Ухвала суду № 22012578, 25.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 р.Справа № 2а-12476/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову від 13.01.2011р. по справі№2а-12476/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 16.08.2010 р. № 0000230700/0 та від 28.09.2010 р. № 0000230700/1 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельник" суми бюджетного відшкодування у розмірі 14 608,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що при проведенні перевірки та при оформленні її результатів податковим органом мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, оскільки висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представники відповідача за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти позову заперечували, посилаючись на те, що під час проведення перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. Прийняті податкові повідомлення-рішення є законними, оскільки у складеному за результатами вказаної перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 14 608,00 грн. на підставі оскаржуваних рішень, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 5-7 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник".

За результатами перевірки 04.08.2010 р. було складено акт перевірки № 1943/07/-004/32051831 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення від 16.08.2010 р. № 0000230700/0 та від 28.09.2010 р. № 0000230700/1 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельник" суми бюджетного відшкодування у розмірі 14 608,00 грн. по декларації за червень 2010 року, у зв'язку з порушенням вимог пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач в даному випадку діяв відповідно до вимог податкового законодавства. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 , п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, (надалі за текстом - Закон № 168) грунтується на тому, що до складу суми бюджетного відшкодування, задекларованої декларації за червень 2010 року, можуть включатися лише ті суми ПДВ, які фактично сплачені у попередньому податковому періоді (у травні 2010року), суми ПДВ, які сплачені в інших періодах, що передують травню 2010 року не можуть формувати суму бюджетного відшкодування червня 2010 року, що не узгоджується з приписами цього Закону.

Так, порядок визначення (декларування) суми бюджетного відшкодування встановлено п.7.7 ст.7 Закону № 168.

У п. 1.8. ст. 1 даного Закону передбачено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при iмпopтi i включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вapтicть окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з ПДВ окремим рядком та включається до складу податкового кредиту, починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Враховуючи викладене, платник податку має право на декларування суми бюджетного відшкодування у сумі ПДВ, яка фактично сплачена постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, при цьому поняття "попередніх податкових періодах" не може обмежуватися лише одним попереднім податковим періодом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що не прийняття податковим органом сплачених позивачем у попередніх податкових періодах та включених сум ПДВ до складу суми бюджетного відшкодування не узгоджується з вимогами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, що в даному випадку підтверджує необгрунтоване та незаконне прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що відповідач при складанні акту перевірки проігнорував те, що при декларуванні позивачем суми бюджетного відшкодування він керувався вимогами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченого отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при iмпopтi i включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Так, по декларації за травень 2010 року позивач задекларував у рядку 26 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у pозмipi 45 461, 00 грн., i керуючись вимогами п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 позивач переніс значення рядку 26 до значення рядку 23.3 декларації за червень 2010 року у cyмi фактично сплаченого товариством постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та включив до суми бюджетного відшкодування Ф.25.2, що водночас, відповідає роз'ясненням, що містяться в листах ДПА України від 18.08.2010 року № 12096/7/16-1117, від 08.07.2010 № 13547/7/16-1517 року, де зазначено, що звітність за червень 2010 року, значення рядку 26 включається до рядку 23.2 декларації наступного податкового періоду тільки в частині сум податку, сплачених постачальником у попередніх податкових періодах та підлягає декларуванні суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивач в даному випадку діяв відповідно до вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 року по справі№2а-12476/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову від 13.01.2011р. по справі№2а-12476/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2011 р.