Ухвала суду № 22013651, 03.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/6966/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. по справі№2а-1670/6966/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бодекс-Україна» (надалі ТОВ «Бодекс-Україна») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 01.04.2011 року за № 0000202202/1096.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. по справі № 2-а-1670/6966/11 позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом суттєвих обставин по справі та на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відкладення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами ТОВ "Бодекс-Україна" зареєстроване як юридична особа 24.03.2004 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 32860348, видане свідоцтво серії А01 № 360247. Позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту; 45.23.0 Будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; 51.90.0 Інші види торгівлі, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою з Є державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №276815.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

У період із 18.02.2011 року по 12.03.2011 Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Бодекс-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 18.03.2011 року №1380/23-209/32860348 (а.с. 19-105, т. 1).

В акті перевірки контролюючим органом відображено, що позивачем у порушення пункту 13.2. статті 13 України "Про оподаткування прибутку приватних підприємств" не нараховано та не сплачено до бюджету податок на виплачений дохід нерезиденту - резиденту Швеції "Scania Credit АВ" у розмірі 17779,22 грн. (177792,23 х 10%), зокрема: у І кварталі 2008 року в сумі 1811,46 грн.; у II кварталі 2008 року в сумі 1660,67 грн.; у III кварталі 2008 року в сумі 1456,28 грн.; у IV кварталі 2008 року в сумі 2113,44 грн.; у II кварталі 2009 року в сумі 3568,81 грн.; у III кварталі 2009 року в сумі 1737,66 грн.; у IV кварталі 2009 року в сумі 1562,50 грн.; у І кварталі 2010 року в сумі 1250,96 грн.; у II кварталі 2010 року в сумі 972,72 грн.; у III кварталі 2010 року в сумі 929,48 грн.; у IV кварталі 2010 року в сумі 715,24 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011 року № 0000202202/1096, яким ТОВ "Бодекс- Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" в розмірі 29792 грн. 76 коп., в тому числі: за основним платежем 17779,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12013, 54 грн. (а.с.124, т. 1).

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між фірмою Scania Credit АВ (Швеція) (лізингодавець) та позивачем (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу № 69-05526 від 10.09.2007 p., відповідно до статті 2 якого постачальником є Scania CV АВ S-151 87 Содертал", строк поставки 4 квартал 2007 року, перший лізинговий платіж у розмірі 6360 євро сплачується щонайменше, як за 14 днів перед поставкою. Загальна сума, що підлягає сплаті перед поставкою, складає 19400 євро. Другий лізинговий платіж в сумі 6360 євро підлягає сплаті 15 числа календарного місяця, який є третім місяцем після початкової дати. За другим лізинговим платежем слідують чотирнадцять лізингових платежів по 6360 євро кожний, які сплачуються авансом щоквартально 15-го числа або на останній день робочого місяця, коли такий платіж підлягає сплаті, відповідно до вищенаведеного (а.с. 157-158, т. 1).

У п.4 загальних умов даного договору визначено, що лізингоотримувач сплачує власникові за лізинг товарів лізингові платежі. Лізингоотримувач повинен сплачувати всі гербові збори, ПДВ стягнення та інші податки, імпортне та експортне мито, а також всі інші подібні збори, які можуть справлятися або встановлюватися у зв'язку із лізингом товарів за цим договором та здійсненням платежів власникові, а також на імпортування, експортування, поставку та перепоставку товарів.

Графіком лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 69-05526 від 10.09.2007 р. передбачено фіксований розмір лізингових платежів та лізингової винагороди (а.с. 164, т. 1).

За період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року позивач здійснив виплату фірмі Scania Credit АВ згідно умов договору фінансового лізингу № 69- 05526 від 10.09.2007 р. лізингову винагороду в загальному розмірі 177792 грн. 23 коп. (18337,83 євро).

За приписами ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 806 ЦК України встановлено, що до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу та згідно абз. 2 ч. 5 цієї статті договором купівлі-продажу може бути передбачений обовязок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингові платежі включають платіж як винагороду за отримане в лізинг майно.

Згідно п. 13.2. ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Пунктом 18.1 статті 18 цього закону передбачено, що у разі, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Між Урядом України і Урядом Швеції укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень, яка ратифікована Україною 23.04.1996 та набрала чинності для України 04.06.1996 (далі Конвенція).

Згідно із ч. 3 ст. 2 Конвенції податок на прибуток (доходи) підприємств є податок, на які поширюється дана Конвенція.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 11 Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Згідно п. 1.10 ст. 1 вказаного Закону проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або від іншої вартісної бази, не є процентами.

З системного аналізу наведеної норми Закону та правової природи договору фінансового лізингу, колегія суддів приходить до висновку про те, що доход, який сплачується лізингоотримувачем (позивачем) на користь лізингодавця (нерезидента) у вигляді винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно, яка за договором обчислюється у вигляді сталих сум, не є процентами у розумінні даного Закону, оскільки не є доходом, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора за використання залучених на визначений строк коштів або майна, зокрема не є платежем за використання коштів або товарів і робіт, послуг), отриманих у кредит, платежем за використання коштів, залучених у депозит або платежем за придбання товарів у розстрочку.

Окрім того, ч. 5 ст. 11 Конвенції визначено, що термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника і, зокрема, на доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

Зі змісту наведеної норми випливає, що доход, який сплачується лізингоотримувачем (позивачем і на користь лізингодавця (нерезидента) у вигляді винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно, не підпадає під визначення "процентів" у розумінні ст. 11 Конвенції, оскільки не є доходом від боргових вимог будь-якого виду.

Відповідно, такий платіж слід розглядати як прибуток від комерційної діяльності, про який йдеться у ст. 7 Конвенції та який має оподатковуватися згідно з положеннями даної норми у Швеції як прибуток підприємства Договірної Держави.

Згідно п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем до перевірки надавались відповідні довідки податкового органу Швеції за 2008, 2009, 2010 рік, які підтверджують резидентство фірми Scania Credit АВ.

В акті перевірки відсутні зауваження щодо оформлення даних довідок.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 01 квітня 2011 року № 0000202202/1096 без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Вдповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем в даній справі ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. по справі№2а-1670/6966/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С. <Список >Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 08.11.2011 р.