Ухвала суду № 22013221, 02.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 р.Справа № 2а-7791/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. по справі№2а-7791/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТР ГРУПП" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МТР ГРУПП» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "МТР ГРУПП", а саме: № 0000011800 від 15.06.2011р.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та деякі норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було проведено перевірку ТОВ “МТР Групп”.

У відповідності до висновків акту перевірки від 31.05.11р. за №1226/18-011/34630992 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011р. зазначається, що перевіркою встановлені порушення:

- пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції від 03.04.1997 р. за №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, та п.206.1 ст.206, ст.198 Податкового кодексу України ТОВ “МТР Групп” неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ “Промспец консалтинг” та ПП “Сімер”, що привело до заниження податку на додану вартість в сумі 541345 грн., у тому числі:

- за грудень 2010 року у сумі 197516,00 грн.

- за січень 2011 року у сумі 343829,00 грн.

За результатами акту перевірки від 31.05.11р. за №1226/18-011/34630992 було винесене податкове повідомлення рішення за №0000011800 від 15.06.11р. на загальну суму 676681,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог Податкового кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Законами України та іншими нормативними актами. Разом з тим, податковий орган не довів правомірність свого рішення та дій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи між позивачем та ТОВ “Промспец консалтинг” було укладено договір поставки від 01.09.10р.

Відповідно до умов договору, Поставщик зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити Товари (одяг, взуття, аксесуари) на умовах вказаного договору.

Відповідно до п.п. 1.2. Договору, кількість, вартість та асортимент погоджуються сторонами та зазначаються в Специфікаціях чи товарних накладних.

На виконання умов договору ТОВ “Промспец консалтинг” поставив, а ТОВ “МТР Групп” прийняло товар визначений в специфікаціях та видаткових накладних, копії яких залучено до матеріалів справи.

На виконання умов договору ТОВ “Промспец консалтинг” були виписані податкові накладні.

Докази сплати підтверджуються наданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку ТОВ “МТР Групп”.

В подальшому вказана продукція була реалізована роздрібною торгівлею через мережу магазинів, що підтверджується договором суборенди приміщень від 08.04.08р. за №Pr112/К-1, укладеного між ПП “Сімер”та ТОВ “МТР Групп” та касовими чеками.

Як встановлено судом першої інстанції, транспортування продукції підтверджується договором суборенди автомобіля від 01.01.11р., укладеним між ТОВ “Оптімал Сістем Сервіс” та позивачем.

Предметом договору, відповідно до п. 1 є, передача Орендарем Субарендатору в тимчасове платне користування автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель LT 35, тип фургон малотоннажний В.

Також, в матеріалах справи знаходиться акт прийому передачі автомобіля та товарно-транспортні накладні.

Відповідно умов договору від 01.10.10р. за № 203 про надання транспортних послуг, укладеного між ТОВ “МТР Групп” та ФОП ОСОБА_1, останній зобовязується надати ТОВ “МТР Групп” транспортні послуги по перевезенню товару. Виконання вказаного договору підтверджується наданими до матеріалів справи актами - здачі прийняття робіт (надання послуг), реєстром талонів замовника, талонами замовника та товарно-транспортними накладними. Докази сплати по договору підтверджується випискою з банківського рахунку наданою до матеріалів справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що фактичне виконання вищезазначених договорів доведено залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими та податковими документами, виписаними відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні” і п.2.4. ст.2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”.

Так, ст. 1 розділу 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказані договори виконані сторонами у повному обсязі без претензій та зауважень.

Крім зазначеного, колегія суддів зауважує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року по справі №2-а-3002/11/2070 було задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг» до Державної податкової інстапекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення рішення.

Скасовано наказ Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова за № 189 від 25.02.2011 року «На проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг»

Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 по 31.12.2010 року на підставі якої був складений акт перевірки від 10.03.2011 року за № 349/23-03-05/37091549 про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 року зазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції вимог діючого законодавства під час розгляду справи з посиланням на акт перевірки, складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 10.03.2011р. за № 349/23-03-05/37091549 про результати документальної планової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Промспец консалтинг”(код за ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року не може бути взятий до уваги, оскільки дії відповідача по складанню цього акту визнанні в судовому порядку незаконними.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України позивач та його контрагент ТОВ “Промспец консалтинг” на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Отже, виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту повністю підтверджена податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. по справі№2а-7791/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2011 р.