Ухвала суду № 22013767, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.Справа № 2а-5858/11/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Короткова Н.М.

представника відповідача Сагайдак Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.07.2011р. по справі№2а-5858/11/2070

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Хладопром»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерного товариства закритого типу «Хладопром», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив просить скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 05.05.11 р. № 0000590854 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 239700,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 59925,0 грн. та № 0000600854 про визнання податкового зобовязання по ПДВ в сумі 265736,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 66434,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду вид 07.07.11 р. о справі № 2а-5858/11/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду вид 07.07.11 р. о справі № 2а-5858/11/2070 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 1014/23-106/01548734 від 18.04.11 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 р. по 31.12.10 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 р. по 31.12.10 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 7.2.6, п. 7.4.1, п. 7.4.4, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які спричинили заниження податкового зобовязання в сумі 265736,0 грн., в т.ч. у березні 2010 р. - 2 437,0 грн., у квітні 2010 р. - 80,0 грн., у травні 2010 р. - 167,0 грн., у червні 2010 р. - 8 352,0 грн., у липні 2010 р. - 194 038,0 грн., у серпні 2010 р. - 4 414,0 грн., у вересні 2010 р. - 56 248,0 грн.

Виявлені порушення перевіряючі повязують з тим, що підприємство безпідставно віднесло до податкового кредиту суму ПДВ по операціям з ПП «Фірмою «Гамбіт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «ІТЕР», ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «Майра», ТОВ «Донтрансторг», оскільки перевірками вище перелічених платників податків органи ДПС, де вони обліковуються, виявили, що угоди, укладені ними, є нікчемними у звязку з тим, що на підприємствах відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності: відсутній кваліфікований персонал, транспортні засоби та транспортні витрати, повязані з перевезенням товарів, матеріально-технічні ресурси, деякі з контрагентів не звітували по власній фінансово-господарській діяльності. За висновками відповідача наведені в акті перевірки факти свідчать про неможливість реального здійснення господарських операцій, про відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків при вчиненні правочинів.

З тексту судового рішення вбачається, що суд першої інстанції дослідив укладені позивачем з вище переліченими контрагентами правочини і встановив, що з ПП «Фірмою «Гамбіт»був укладений договір купівлі-продажу № 17-10 від 17.06.10 р., предметом якого є поставка білого цукру-піску на суму 1036164,67 грн. На виконання вищезазначеного договору були видані видаткові накладні: № РН-023 від 07.03.10 р., № РН-028 від 08.07.10 р., № РН-038 від 15.07.10 р., № РН-044 від 20.07.10 р., № РН-049 від 21.07.10 р. № РН-055 від 23.07.10 р. Оплата за отриманий товар позивачем проведена у безготівковій формі, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

З ПП «ВКФ «Укрпромснаб»був укладений договір поставки № 37/01-10 від 15.01.10 р., предметом якого є поставка поліамідної оболонки, кліпс, петельок та ін. на загальну суму 61804,8 грн. Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними: № 140702 від 14.07.10 р., № 140702/1 від 14.07.10 р. А факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями.

З ТОВ «ІТЕР»був укладений договір купівлі-продажу № 20/4-10 від 01.01.10 р., предметом якого була поставка стяжки та пружин на загальну суму 24360,0 грн. Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними: № 72 від 18.03.10 р., № 113 від 20.04.10 р., № 188 від 22.06.10 р., № 274 від 11.08.10 р. Факт оплати отриманих ТМЦ підтверджується доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями.

З ТОВ «Компанія Істсервіс»був укладений договір купівлі-продажу № 81/4-10 від 07.05.10 р. на поставку скотча та стрейч-плівки на загальну суму 141079,8 грн. Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними: № КИ0/0001273 від 28.05.10 р., № КИ0/0001568 від 07.06.10 р., № КИ0/0002043 від 23.06.10 р., № КИ0/0002043 від 23.06.10 р., № КИ0/0002692 від 12.07.10 р., № КИ0/0003155 від 27.07.10 р., № КИ0/0003295 від 30.07.10 р., № КИ0/0004041 від 20.08.10 р., № КИ0/0004916 від 15.09.10 р. Факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями та копіями виписок банку.

З ТОВ «Майра»був укладений договір купівлі-продажу № 25/4-10 від 01.01.10 р., предметом якого є цукор на загальну суму 330000,0 грн. Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними: РН-0000434 від 01.09.10 р. та № РН-0000634 від 07.09.10 р. Факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями та копіями виписок банку.

З ТОВ «Донтрансторг»був укладений договір купівлі-продажу № 100/4-10 від 01.05.10 р. на придбання сальників циліндра Б6-ОФШ на загальну суму 1002,0 грн. Виконання даного договору підтверджується накладною № 270502 від 28.05.10 р., а факт оплати - доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями та копіями виписок банку.

Задовольняючі позов в цій частині, суд першої інстанції послався на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де передбачено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані. Так, кожна поставка товару, здійснена в рамках зазначених договорів, підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими особами продавця та покупця.

Оскільки у позивача є в наявності кваліфікований персонал, який діяв на підставі довіреностей, приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей та технічні засоби для їх переміщення на території товариства, тобто, у позивача є фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст проведеної господарської операції, це свідчить про реальний характер проведених господарських операцій, та підтверджує здійснення товариством зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг, а також здійснення особою, яка є постачальником та виконавцем підприємницької діяльності; наявністю у позивача всіх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу наявності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень.

Наявність у позивача належним чином оформлених документів на підтвердження проведених операцій ні перевіряючими, ні відповідачем при судовому розгляді не спростована.

Слід відмітити, що в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на даних, викладених в актах перевірок ПФ «Фірма «Гамбіт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «ІТЕР», ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «Майра»та ТОВ «Донтрансторг». В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції не врахував висновки цих перевірок і не надав їм належну оцінку.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що предметом спору в даній справі є податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки № 1014/23-106/01548734 від 18.04.11 р., а тому досліджувати акти перевірок інших субєктів господарювання суд не був уповноважений. Крім того слід відмітити, що оцінку актам перевірок мають давати керівники відповідних органів ДПС і визначати наявність підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень.

В апеляційній скарзі апелянт також наполягає на недійсності (нікчемності) правочинів, що не створює юридичних наслідків, оскільки ці правочини порушують публічний порядок, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння майном. Проте апелянтом не наведено жодного доказу тому, що ним дійсно виявлений у позивача намір на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння майном, в чому цей намір полягає, стосовно якого майна і проти чиїх права та свобод він направлений.

Колегія суддів вважає доцільним також відмітити, що ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідач не вказує які на його думку основні засоби повинні мати контрагенти позивача, в якій кількості повинні працювати робітники і яких спеціальностей, ким зроблені розрахунки необхідної кількості машин та працівників.

Також слід зауважити, що стверджуючи про порушення позивачем податкового законодавства у звязку з неподанням його контрагентами податкової звітності або з незнаходженням за юридичною адресою, відповідач тим самими покладає на підприємство функції контролюючого органу, тоді як такий контроль є виключною компетенцією органів ДПС.

Зважаючи на те, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ по операціям з ПФ «Фірма «Гамбіт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «ІТЕР», ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «Майра» та ТОВ «Донтрансторг»позивач мав всі необхідні і належним чином оформлені податкові накладні (цей факт відповідачем не спростований), висновки про порушення ним вимог п. 7.2.6, п. 7.4.1, п. 7.4.4, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»є надуманими і не відповідають фактичним обставинам, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

В акті перевірки вказано, перевіряючими були виявлені порушення підприємством вимог п. 7.8.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 15, п. «д»ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», яке полягає у несплаті АТЗТ «Хладопром»авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 р. в термін до 01.07.10 р. в сумі 239700,0 грн.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, законами України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства» та «Про цінні папери і фондову біржу».

Згідно ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»акцією є іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Тобто, акція як документ, засвідчує участь в товаристві. Таким чином акція надає виключно акціонеру право (а не обов'язок) на отримання дивідендів. Відповідно приписам п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивідендом є це платіж, який здійснюється юридичною особою емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Тобто, виплаті дивідендів передує розподіл прибутку юридичної особи - емітента корпоративних прав.

Прибуток є показником фінансових результатів господарської діяльності товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. І саме цей прибуток, що залишається після сплати встановлених законодавством платежів, підлягає розподілу на загальних зборах.

Суд першої інстанції вказав на те, що строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже, і ця компетенції не може бути передана іншим органам товариства. Крім того, закони України «Про акціонерні товариства»та «Про господарські товариства»не передбачають будь у кого права вказувати загальним зборам яким чином розподіляти прибутки, отримані товариством. Крім того, грошові кошти, якими мають бути виплачені дивіденди (в разі рішення загальних зборів) є майном товариства і тільки воно вирішує питання розпорядження своїм майном. Відповідно ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Таким чином, виплата дивідендів це право, а не обов'язок учасника. Обов'язки учасників перелічені в ст. 11 цього Закону і серед них відсутній обов'язок направляти частину прибутку на виплату дивідендів.

Надані до матеріалів справи документи підтверджують те, що в п. 9 Протоколу № 1 Загальних зборів акціонерів АТЗТ «Хладопром»від 03.08.10 р. був затверджений розподіл прибутку товариства за 2009 р., при цьому резервний фонд та фонд дивідендів не формувався, дивіденди не виплачувалися, а прибуток направляється на розвиток товариства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в діях позивача відсутні порушення вимог п. 7.8.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині несплати авансового внеску в сумі 239700,0 грн. з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 р. до 01.01.10 р.

Вищенаведені обставини стали підставою для задоволення позову і колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду вид 07.07.11 р. о справі № 2а-5858/11/2070 прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.07.2011р. по справі№2а-5858/11/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.07.2011р. по справі№2а-5858/11/2070 за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Хладопром»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 07.11.2011 року.