Постанова № 22013256, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р. Справа № 2а-4098/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін : позивача Арсені І.І., відповідача - Яценка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. по справі№2а-4098/11/2070

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області <Список ><Текст >

до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення суми,-

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області(далі по тексту УПФУ в Ізюмському районі Харківської області, позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» (далі по тексту ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», відповідач), в якому просило суд стягнути на користь позивача з відповідача поточні грошові вимоги на суму 1928130,27 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від09.06.2011р. по справі№2а-4098/11/2070 адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської областідо Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» про стягнення з відповідача поточних грошових коштів на суму 1928130,27 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (64300, Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, 1, код 01056356, р/р 2605318760011 в філії "Відділення Промінвесбанку" м. Ізюм, Харківська область, МФО 351492 ) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області (64300, м. Ізюм, пр. Леніна, 2, код 22682514) поточні грошові вимоги на суму 1760448,55 грн. (один мільйон сімсот шістдесят тисяч чотириста сорок вісім грн. 55 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо невизнання суми поточних вимог у розмірі 167681,72 грн., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від09.06.2011р. по справі№2а-4098/11/2070, прийняти нове рішення, яким стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на користь Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області поточні грошові вимоги на суму 167681,72 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на неврахування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ч.2 ст.19, ч.ч.3, 6 ст.20, ч.1 ст.109 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (надалі Закон № 1058-ІV), що призвело до ухвалення в оскаржуваній частині помилкового рішення. Наполягає на тому, що заборгованість в сумі 167681,72 грн., яка виникла у базовому періоді та підлягала сплаті до 20.01.2009 року є поточною заборгованістю, що є підставою для її стягнення в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення з відповідача грошових коштів на суму 167681,72 грн.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своїх доводів вказує, що позивач помилково розрахував настання строків платежу зі сплати страхових внесків за грудень 2008 року та цілком необґрунтовано зазначив, що строк платежу настав 20 числа місяця наступного за базовим звітним періодом. У дійсності, на думку представника відповідача, 20.01.2009р. є останнім днем строку платежу, а першим днем строку є 01 січня 2009 року. З посиланням на ст.1 Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», враховуючи дату порушення провадження у справі про банкрутство відносно ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» (13.01.2009р.), вважає, що зобовязання зі сплати страхових внесків за грудень 2008 року є конкурсною вимогою у справі та такою, що є погашеною в силу приписів ч.2 ст.14 вищезазначеного Закону.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області.

Відповідач самостійно здійснив розрахунки сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягали до сплати та подав їх до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, копії яких містяться в матеріалах справи.

За період з 01.12.2008 року по 31.12.2010 року, станом на 01.04.2011 року відповідач повинен був перерахувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1928130,27 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 13.01.2009 року (справа № Б-39/02-09) порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод". З моменту прийняття ухвали про порушення у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка ( штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів ( обов'язкових платежів).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2010 року введено (запроваджено) процедуру санації.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2011 року УПФУ в Ізюмському районі відмовлено у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів грошових вимог в сумі 2064085,26 грн. та визнані грошові вимоги УПФУ в Ізюмському районі в сумі 2064085,26 грн. погашеними.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року в задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.03.2011 року про відмову у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів грошових вимог у сумі 2064085,26 грн. відмовлено.

З посиланням на ч.3 ст.18, ч.1 ст.19. ч.2 ст.20 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", ч.1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки 13.01.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство відносно позивача, УПФУ в Ізюмському районі по даній справі не є конкурсним кредитором.

Заборгованість за грудень 2008 року підтверджується розрахунком страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 167681,72 грн. та в силу Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ухвали Господарського суду Харківської області від 09.03.2011 року, яка вступила в силу, вважається погашеною.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 167681,72 грн., що стало підставою для відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-I (надалі Закон № 1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено статтею 20 Закону №1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003року №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі Інструкція).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону №1058-IV страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

За правилами абзацу першого частини шостої статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми якої нараховуються страхові внески.

Частиною 2 ст. 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Виходячи зі змісту ч.12 ст. 20 вищезазначеного Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори - кредитори по вимогам до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, тобто до 13.01.2009 року. Поточні кредитори - кредитори по вимогам до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статей 1, 12 Закону № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у звязку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобовязання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобовязань поточних кредиторів, то за цими зобовязаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Матеріалами справи підтверджено, що ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" самостійно нараховано та зазначено у відповідному Розрахунку суму страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2009 року в розмірі 167681,72 грн.

Колегією суддів встановлено, що вказаний розрахунок відповідачем до УПФУ в Ізюмському районі Харківської області наданий 19.01.2009 року (а.с.250).

Наявність недоїмки по сплаті страхових внесків у зазначеному розмірі відповідачем не заперечується.

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції та на час подання апеляційної скарги заборгованість по сплаті страхових внесків, стягнення якої є предметом розгляду по даній справі, відповідачем не сплачена.

Враховуючи те, що строк виконання зобовязань зі сплати страхових внесків настав у позивача після 13 січня 2009 року, а саме 20.01.2009 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобовязань не розповсюджується.

Колегією суддів встановлено, що заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за грудень 2008 року у розмірі 167681,72 грн. не була включена позивачем до реєстру кредиторів, оскільки обовязок по її сплаті у відповідача виник 20.01.2009 року, тобто, після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (13.01.2009р.). Внаслідок чого сума в розмірі 167681,72 грн. не є складовою частиною суми 2064085,26 грн., яка в силу рішення суду від 09.03.2011 року визнана судом погашеною.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що сума у розмірі 167681,72 грн. вважається погашеною відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ухвали Господарського суду Харківської області від 09.03.2011 року.

Таким чином, заборгованість в сумі 167681,72 грн. є поточною заборгованістю та підлягає стягненню в судовому порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на користь Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області поточних грошових коштів на суму 167 881,72 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. по справі№2а-4098/11/2070 скасувати в частині відмови в задоволенні позову.

В цій частині прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" про стягнення суми - задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (64300, Харківська обл., м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, 1 код 01056356, р\р 2605318760011 в філії "Відділення Промінвесбанку" м. Ізюм, Харківська область, МФО 351492) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області (54300, м. Ізюм, пр. Леніна, 2, код 22682514) поточні грошові кошти на суму 167 881,72 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 07.11.2011 р.