Ухвала суду № 22013600, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.Справа № 2а-1912/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р. по справі№2а-1912/11/2070

за позовом ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

03.03.2011 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФО-П ОСОБА_1М.) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі відповідач, Лозівська ОДПІ) в якому просила суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.02.2011 року № 0000021700 та № 0000041700.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 р. у задоволенні позову фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 р. по справі № 2а-1912/11/2070 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 у повному обсязі.

Свою незгоду з рішенням суду мотивує тим, що постанова суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права і ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, вважає, що оскаржувана постанова суду прийнята при повному і всебічному зясуванню обставин справи, при дотриманні процесуальних норм, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити і залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ФО-П ОСОБА_1 зареєстрована Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області 01.02.2006 року. Перебуває на податковому обліку в Первомайському відділенні Лозівської ОДПІ Харківської області за № 14 на загальній системі оподаткування. Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 81238643 є платником ПДВ.

Фахівцями Лозівської ОДПІ Харківської області було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатом перевірки Лозівською ОДПІ у Харківській області було складено Акт "Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року" № 42/17-212/НОМЕР_3 від 08.02.2011 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки ФО-П ОСОБА_1 порушено (в рамках позовних вимог):

- ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року, а саме: підприємцем завищено валові витрати в 1 кв. 2010 року на 378405,02 грн., в наслідок чого занижений ПДФО СПД за 1 кв. 2010 року на 56760,75 грн., що є порушенням податкового обліку, чим порушено п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, ст. 3.5 Порядку ведення обліку доходів та витрат, затвердженого наказом ДПА України № 490 від 16.10.2003 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 988/8309 від 29.10.2003 року;

- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року підприємцю донараховано ПДВ в сумі 75681 грн., за рахунок завищення податкового кредиту: у тому числі: березень 2010 р. - 71457 грн., січень 2010 р. - 4224 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Лозівською ОДПІ у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000021700 від 21.02.2011 року, яким ФО-П суржик Л.М. визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 70095,94 грн. (за основним платежем 56760,75 грн. та штрафні (фінансові) санкції 14190,19 грн.) та повідомлення - рішення № 0000041700 від 21.02.2011 року, яким ФО-П ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 94601,25 грн. (за основним платежем 75681,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 18920,25 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено використання у власній господарській діяльності товарів придбаних у ТОВ "ТД "Балакліяпродукт", ТОВ "Дніпроторгіндустрія", ФО-П ОСОБА_2, ТОВ "Уніксервісторг".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені Лозівської ОДПІ у Харківській області за результатом аналізу правовідносин ФО-П ОСОБА_1 з ТОВ "ТД "Балакліяпродукт", ТОВ "Дніпроторгіндустрія", ФО-П ОСОБА_2, ТОВ "Уніксервісторг".

Лозівською ОДПІ у Харківській області за результатом перевірки позивача зроблено висновок про порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та Закону України "Про податок на додану вартість" під час вчинення позивачем правочинів з ТОВ "ТД "Балакліяпродукт", ТОВ "Дніпроторгіндустрія", ФО-П ОСОБА_3, ТОВ "Уніксервісторг", оскільки ФО-П ОСОБА_1 під час проведення перевірки не було надано доказів на підтвердження використання запчастин у підприємницькій діяльності.

Так, під час перевірки, були відсутні договори купівлі - продажу укладені з ТОВ "Дніпроторгіндустрія", ФО-П ОСОБА_3, ТОВ "Уніксервісторг", акти встановлення запчастин (у підприємця відсутні згідно штатного розпису механіки, інженери), відсутні дефектовочні акти, відсутні договори з підприємствами, що займаються ремонтом автомобілів. Також, угоди з ТОВ "ТД "Балакліяпродукт" визнані нікчемними ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на підставі ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, що відображено в Акті невиїзної документальної перевірки №8062/182/34631729 від 03.12.2010 року.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ремонтні роботи автомобілів були виконані власними силами субєкта підприємництва, не має свого підтвердження, оскільки дані роботи потребують спеціальних кваліфікованих навиків у даній галузі. Крім того, на момент перевірки ФО-П ОСОБА_1 не надавалися до Лозівської ОДПІ відомості про виплачені доходи найманим працівникам (форма 1 ДФ).

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Вантажні автомобілі належать до 2 групи основних засобів, поняття яких визначено у Положенні бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. № 288/4509.

Згідно п. 1 цього Положення основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР основними фондами є матеріальні цінності, що призначені платником для використання у господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів, вартість яких перевищує 1000,00 грн, і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Ведення бухгалтерського обліку основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб субєктів господарювання законодавством не передбачено. Фізична особа підприємець не є платником податку на прибуток і не веде бухгалтерський облік, отже включення до валових витрат придбання запасних частин до вантажних автомобілів є неправомірним і безпідставним.

Таким чином, в порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) та ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» ФО-П ОСОБА_1 завищено податковий кредит на суму 75681,00 грн. та валові витрати на суму 378405,02 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 75681,00 грн. та з податку на доходи фізичних осіб у сумі 56760,75 грн.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 22.06.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог ФО-П ОСОБА_1

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 ><198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р. по справі№2а-1912/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Бондар В.О. Донець Л.О. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2011 р.