Постанова № 22013630, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р. Справа № 2а-993/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання -Волкової А.М.

представника позивача - Павленка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі№2а-993/11/2070

за позовом Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області <Список ><Текст >

до Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства <Текст >

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області (далі по тексту Купянська ОДПІ, позивач) звернулася до суду із позовом до Куп'янського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства (далі по тексту - Куп'янське ВУВКГ, відповідач), у якому просила суд стягнути з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу суму боргу в розмірі 985 029,43 грн. на р/р 31119029700013, отримувач: Куп'янське УДК; код отримувача: 24134515; МФО 851011, банк: ГУДКУ в Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі№2а-993/11/2070 вищезазначений позов задоволено частково.

Стягнуто з Купянського виробничого управління водопровідноканалізаційного господарства (63705, м. Купянськ, вул. Леніна, буд. 110, код ЄДРПОУ 03361773) на р/р 31119029700013, отримувач: Купянське УДК; код отримувача: 24134515; МФО 851011, банк ГУДКУ в Харківській області в рахунок погашення податкового боргу платника податку суму боргу в розмірі 657 029 (шістсот пятдесят сім тисяч двадцять девять) грн. 43 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляцій скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі№2а-993/11/2070 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині відмови в задоволенні позову норм матеріального (ст.ст.5, 6, 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”) та процесуального (ст.159 КАС України) права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, у ній викладених, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Відповідач, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Наполягає на тому, що позовні вимоги в розмірі 828218,43 грн. повинні бути залишені без розгляду на підставі ст.100 КАС України, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

В надісланих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі№2а-993/11/2070 в частині відмови в задоволенні позову - залишити без змін.

В судове засідання представник відповідача не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав до суду клопотання, в якому просить суд апеляційної інстанції розгляд справи провести в свою відсутність.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки про взяття на облік платника податків від 21.12.10р. № 1343/29-012 відповідач взятий на облік до Купянської обєднаної державної податкової інспекції з 30.01.92р. за № 17.

Матеріалами справи підтверджено, що Купянським виробничим управлінням водопровідноканалізаційного господарства було подано до Купянської ОДПІ наступні декларації з ПДВ: податкова декларація з ПДВ за січень 2010 року № 9000271796 від 18.02.10р., податкова декларація з ПДВ за лютий 2010 року № 9000618126 від 17.03.10р., податкова декларація з ПДВ за березень 2010 року № 9001086626 від 16.04.10р., податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року № 9001741808 від 18.05.10р., податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року № 9002239972 від 21.06.10р. Загальна сума узгоджених податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість склала 829941 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що платником податку було проведено частково оплату податкового боргу з ПДВ на суму 328000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (копії в матеріалах справи), в графі “призначення платежу” яких Купянським виробничим управлінням водопровідно каналізаційного господарства чітко визначено, за який податковий період він спрямовує грошові кошти.

Факт несплати Купянським виробничим управлінням водопровідно каналізаційного господарства вказаного податного боргу в повному обсязі представником відповідача не заперечується.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем, до моменту звернення податкового органу до суду із вказаним позовом, частково сплачено заборгованість з податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальна сума заборгованості зі сплати податку на додану вартість станом на день розгляду справи складає 501941 грн. 00 коп.

Щодо заявлених адміністративних вимог про стягнення з відповідача нарахованих йому штрафних санкцій в сумі 87160 грн. 64 коп. та пені, що обліковується по особовому рахунку в сумі 67927 грн. 79 коп., суд першої інстанції зазначив наступне.

Фахівцями Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області проведено невиїзну документальну перевірку з питань несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобовязань Купянським виробничим управлінням водопровідно каналізаційного господарства за період з 04.01.06р. по 27.07.07р. В ході перевірки було встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21грудня 2000року №2181, а саме: порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість. За результатами проведеної перевірки складено акт № 7011/15-03361773 від 27.07.10р.

На підставі висновків даного акту, Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002231500/0 віл 31 липня 2007 року, згідно з яким Купянське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 79950,23 грн. за затримку на 166 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 159900,46 грн.

Також, відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішенння за № 0002221500/0 від 31 липня 2007 року, згідно з яким Куп'янське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7210,31 грн. за затримку на 85 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 36051,54 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач почав процедуру адміністративного оскарження, шляхом подання первісної скарги до Куп'янської ОДПІ та подання повторних скарг до ДПА у Харківської області та ДПА України.

Рішенням Куп'янської ОДПІ № 5748/10/25-011 від 03.09.2007 р., прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, з метою доведення до платника податку нового граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомлені - рішенні, відповідач надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення за №№ 0002231500/1, 0002221500/1 від 04 вересня 2007 року.

Рішенням ДПА у Харківській області № 4180/10/25-103 від 02.11.2007 р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ від 31.07.2007 року за №№ 0002231500/0, 0002221500/0 (від 04.09.2007 за №№ 0002231500/1, 0002221500/1) та рішення Куп'янської ОДПІ у Харківській області від 03.09.07 № 5748/10/25-011, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу начальника Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Дудко П.Т. - без задоволення.

На виконання рішення ДПА у Харківській області та з метою доведення до платника податків граничних строків сплати податкових зобов'язань Куп'янською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення по податку на додану вартість за №№ 0002231500/2,0002221500/2 від 03.12.2007 року.

Рішенням ДПА України № 189/6/25-0215 від 12.01.2008 р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ за №№ 0002231500/0, 0002221500/0 від 31.07.2007 року (за М”0002231500/1, 0002221500/1 від 04 вересня 2007 року, за №№ 0002231500/2, 0002221500/2 від 03.12.2007 року), а скаргу без задоволення.

На виконання рішення ДПА України та з метою доведення до платника податків граничних строків сплати податкових зобов'язань Куп'янською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення по податку на додану вартість за №№ 0002231500/3, 0002221500/3 від 21.01.2008 року.

З посиланням на ст.72 КАС України, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.08р. по справі № 2а-3277/08, яка набрала законної сили, підтверджено правомірність винесених Купянської ОДПІ податкових повідомлень рішень щодо визначення відповідачу податкового зобовязанні зі сплати податку на додану вартість в сумі 87160 грн. 64 коп., суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день розгляду справи загальна сума штрафних санкцій, яка повинна бути сплачена відповідачем, складає 87 160 грн. 64 коп.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що за період з 01.03.10р. по 30.06.10р. пеня, що обліковується по особовому рахунку платника податків з податку на додану вартість Купянського ВУВКГ становить 67 927 грн. 79 коп., та станом на день розгляду відповідачем не сплачена, що не заперечується останнім.

З матеріалів справи вбачається, що Купянською обєднаною державною податковою інспекцією, у звязку з несплатою податкового богу відповідачу була направлена перша податкова вимога від 05.10.2001 року № 1/31 та друга податкова вимога від 12.11.2001 р. за № 2/32. Перша та друга податкові вимоги були вручені відповідачу, що підтверджується відповідними підписами посадових осіб платника податків.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, за висновком суду першої інстанції загальна сума податкового боргу, яка повинна бути сплачена відповідачем, складає 657 029 грн. 43 коп.

Беручи до уваги наведене, судом першої інстанції прийнято рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу грошових коштів в сумі 657 029 грн. 43 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо виникнення у відповідача обовязку зі сплати по узгодженим у встановлений строк податковим зобовязанням на підставі поданих до податкового органу податкових декларацій з ПДВ за період з лютого по червень 2010 року, штрафних санкцій з ПДВ, визначених на підставі податкових повідомлень-рішень в 2007, 2008 роках та пені за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування вказаних податкових зобовязань з ПДВ підлягають положення Закону України “Про систему оподаткування”, Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави звернення позивача з цим позовом, враховуючи дату звернення до суду (03.02.2011 року), регламентовано Податковим кодексом України.

Згідно з приписами ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, начальник державної податкової інспекції вправі звернутися до суду щодо стягнення коштів платника податків, що має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Виходячи зі змісту положень ст. 4 Закону України “Про систему оподаткування” від 22.02.2006 року № 1251 (далі - за текстом Закон № 1251) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено обов`язок платників податків у встановлені законами терміни сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів), до яких у відповідності до п.1 ст.14 цього Закону належать податок на додану вартість.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про систему оподаткування”, контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000року (далі - за текстом Закон № 2181), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий борг - це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Виходячи з положень п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п.5.3.1 п. 5.3. ст.5 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що загальна сума узгоджених податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість на підставі податкових декларацій : за січень 2010 року № 9000271796 від 18.02.10р., лютий 2010 року № 9000618126 від 17.03.10р., березень 2010 року № 9001086626 від 16.04.10р., квітень 2010 року № 9001741808 від 18.05.10р., травень 2010 року № 9002239972 від 21.06.10р. становить 829941 грн. 00 коп.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що відповідачем у відповідності до приписів п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на час виникнення спірних правовідносин) зараховувалися в податковому обліку проведені позивачем платежі в погашення податкового боргу, який існував за попередні звітні періоди в порядку календарної черговості виникнення цього боргу.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що у відповідності п. 7.7.1 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника. Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань та погашення податкового боргу.

Згідно п. 6. ст. 7 Закону України “Про Національний банк України” НБУ визначає систему, порядок і форми платежів.

В п. 1.7 Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженій постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.04 р., кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізити “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням положень п. 16.5.2 п.16.5. ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин в якості спеціального закону з питань оподаткування і встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не передбачена зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Матеріалами справи підтверджено, що суми узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ визначені у вищевказаних податкових деклараціях Куп`янським ВУВКГ на підставі платіжних доручень (а.с.81-95) сплачені до бюджету частково у розмірі 328000, 00 грн. з дотриманням граничного терміну, встановленого законом.

Отже, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що враховуючи частково сплачену заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 328000 грн., загальна сума заборгованості зі сплати податку на додану вартість, яка підлягає стягненню, складає 501941 грн. 00 коп.

Згідно пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону № 2181, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 6.1 ст.6 Закону № 2181, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Зі змісту пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 випливає, що перешкодою для набуття податковим зобов`язанням статусу узгодженого у день отримання відповідного податкового повідомлення-рішення може бути лише подання скарги про перегляд цього рішення до контролюючого органу, право подання якої надано платнику податків підпунктом 5.2.2 підпункту 5.2 статті 5 Закону № 2181.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні докази оскарження податкових повідомлень-рішення, на підставі яких виник податковий борг, однак за результатами розгляду скарги відповідача податковим органом та за наслідками розгляду справи у суді щодо оскарження цих податкових повідомлень-рішень останні не скасовані і є такими, що підлягають виконанню.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми штрафних санкцій у розмірі 87 160 грн. 64 коп.

Згідно з п.п. 16.1.1. п. 16.1 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до п.п. 16.4.1 п. 16.4 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як свідчать матеріали справи. податковим органом відповідачу за період з 01.03.10р. по 30.06.10р. нарахована пеня, що обліковується по особовому рахунку платника податків з податку на додану вартість у розмірі 67 927 грн. 79 коп., яка відповідачем самостійно не сплачена, внаслідок чого підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неврахування пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом з огляду на наступне.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить шість місяців.

При цьому частиною 3 вказаної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом № 2181, який діяв на час виникнення податкового боргу, за стягненням якого до суду звернувся позивач.

Строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Положеннями пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону № 2181 встановлено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” колегія суддів враховує приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, строк звернення Купянської ОДПІ з цим позовом до адміністративного суду щодо стягнення податкового боргу з відповідача повинно бути визначено на підставі норм статті 15 Закону № 2181 і становить 1095 днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом (03.02.2011р.), 1095 днів на звернення до суду з позовом та дату узгодження податкового зобовязання (2010 рік), колегія суддів приходить до висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний позов поданий у строк, встановлений законом, є правильним.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача податкового боргу в загальній сумі 657029, 43 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують.

Водночас, колегія суддів зазначає, що дійшовши правомірного висновку стосовно наявності підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 657029, 43 грн., зазначивши при цьому в мотивувальній частині рішення, що сума в розмірі 328000, 00 грн. вже сплачена відповідачем в добровільному порядку, суд першої інстанції в резолютивній частині не визначив, у якій частині слід відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через помилкове застосування норм матеріального права підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини постанови абзацом третім в наступній редакції : в іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі№ 2а-993/11/2070 змінити шляхом доповнення резолютивної частини постанови абзацом третім в наступній редакції : в іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі№ 2а-993/11/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 07.11.2011 р.