Ухвала суду № 22013200, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.Справа № 2а-7131/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі№2а-7131/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан сталеві конструкції" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

10.06.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Океан-Сталеві конструкції» ( далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова ( далі відповідач) в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0002172302 від 01.06.2011р. та №0002182302 від 01.06.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року по справі № 2-а-7131/11/2070 позовні вимоги задоволено.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 01.06.2011р. №0002172302, від 01.06.2011р. №0002182302.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан-Сталеві конструкції" (місцезнаходження 61002, Україна, Харківська область, м.Харків, вул.Артема, буд.8, кв.11; ідентифікаційний код 34470193) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 18.07.2011 року по справі № 2-а-7131/11/2070 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Окрім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а саме: Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року 168/97-ВР ” та Закон україни " Про оподаткування прибутку підприємств". Також , судом першої інстанції не враховано, вимоги 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Виходячи з цього, відповідачем було встановлено нікчемність угод укладених протягом перевіряємого періоду даним суб'єктом господарювання.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б вказували на невідповідність угоди позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його посадових осіб шляхом укладення нікчемного правочину. Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ «Промбуд-монтажінвест» взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. За таких обставин, судом першої інстанції зроблено висновок, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем, ТОВ «Океан-Сталеві конструкції»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»у формі договорів підряду від 01.12.2010р. №КНА LOZ КRY/011210, №ОDE АRВ VSТ/011210, №КНА SEV VER/011210, № КНА КОТ МR2/011210.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що спірні податкові повідомлення рішення відповідача, ДПІ у Київському районі міста Харкова №0002172302 від 01.06.2011р. про визначення грошового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 208.921,00грн. (основний платіж 167.137,00грн., штраф 41.784,00грн.) та №0002182302 від 01.06.2011р. про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 261.151,00грн. (основний платіж 208.921,00грн., штраф 52.230,00грн.) були винесені субєктом владних повноважень з посиланням на акт від 19.05.2011р. №1943/23-5/34470193.

За висновками, викладеними субєктом владних повноважень в згаданому акті, в діяльності ТОВ «Океан-Сталеві конструкції»податковим органом виявлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ та до складу валових витрат обігу та виробництва ТОВ «Океан-Сталеві конструкції»віднесено грошові кошти, сплачені на користь ТОВ «Промбуд-монтажінвест»в межах нікчемних правочинів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків субєкта владних повноважень і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Як вбачається з наявних у справі документів, 01.12.2010р. між позивачем, ТОВ «Океан-Сталеві конструкції»(в якості замовника) та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості виконавця) були укладені договори підряду №КНА LOZ КRY/011210, №ОDE АRВ VSТ/011210, №КНА SEV VER/011210, № КНА КОТ МR2/011210.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України №68/97-ВР визначає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Виходячи з цього, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №68/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Промбуд-монтажінвест», до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, , колегія суддів зазначає, що предметом даних правочинів є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування»підлягає ліцензуванню.

Матеріали справи містять ліцензію серії АВ №514908, згідно з якою ТОВ «Промбуд-монтажінвест»має право на проведення господарської діяльності, повязаної зі створенням обєктів архітектури.

Відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ «Промбуд-монтажінвест» ліцензії на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним субєктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ «Промбуд-монтажінвест» організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності обєктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за договорами підряду від 01.12.2010р. №КНА LOZ КRY/011210, №ОDE АRВ VSТ/011210, №КНА SEV VER/011210, № КНА КОТ МR2/011210 підтверджується .

Дана обставина підтверджується актами виконаних робіт та податкових накладних, які не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи платіжні документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно нікчемності укладеної між позивачем та ТОВ ТОВ «Промбуд-монтажінвест» угоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочинну недійсним не вимагається.

В ході судового розгляду встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін .

Із аналізу ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Таким чином з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

На момент укладення угод та її виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в акті перевірки від 19.05.2011р. №1943/23-5/34470193 субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Виходячи з вищевикладеного, на думку колегії суддів за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем, ТОВ «Океан-Сталеві конструкції»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»у формі договорів підряду від 01.12.2010р. №КНА LOZ КRY/011210, №ОDE АRВ VSТ/011210, №КНА SEV VER/011210, № КНА КОТ МR2/011210.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог у зв"язку з тим, що відповідачем недоведено факт порушення ТОВ «Океан-Сталеві конструкції» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо нікчемності укладених угод відповідно до 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України, є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 ><198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі№2а-7131/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2011 р.