Ухвала суду № 22013376, 11.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/2798/11

11 жовтня 2011 року Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого суддіСіренко О.І.

СуддівЛюбчич Л.В.

Спаскіна О.А.

При секретарі:Коцурі Т.А.

За участю представника позивача:Голобородько О.П.

Розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Дніпрокварц» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. по справі №2а-1670/2798/11 за позовом Приватного підприємства «Дніпрокварц»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області третя особа Приватне підприємство «Нафта-капітал»про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

07 червня 2011 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду по справі №2а-1670/2798/11 у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Дніпрокварц»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області третя особа Приватне підприємство «Нафта-капітал»про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погодившись із постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року, ПП «Дніпрокварц»подано апеляційну скаргу, у якій позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що при проведенні перевірки відповідачем не було перевірено первинні бухгалтерські документи підприємства позивача, акт перевірки посилань та їх відсутність не має. Судом першої інстанції не враховано, що придбані за договором між ПП «Дніпрокварц»та його контрагентом ПП «Нафта-капітал»товарно-матеріальні цінності відображені у відповідних податкових накладних, розрахунки по ним здійснено, у господарській діяльності підприємства позивача використані, тому підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не має. Крім того, позивач вважає, що відповідальність за порушення податкового законодавства має нести контрагент ПП «Нафта-капітал».

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Дніпрокварц" є юридичною особою, що зареєстрована 14.01.2001 року Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області.

ПП «Дніпрокварц»є платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100026088.

З 04.02.2011р. по 07.02.2011р. Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Дніпрокварц", поданої за листопад 2010 року.

08.02.2011р. за результатами перевірки складено акт № 11/15-321/31389503, в якому встановлено порушення позивачем п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 11604,00 грн., в тому числі за листопад 2010 року в сумі 11604,00 грн.

02.03.2011р. на підставі акту перевірки № 11/15-321/31389503 від 08.02.2011р. Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000061600/020/12 , яким ПП "Дніпрокварц" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 12 184 грн. 20 коп., в тому числі 11 604 грн. - за основним платежем та 580 грн. 20 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних доказів сплати сум ПДВ в ціні придбаних товарів за договором з контрагентом ПП «Нафта-капітал», тому підстави для віднесення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відсутні. Крім того, не підтверджено факт зберігання вказаних товарно-матеріальних цінностей та використання їх у господарській діяльності.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 7.4.1 Закону №168/97).

П.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Дніпрокварц»(покупець) та ПП «Нафта-капітал»(постачальник) 29.11.2010р. укладено договір №2911/10, відповідно до якого постачальник зобовязується надати, а покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно до акту прийому-передачі. Сума договору на момент його укладення складає 58020,00 грн. без ПДВ, 20% ПДВ 11604,00 грн., всього з ПДВ 69624,00 грн.

На виконання договору було між контрагентами укладено акт прийому-передачі до договору №2911/10 від 29.11.2010р., та оформлено податкову накладну від 29.11.2010 року № 257; видаткову накладну від 29.11.2010 року № 257; рахунок № 257 від 29.11.2010 року та товарно-транспортну накладну № 257/11 від 29.11.2010 року (а. с. 22-26).

Виходячи зі змісту п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону№168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97).

Тобто підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду є податкова накладна, оформлена належним чином, що містить всі необхідні реквізити, встановлені Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна від 29.11.2010р., на підставі якої ПП «Дніпрокварц» включено до складу податкового кредиту за відповідний звітний період суми ПДВ у розмірі 11604,00 грн., виписана належним чином, всі передбачені п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вимоги щодо її змісту сторонами дотримані.

Проте, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додатну вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підтвердження факту оплати поставленої продукції за договором № 2911/10 від 29.11.2010 року позивачем до матеріалів справи додано копію простого векселя серії АА № 1164549 (а. с. 26).

Частиною першою статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 року № 3480-ІУ визначено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 року №2374-ІІІ видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

При цьому, відповідно до п. 4.8 ст. 4 Закону № 168/97-ВР для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що видача векселя позивачем не є формою грошових розрахунків за придбані платником податку товари чи послуги та не може бути підставою для перерахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у бік їх зменшення. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту погашення позивачем виданого векселя та відповідно сплати в ціні придбаного товару суми ПДВ у розмірі 11604,00 грн., заявлених у складі податкового кредиту. Відтак, податкова накладна, оформлена на виконання укладеного між позивачем та ПП «Нафта-капітал»договору, не може вважатись підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки оплата товарів за вказаним договором проведена не була.

Крім того, на підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано товарно-транспортна накладна (а.с.25).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не взятий до уваги вказаний документ.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(чинного на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

У свою чергу, відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, тощо.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на той факт, що при проведенні перевірки відповідачем не перевірялись первинні документи ПП «Дніпрокварц», тому у останнього не було підстав робити висновок про незаконність включення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку на підставі та в порядку, встановленому нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, висновки, викладені в акті перевірки сформовані на основі дослідженої податкової звітності позивача та за використання відповідних компютерних автоматизованих систем.

Доводи позивача у апеляційній скарзі про обовязок нести відповідальність за встановлені порушення у сфері податкового законодавства контрагентом за договором ПП «Нафта-капітал», є неправомірними, оскільки порушення порядку формування податкового кредиту за період, що перевірявся, було допущено саме підприємством позивача, оскільки ним не було оплачено в ціні придбаних товарів суму ПДВ, включеного ним до складу податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дніпрокварц»залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. по справі №2а-1670/2798/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текс ухвали виготовлено та підписано 17 жовтня 2011 року.

ГоловуючийпідписСіренко О.І.

СуддіпідписЛюбчич Л.В.

підписСпаскін О.А.

З оригіналом згідно:

Суддя Харківського апеляційного

адміністративного судуСіренко О.І.