Ухвала суду № 22013778, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.Справа № 2а-2619/11/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від27.05.2011р. по справі№2а-2619/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Промметсплав», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 17.03.11 р. № 0000852305 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 4007742,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3005806,5 грн.; № 0000862305 про визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 4030201,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3022650,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.11 р. по справі № 2а-2619/11/2070 позов був задоволений.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.11 р. по справі № 2а-2619/11/2070 и прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.06.98 р. за номером 1480120 0000 015230 згідно свідоцтва про державну реєстрацію та взятий на податковий облік. Згідно ліцензії № 548770 позивач займається виробництвом міді, оброблення металевих відходів та брухту, оптовою торгівлею відходами та брухтом, виробництвом алюмінію.

Підставою для прийняття оскаржений податкових повідомлень-рішень є акт № 438/2305/25611992 від 21.02.11 р. позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.10 р., валютного та іншого законодавства. Дана перевірка була проведена на виконання постанови від 11.01.11 р. старшого слідчого з ОВС СОГ слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва по кримінальній справі № 56-2659, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва при створені ТОВ «Гонтер»та підроблення документів ТОВ «ЕВосток України», ТОВ «ЕльфаДисплей»за ознаками складу злочинів, передбачених ст. 205, 358 КК України.

При проведенні даної перевірки були виявлені факти порушення позивачем вимог п. 7.2.3, п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону Україні «Про ПДВ»та п. 5.1, п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які відповідач повязує з неправомірним віднесенням до валових витрат та податкового кредиту витрат та ПДВ, сплаченого в ціні товару, по операціям з ПП «Лугвторсервіс»та ТОВ «Ректон Сервіс», оскільки в першій ланці постачальників ПП «Лугвторсервіс»значиться ТОВ «ЕВосток України».

Стосовно цього підприємства у відповідача була інформація про те, що у період, що перевірявся, підприємство було відсутнє за місцезнаходженням (серпень, вересень та листопад 2010 р.), в жовтні 2010 р. було діючим платником, а в грудні 2010 р. було прийняте рішення про припинення. На час проведення перевірки була розпочата процедура ліквідації підприємства, яке все одно відсутнє за місцем реєстрації. Крім того, за даними ДПІ Жовтневого району м. Луганська на підприємстві відсутні трудові ресурси, виробнича база, складські приміщення.

З посиланням на встановлені факти, перевіряючими був зроблений висновок про те, що на підприємстві відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а тому укладені ним правочини є недійсними.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що згідно витягу з ЄДР станом на 24.03.11 р. ПП «Лугвторсервіс»як юридична особа зареєстрована в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також судом першої інстанції був досліджений укладений позивачем з цим підприємством договір № 04/09п-09 від 04.09.09 р., предметом якого є поставка лому алюмінієвого, алюмінієвих радіаторів, визначених в специфікаціях до договору. Договором були узгоджені умови поставки FCA склад покупця (ІНКОМТЕРМС 2000 р.), тобто доставка товару на склад позивача здійснювалася силами і за рахунок ПП «Лугвторсервіс». На підтвердження поставки товару були оформлені видаткові накладні.

Оплата за поставлений товар була проведена платіжними дорученнями: від 08.09.10 р. № 1729, № 1730, № 1734, № 1738, № 1739, № 1742, № 1746 від 09.09.10, № 1765 від 13.09.10 р., від 14.09.10 р. № 1767 та № 1768, від 15.09.10 р. № 1773 та № 1774, від 20.09.10 р. № 1793 та № 1794, № 1803 від 22.09.10, від 27.09.10 р. № 1823, № 1824 та № 1825, № 1830 від 28.09.10, № 1832 від 29.09.10, № 1837 від 30.09.10, від 04.10.10 р. № 1855 та № 1856, від 06.10.10 р. № 1864 та № 1865, № 1866 від 07.10.10 р., від 11.10.10 р. № 1870 та № 1871, від 13.10.10 р. № 1882 та № 1883, від 15.10.10 р. № 1890 та № 1891, від 19.10.10 р. № 1909, № 1910 та № 1911, від 20.10.10 р. № 1916 та № 1971, від 22.10.10 р. № 1927 та № 1928, від 26.10.10 р. № 1935, № 1936 та № 1937, № 1941 від 27.10.10 р., від 28.10.10 р. № 1944 та № 1945, № 1949 від 29.10.10 р., від 09.11.10 р. № 1985 та № 1986, від 10.11.10 р. № 1995 та № 1996, № 2007 від 11.11.10 р., від 16.11.10 р. № 2026, № 2027, № 2028 та № 2034, № 2078 від 25.11.10 р., від 01.12.10 р. № 2095, № 2096 та № 2097, від 08.12.10 р. № 2139 та № 2140, від 10.12.10 р. № 2156 та № 2156, від 22.12.10 р. № 2227, № 228 та № 2229, від 28.12.10 р. № 2264 та № 2265, від 30.12.10 р. № 2272 та № 2273.

Між цими ж сторонами на тих же умовах и стосовно того ж предмету був укладений договір № 02/01п-09 від 10.01.08 р., що підтверджується залученими до матеріалів справи накладними, платіжними дорученнями.

Також судом першої інстанції був досліджений укладений позивачем з ТОВ «Ректон Сервіс»договір № 02/01п-09 від 10.01.08 р., предметом якого була поставка на умовах FCA склад покупця визначеного у специфікаціях товару: лом алюмінієвий, алюмінієві радіатори.

Вказаний правочин відповідач вважає нікчемним, оскільки з інформації, отриманої від Ленінської МДПІ м. Луганська, випливає, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не звітувало про результати господарської діяльності за липень 2010 р., у нього відсутні основні засоби, що свідчить про відсутність обєкту оподаткування, а тому у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту.

В постанові суду вказано, що за наявними в матеріалах справи документами поставка товарів оформлена видатковими накладними, а оплата проведена платіжними дорученнями від 13.07.10 р. № 1558, № 1559 та № 1560, від 19.07.10 р. № 1571, № 1572 та № 1573, № 1582 від 22.07.10 р., від 26.07.10 р. № 1586, № 1587 та № 1588, від 28.07.10 р. № 1598, № 1599 та № 1600, від 30.07.10 р. № 1605 та № 1606, від 05.08.10 р. № 1620 та № 1621, від 10.08.10 р. № 16 41, № 1642 та № 1643, від 11.08.10 р. № 1647, № 1648 та № 1652, від 16.08.10 р. № 1663, № 1664 та № 1665, № 1674 від 18.08.10 р., від 20.08.10 р. № 1681 та № 1682, від 26.08.10 р. № 1694 та № 1695, № 1704 від 31.08.10 р.

Згідно витягу з ЄДР станом на 24.03.11 р. ТОВ «Ректон Сервіс»як юридична особа зареєстрована в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що по вказаним операціям позивач отримав від продавців податкові накладні, які були внесені до реєстру і сформували податковий кредит відповідного звітного періоду. Наявність віще перелічених документів на час проведення перевірки відповідач не заперечує. Також відповідач не спростовує того, що поставлений ТОВ «Ректон Сервіс»та ПП «Лугвторсервіс»товар в подальшому був реалізований позивачем за договорами з ТОВ «Проліс»(№ 01/07п-9 та № 030111), ТОВ «Силумін»(№ 01/02п-10 та № 020111), ВАТ «Полтавський агрегатний завод»(№ 30/12П-09), ПАТ «Полтавський алмазний інструмент»(№ 3016/183), «Автокраз»(№ 76), ВАТ «Азовсаль»(№ 4600037432/201), «Каховський завод електрозварювального устаткування»(№ 21/372), ТОВ «Біол»(№ 010111), про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, доручення на отримання ТМЦ та платіжні доручення.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що при укладанні та виконанні згаданих вище договорів дії господарюючих субєктів були направлені на реальне настання юридичних наслідків за укладеними правочинами та відсутність у них ознак їх нікчемності.

При цьому суд першої інстанції послався на те, що згідно ст. 627 та ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. В ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, сторонами були погоджені всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Відповідно ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідачем не доведено, що ТОВ «Ректон Сервіс»та ПП «Лугвторсервіс»були виключені з ЄДРПОУ на час укладення та виконання зазначених правочинів.

Суд першої інстанції визнав безпідставними посилання відповідача на те, що угоди між позивачем та ТОВ «Ректон Сервіс»та ПП «Лугвторсервіс»не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ним обумовленні, оскільки такі факти, виявлені з дотриманням відповідної процедури, є відповідно п. 5 ст. 203 ЦК України підставою для визнання таких угод недійсними судом за позовом зацікавленої особи. Рішення судів про визнання відповідних угод недійсними відповідачем до матеріалів справи не надано. Відповідно доказом недійсності такого правочину за підстав, наведених відповідачем у акті перевірки та у своїх запереченнях, повинно бути рішення відповідного суду, яке набуло законної сили.

Оскільки порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач повязує виключно з недотриманням його контрагентами порядку звітування по податкам та зборам, з ненаданням інформації про місце розташування підприємства і не спростовує того, що передбачений договорами товар був дійсно отриманий і використаний у власний господарській діяльності, суд першої інстанції, процитувавши зміст норм Закону України «Про ПДВ», на порушенні яких наполягає відповідач, зробив висновок про те, що положення жодної з них позивачем не були порушені.

Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що Законом України «Про систему оподаткування»за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст. 9) та не визначено право (ст. 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Якщо контрагент не виконав свого обов'язку по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на нарахування та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі, передбачені законом, умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008-2009 р.).

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що правочини, які було вчинено між позивачем та ТОВ «Ректон Сервіс»та ПП «Лугвторсервіс»є правомірними, реальними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх дійсність прямо не заборонена законом, а також вони не визнані судом недійсними. Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені Законом України «Про ПДВ»підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких же підстав позивач мав право на віднесення до валових витрат витрати, понесені у звязку з придбанням за вищевказаними договорами товарів.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги, які повністю повторюють зміст акту перевірки та заперечень на позов, цих висновків не спростували.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Слід також відмітити, що твердження відповідача про законність винесених ним і оскаржених в даному провадженні податкових повідомлень-рішень з підстав погашення підприємством визначених податкових зобовязань та застосованого податкового кредиту, є безпідставними, оскільки предметом позову є податкові повідомлення-рішення, а не стягнення або повернення коштів за ними. Також добровільне погашення неузгоджених податкових зобовязань не може свідчити про те, що платник податків погодився з ними.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.11 р. по справі № 2а-2619/11/2070 прийнята у відповідності до приписів чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від27.05.2011р. по справі№2а-2619/11/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від27.05.2011р. по справі№2а-2619/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій