Ухвала суду № 22013353, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.Справа № 2а-4607/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.,

в присутності:

представника позивача Котляр І.М.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. по справі№2а-4607/11/2070

за позовом Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості <Список ><Текст >

до ОСОБА_2 <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

-стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 9507,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що стаючи на облік до центру зайнятості позивач не повідомив про те, що є суб'єктом підприємницької діяльності (зайнятою особою). Після встановленої зазначеної обставини центром зайнятості здійснено перерахунок виплат матеріального забезпечення та направлено відповідачу лист - претензію про повернення коштів. На момент звернення до суду вказані кошти на рахунок центру зайнятості відповідачем не повернуті в повному обсязі, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9507,34 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 61031, код НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості ( 61013, м. Харків, вул. Шевченка,137 А, р/р 37177300802007 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 36224721) суму заборгованості у розмірі 9507.34 грн.( дев'ять тисяч п'ятсот сім гривень 34 копійки)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.1, 3 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення", ст. 2, п.1 ст.4, ст. ст. 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та приписів Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач протягом 10.07.2008 року по 04.07.2009 року отримував нараховане матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

У березні поточного року фахівцем відповідача на підставі проведення звірки відомостей встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець з 1999 року та на момент звернення до центру зайнятості за набуттям статусу безробітного був зайнятою особою.

Зазначений факт зафіксований актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ” №33 від 02.03.2011 року.

На виконання приписів п. 6 та п. 7 зазначеного Порядку директором центру зайнятості 02.03.2011 р. винесено наказ №163, яким визначено вжити заходів по поверненню коштів у сумі 9507,34 (грн..), виплачених як допомога по безробіттю відповідачеві за період з 10.07.2008 року по 04.07.2009 року, на виконання якого відповідачу надіслано лист-претензію від 03.03.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості та отриманні статусу безробітного з 08.04.2008 р. по 05.04.2009 року відповідач був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, тобто був зайнятою особою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю з ОСОБА_2 документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових внесків випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням Фонду.

Згідно ст.12 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центри зайнятості автономної республіки Крим, обласні, Київські і Севастопольські міські, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Підпунктом "б" пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Як свідчать матеріали справи, 03 липня 2008 року ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де і був зареєстрований з відкриттям персональної картки № 200300608070300001.

10 липня 2008 року відповідачем подана заява про надання статусу безробітного, в якій зазначалося, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Згідно поданої заяви, гр. ОСОБА_2 наказом № НТ080710 з 10.07.2008 р. наданий статус безробітного та відповідно до п.п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» призначена виплата допомоги по безробіттю з 10.07.2008по 04.07.2009 як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу -від 6 до 10 років - 60 % середньої заробітної плати, залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

100 % - 90 календарних днів;

80 % - 90 календарних днів;

70 % - 180 календарних днів.

Згідно з наказом Харківського міського центру зайнятості № НТ090706 від 06.07.2009 року виплату допомоги по безробіттю припинено у зв'язку із закінченням строку виплати відповідно до пп. «12» п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно з наказом Харківського міського центру зайнятості № НТ 090707 від 07.07.2009 року ОСОБА_2 знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням безробітного відповідно до п.20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» з 07 липня 2009 року.

Проведеною центром зайнятості перевіркою обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_2 виявлено факт подання відповідачем недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю.

На підставі виявленого факту складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2011 р. за № 33.

Згідно ст. 30 “Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування” та ст..36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” на застрахованих осіб покладено обовязок повідомляти страховика (страховиком є Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообовязкового державного соціального страхування та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обовязків, стягується з цієї особи у судовому порядку.

Згідно п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 200 р. за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманої матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим лисом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Матеріалами справи встановлено, що згідно приписів п. 6 та п. 7 зазначеного Порядку директором центру зайнятості 02.03.2011 р. винесено наказ №163, яким визначено вжити заходів по поверненню коштів у сумі 9507,34 (грн..), виплачених як допомога по безробіттю відповідачеві за період з 10.07.2008 року по 04.07.2009 року, на виконання якого відповідачу надіслано лист-претензію від 03.03.2011 року.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно того, що він підприємницькою діяльністю з 2000 року не займається, а отже не міг бути зайнятою особою на момент звернення до центру зайнятост з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 року № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Особи які здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до п.б ч.3 ст.1 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 року № 803-ХІІ віднесені до категорії зайнятого населення.

Колегія суддів вважає занеобхідне зазначити, що ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, одержання прибутку - це не обов'язок чи дії, а власне мета підприємницької діяльності.

Відсутність прибутку у підприємця за певний звітний період є лише недосягненням ним за цей період мети діяльності - одержання прибутку і не може бути доказом нездійснення підприємницької діяльності, як і неподання податкової звітності, яке у свою чергу підтверджує факт порушення податкового законодавства в частині обовязку платників податків подавати у строки визначені діючим законодавством фінансової звітності (пп. 2 п. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які діяли на момент виникнення спірних правовідносин)

Згідно з ч.3 ст. 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ”від № 755 від 15.05.2003 року, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та п. 2 ч.15 ст. 47 вищезазначеного Закону України, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем. Отже, позбавлення фізичної особи статусу суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється після внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності, запис про припинення підприємницької діяльності відповідача відсутній.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання статусу безробітного з 08.04.2008 р. по 05.04.2009 року відповідач був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, тобто був зайнятою особою.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на порушення судом першої інстанції ст.17 КАС України з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається в тому числі із з центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості, документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2011 року по справі№2-а-4607/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. по справі№2а-4607/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Русанова В.Б. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >