Ухвала суду № 22013085, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.Справа № 2а-2266/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.,

у присутності представника позивача Макаренко О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. по справі№2а-2266/11/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Діамант" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Діамант» ( з іноземними інвестиціями) - звернувся до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000671800/0 від 21.10. 2010 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0000671800/0 від 21.10.2010 року та стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Діамант" (з іноземними інвестиціями) (вул.Шевченка, 111-а, м. Харків, 61013, код 24475392) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, а саме п. 7.2, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст. 3 Господарського кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року за №509-XІІ, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України №509-XІІ) фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка АТЗТ "Діамант" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "СК Техспецбуд", код ЄДРПОУ 34328794, у червні 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.10.2010 року №5866/18-010/24475392, відповідно до якого було виявлено порушення АТЗТ "Діамант" вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість до сплати до бюджету за червень 2009 року у розмірі 36812,00 грн.

Встановлені актом перевірки порушення АТЗТ "Діамант" полягають у тому, що при дослідженні проведених операцій з надання послуг позивачу ТОВ "СК Техспецбуд" та враховуючи матеріали допиту ОСОБА_3, встановлено, що всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні, що підписані від імені директора ТОВ "СК Техспецбуд" ОСОБА_3, які підтверджують укладання та виконання право чинів по придбанню та продажу ТМЦ (робіт, послуг) у перевіряємому періоді складені з порушенням вимог п.6, 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року за №165 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповненнями”, пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР та не можуть вважатися звітними податковими та одночасно розрахунковими документами і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. Також вказані первинні документи не мають юридичної сили, а відтак не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ, як у перевіряємого підприємства так і у його контрагентів. Вищенаведене, на думку ДПІ, свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України та як наслідок нікчемності правочину на підставі ст.ст. 215, ст. 228 ЦК України як такого, що порушує публічний порядок та призвело до завищення податкового кредиту за перевіряємий період в порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР.

За наслідками вказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова 21.10.2010 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000671800/0, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання АТЗТ "Діамант" у розмірі 55218, 00 грн, з яких кошти за основним платежем у розмірі 36812,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18406,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження АТЗТ "Діамант" податкового повідомлення-рішення №0000671800/0 від 21.10.2010 року, в порядку передбаченому п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2181-ІІІ), рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги від 10.11.2010 року №24495/10/25-020, рішенням ДПА у Харківській області за результатами розгляду скарги №4585/10/25-203 від 08.12.2010 року, рішенням ДПА України за результатами розгляду скарги №30131/6/25-0115 від 15.02.2011 року скарги АТЗТ "Діамант" були залишені без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи господарських операцій між АТЗТ "Діамант" та ТОВ "СК Техспецбуд" належним чином оформлені, отже, вищевказані договори не суперечать актам цивільного та господарського законодавства України, відповідають дійсним намірам сторін, не доведені наміри, що спрямовані на ухилення від сплати податків, не надано доказів про притягнення до кримінальної відповідальності, вироку суду за ухилення від сплати податків і зборів посадових осіб ТОВ "СК Техспецбуд" та ПРАТ "Діамант".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПРАТ "Діамант" було правомірно нараховано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "СК Техспецбуд", а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000671800/0 від 21.10.2010 року скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР .

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього пункту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, одним з визначальних факторів для формування податкового кредиту при придбанні товарів або та послуг господарським суб'єктом , зареєстрованим як платник ПДВ, є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Отже, до податкового кредиту субєкта господарювання, зареєстрованого як платник ПДВ, можливе включення сум податку на додану вартість по придбаних товарів або послуг , за умови їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявності документального підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 428501, ПРАТ "Діамант" зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.06.1996 року. Актом перевірки підтверджено, що ПРАТ "Діамант" є платником податку на додану вартість та має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №28751705 від 13.03.2003 року.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено колегією суддів під час апеляційного провадження, між позивачем та підприємством ТОВ “СК Техспецбуд” укладено договір від 15 червня 2009 року, за яким виконавець робіт (ТОВ «СК Техспецбуд») зобовязується виконати роботи по обслуговуванню 5 станцій інструментального контролю, а замовник (АТЗТ « Діамант») зобов'язується своєчасно прийняти та оплати вказані роботи за умовами вказаного договору. Договором передбачено підписання кошторису, який, як вбачається з матеріалів справи, складений та підписаний сторонами 15.06.2009 року. В звязку з укладеним договором ТОВ « СК Техспецбуд» виписало податкову накладну № 0622.001 від 22.06.2011 року, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ в розмірі 36811, 67 грн. в червні 2009 року. Всього позивачем отримано від ТОВ “СК Техспецбуд” робіт на загальну суму 220870, 00 грн. (в тому числі ПДВ 36811, 67грн.)

Зі змісту акту перевірки від 11.10.2010 року № 5866/18-010/24475392 вбачається, що Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Харкова під час здійснення документальної невиїзної перевірки досліджено: установчі документи АТЗТ «Діамант», декларації з податку на додану вартість АТЗТ «Діамант» за червень 2009 року з усіма передбаченими діючим законодавством додатками, лист ДПІ у Київському районі м. Харкова від 28.05.2010 року № 10902/10/18-017, лист АТЗТ «Діамант» № 35 від 03.06.2010 року (вх. ДПІ № 12880/10 від 04.06.2010 року), лист Прокуратури від 17.02.2010 року № 45-09 з поясненнями директора ТОВ «СК Техспецбуд» ОСОБА_3

При цьому колегія суддів зазначає, що фактичне виконання робіт ТОВ “СК Техспецбуд” підтверджується актом на технічне обслуговування станцій інструментального контролю від 22.06.2009 року, актом прийому-передачі виконаних робіт від 22.06.2009 року.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України встановлено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV.

Статтею 1 вказаного закону визначено поняття первинного бухгалтерського документу, яким єдокумент, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що під час проведення перевірки, за результатами якої складено акт № 5866/18-010/24475392 від 11.10.2010 року, відповідачем не були досліджені договір між АТЗТ "Діамант" і ТОВ "СК Техспецбуд" від 15.06.2009 року, кошторис до відповідного договору, акт прийому-передачі робіт, податкова накладна, колегія суддів вважає посилання ДПІ у Київському районі м. Харкова на неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій АТЗТ «Діамант» при відсутності доказів дослідження відповідачем зазначеної первинної документації необґрунтованим.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідач зробив висновок про те, що договір, на підставі якого в подальшому було виписано податкову накладну та сформовано податковий кредит з ПДВ, є недійсним, оскільки підписаний неповноважною особою. Даний висновок відповідачем зроблено на підставі пояснень ОСОБА_3, даних Прокурору м. Харкова, не враховуючи докази реальності даного правочину, які наявні у позивача.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, серед іншого, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом (в не службовцями ДПІ) недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст. 219 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Відповідно ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Колегія суддів зазначає, що правова природа договорів купівлі - продажу (поставки) товарів (робіт, послуг) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у Продавця - на отримання вартості поставленого товару (послуг), у Покупця - на отримання цього товару (послуг), у Заявника - на отримання результатів певної роботи, у Підрядника - на отримання оплати за виконану роботу. Ніякої іншої мети ці правочини не мають і не можуть мати, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням.

Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожного зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними закінчуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктивним складом: між покупцем і державою та продавцем і державою.

Як вбачається з матеріалів справи, договір, укладений між позивачем та ТОВ "СК Техспецбуд" скріплений печатками підприємств, а тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб`єкта господарювання, печатки цього суб`єкта, є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб`єкта господарювання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки договір від 15.06.2011 року, на основі якого виписано податкову накладну, спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, то позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту у червні 2009 року суму ПДВ по податковій накладній, яка виписана відповідно до чинного законодавства та підписана уповноваженою на те особо та є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом

Щодо доводу ДПІ про надання гр. ОСОБА_3 пояснень на ім'я прокурора міста Харкова колегія суддів зазначає, що в приєднаних до справи письмових поясненнях не згадується відсутність господарських взаємовідносин між позивачем, АТЗТ «Діамант" та ТОВ "СК "Техспецбуд", серед суб'єктів господарювання, з якими ТОВ "СК "Техспецбуд" не мало ніяких взаємовідносин, АТЗТ «Діамант" не значиться. Зі згаданих письмових пояснень також витікає, що гр.ОСОБА_3, визнаючи причетність до придбання корпоративних прав ТОВ "СК "Техспецбуд" разом з тим заперечує причетність до організації та здійснення господарської діяльності даного суб'єкта господарювання. Вказане діяння формально містить ознаки складу злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідач в ході розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження цих обставин, якими в силу норм Кримінально-процесуального кодексу України може бути, зокрема, вирок загального місцевого суду по кримінальній справі.

Долученими до справи письмовими поясненнями гр.ОСОБА_3 на ім'я прокурора міста Харкова не спростовується факт наявності правовідносин між означеним суб'єктом господарювання та позивачем, позаяк ДПІ не указано серед викладеного в поясненнях переліку суб'єктів господарювання, з якими ТОВ "СК "Техспецбуд" не мало фінансово-господарських операцій. Фактичних даних про проведення будь-яких графологічних досліджень підпису гр.ОСОБА_3 у рамках кримінальної справи до дати проведення ДПІ перевірки та врахування результатів цих досліджень при складанні акту №5866/18-010/24475392 відповідач до суду не подав

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає судження податкового органу про вчинення АТЗТ «Діамант» порушень п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 Закону України "Про ПДВ" необґрунтованим, та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Діамант» документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, а твердження відповідача про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000671800/0 від 21.10. 2010 р. є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. по справі№2а-2266/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2011 р.