин, якими в силу норм Кримінально-процесуального кодексу України може бути, зокрема, вирок загального місцевого суду по кримінальній справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів критично оцінює висновок Кременчуцької ОДПІ з вказаних підстав стосовно віднесення позивачем до податкового кредиту суми в розмірі 3873,30 грн. на підставі податкової накладної № 40 від 06.01.2011 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0002391502/1544 від 29 квітня 2011 року та № 0002581502/1615 від 12 травня 2011 року щодо збільшення суми грошового зобовязання за платежем податку на додану вартість в розмірі 3873,30 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в цій частині

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту у розмірі 17680,95 грн. на підставі податкової накладної № 41 від 28.01.2011 року з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем до складу податкового кредиту за січень 2011 року включено податок на додану вартість по податковій накладній № 41 від 28.01.2011 року, виписаної ПП "Нафта-Капітал" на загальну суму 106 085,70 грн. (в тому числі ПДВ 17 680,95 грн.).

Однак, рішенням Кременчуцької ОДПІ № 9 від 20.01.2011 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Нафта-Капітал".

Матеріали справи свідчать, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 9 складене 20.01.2011 року та направлене платнику ПДВ ПП "Нафта-Капітал". У зв'язку з тим, що за адресою місцезнаходження платника ПДВ адресат не знаходиться, про що зроблено відповідну відмітку на конверті 28.01.2011 року, фахівцями податкового органу складено довідку про неможливість вручення № 214/29-017 від 09.02.2011 року.

У відповідності до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 5.4.1. розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 N 978, дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою N 6-РЖ (додаток 7). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

П.5.4.3.розділу V передбачено, що протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається податковим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи, вказаним у Свідоцтві, або за наявності відомостей про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику ПДВ, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податку чи Представнику платника. П. 5.4.4. вказує, що якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податку примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, відмовою прийняти таке рішення, незнаходженням за місцезнаходженням (місцем проживання) платника податку, то працівник того структурного підрозділу, яким надсилалось таке рішення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або на підставі іншої інформації оформляє відповідну довідку, у якій вказує причину, що призвела до неможливості вручення примірника рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Зазначена довідка разом з примірником рішення про анулювання реєстрації, що не був вручений, долучається до облікової справи (реєстраційної частини) цього платника. Примірник рішення, що не був вручений, може бути переданий під розписку самому платнику податку чи Представнику платника в разі письмового або усного звернення до податкового органу, де зберігається облікова справа платника податків.

Окрім того, п.6 розділу V Положення передбачено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства.

При цьому матеріали справи не містять доказів оскарження зазначеного рішення в установленому законом порядку.

Згідно п.8.2 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 N 978, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Отже, у позивача відсутнє право формувати податковий кредит на підставі податкової накладної №41 від 28.01.2011 року, виданої особою, реєстрацію якої як платника податку на додану вартість анульовано.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірності включення позивачем до суми податкового кредиту за січень 2011 року грошових коштів у розмірі 17680, 95 грн. на підставі податкової накладної № 41 від 28.01.2011 року, оскільки формування суми податкового кредиту можливе лише на підставі тих податкових накладних, які виписані з дотриманням вимог чинного законодавства (в даному випадку субєктом, що має належні повноваження на виписку податкових накладних), а тому вважає висновки суду першої інстанції помилковими в цій частині.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року по справі № 2а-1670/5120/11 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002391502/1544 від 29.04.2011 року та № 0002581502/1615 від 12.05.2011 року про донарахування податкового зобов'язання у розмірі 17680,95 грн. прийнята при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а тому в силу приписів п.3 ч.1 ст.198, п.3 ч.1 ст.202 КАС України в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

В частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002391502/1544 від 29.04.2011 року та № 0002581502/1616 від 12.05.2011 року про донарахування податкового зобов'язання у розмірі 3873, 30 грн., колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1, 200 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011р. по справі№2а-1670/5120/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002391502/1544 від 29.04.2011 року та № 0002581502/1615 від 12.05.2011 року про донарахування податкового зобов'язання у розмірі 17680,95 грн.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року по справі № 2а-1670/5120/11 залишити без змін. <Текст >

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений 07.11.2011 р.