Ухвала суду № 22013277, 02.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 р.Справа № 2а-7396/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засіданняГалан О.О.

за участі представників:

позивача - Загребельного Г.С.

відповідача - Гавриленко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі№2а-7396/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Импекс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Импекс" звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000242200 від 10.06.2011 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 89597,3 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22399,33 грн., на загальну суму 111996,63 грн.

Постановою Харкіського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0000242200 від 10.06.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому зсіданні проти доводів апелійної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкові проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Імпекс» з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року.

За результатами перевірки 31.05.11 року складений акт № 839/22-017/32236100, яким встановлено порушення податкового законодавства, а саме: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 за № 166, в результаті чого в податкових деклараціях з податку на додану вартість встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 89597,3 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкові винесено податкове повідомлення - рішення за №0000242200 від 10.06.11 на загальну суму 111 996,63 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Стар-Импекс" податковий кредит за період вересня-грудня 2010 року сформований належним чином, оскільки суми сплаченого податку на додану вартість у ціні товарів, придбаних у ТОВ "Промспец консалтинг", підтверджений первісними документами відповідними за формою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Висновки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за вказаний період грунтуються на результатах перевірки ТОВ "Промспец консалтинг", оформлених актом від 10.03.2011 року № 349/23-03-05/37091549, відповідно до яких у ТОВ "Промспец консалтинг" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Зазначені операції ТОВ "Промспец консалтинг" та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ "Промспец консалтинг" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою та всі укладені правочині між позивачем та ТОВ «Промспец консалтинг» вважаються нікчемними.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції такі посилання ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова обгрунтовано не прийняті, з огляду на наступне.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих «сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промспец консалтинг" укладений договір купівлі-продажу № 29/9 від 29.09.2010 року. У виконання умов зазначеного договору продавцем - ТОВ "Промспец консалтинг" на дані позивачу-покупцю податкові накладні, на підставі яких останнім і сформований податковий кредит за вересень-грудень 2010 року.

При цьому колегія суддів вказує, що в ході проведення перевірки у повному обсязі були надані первинні документи й податкові накладні, які оформлені у повній відповідності з нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 і Порядку заповнення податковій накладній № 165, що відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про ПДВ» свідчать, про повноту й достовірність задекларованих сум валових витрат і податкового кредиту.

При цьому, несплата податку продавцем або постачальником продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця (позивача).

Також колегія суддів вважає обгрунтованим твердження суду першої інстанції щодо помилковості висновків ДПІ у Комінтернівському райні м. Харкова про недійсність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Промспец консалтинг», оскільки згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Проте судових рішень, які б визнавали недійсність правочинів між позивачем та ТОВ «Промспец консалтинг» на сьогодні не винесено.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, та 6 статті 203 цього Кодексу.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України лише недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, лише договір (правочин), який визнаний судом недійсним або є таким в силу закону не створює для сторін юридичних наслідків.

Отже, колегія суддів вважає обгрунтованим твердження суду першої інстанції про те, що право на податковий кредит у позивача виникло в зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товарів (послуг) та виконанням умов, передбачених Законом України "Про податок на додану вартість".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Импекс" документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі№2а-7396/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2011 р.