Постанова № 22011835, 24.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 р. Справа № 2а-358/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2011р. по справі№2а-358/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксонн" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

17.01.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксонн» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просить суд, про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення № 0005311520/3 від 10.01.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0005311520/3 від 10.01.2011 року.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача за червень 2010 року, про що був складений акт №6188/15-215/35474377 від 20.08.2010 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7,пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 21079,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення №0005311520/0 від 20.08.2010 року, яким було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 25294,80 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене рішення податкового органу залишено без змін.

Приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції виходив із приписів закону України «Про податок на додану вартість»; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту позивачем за господарською операцією з ТОВ «Незалежна нафтова компанія».

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Незалежна нафтова компанія» з якою був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №43-МО від 1 квітня 2009 року.

Колегія суддів зауважує про те, що надані до суду документи бухгалтерського обліку, а саме акти прийомки-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання відповідно договору №43-МО від 01.04.2009 року від 30.07.2009 року; від 23.06.2009 року; в підтвердження доводів позивача не відповідають вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наведена вище норма каже, що первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача технічного персоналу та основних коштів, виробничих активів для здійснення необхідних умов для досягнення результатів за даною господарською операцією.

Судом першої інстанції була надана помилкова оцінка наведеним вище доводам податкового органу, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі в становлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, <Список >ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2011р. по справі№2а-358/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Бондар В.О. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 28.10.2011 р.