Постанова № 22011914, 27.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 р. Справа № 2а-763/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. по справі№2а-763/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст >треті особи ХВ Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнафта-Укрнафтопродукт", Приватне підприємство "Анкон плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарівська ГНС", МПП "Метан", Товариство з обмеженою відповідальністю "Маклер", Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж 7", Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" <за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Сага”(надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), треті особи: ХФ ТОВ “Татнафта-Укрнафтопродукт”, ПП Анкон “Плюс”, ТОВ “Макарівська ГНС”, МПП “Метан”, ТОВ “Маклер”, ТОВ “Авантаж 7”, ФОП ОСОБА_1., ТОВ “ТНК-ВР Коммерс”, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2010 року № 0003722302/0 з податку на прибуток за основним платежем 254664,00 грн., штрафними санкціями 127332, 00 грн., всього на суму 381996,00 грн., № 0003732302/0 з податку на додану вартість за основним платежем 194307, 00грн., штрафними санкціями 97154, 00 грн., всього на суму 291461, 00 грн., номера яких були уточненні листом № 22372/10/23-516 від 15.10.2010 р., як номери № 0003762302/0 з податку на прибуток за основним платежем 254664,00 грн., штрафними санкціями 127332, 00 грн., всього на суму 381996,00 грн., № 0003772302/0 з податку на додану вартість за основним платежем 194307,00 грн., штрафними санкціями 97154, 00 грн., всього на суму 291461, 00 грн.; податкові повідомлення - рішення від 05.11.2010 р. № 0003762302/1 з податку на прибуток за основним платежем 254664,00 грн., штрафними санкціями 127332, 00 грн., всього на суму 381996,00 грн., № 0003772302/1 з податку на додану вартість за основним платежем 194307. 00 грн., штрафними санкціями 97154, 00 грн., всього на суму 291461, 00 грн.; податкові повідомлення - рішення від 19.01.2011 р. № 0003762302/2 з податку на прибуток за основним платежем 254664,00 грн., штрафними санкціями 127332, 00 грн., всього на суму 381996,00 грн., № 0003772302/2 з податку на додану вартість за основним платежем 194307, 00 грн., штрафними санкціями 97154, 00 грн., всього на суму 291461, 00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 07.10.2010 року № 0003722302/0 та № 0003732302/0, від 05.11.2010 року № 0003722302/1 та № 0003732302/1, від 19.01.2011 року № 0003762302/2 та № 0003772302/2, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Сага".

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка товариство з обмеженою відповідальністю "Сага" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої 22.09.2010 року було складено акт перевірки № 5563/23-506/31236109, де були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, в результаті чого, на думку відповідача, товариством було занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 194307 грн. та порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого товариством було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 254664 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.10.2010 року № 0003722302/0 та № 0003732302/0, від 05.11.2010 року № 0003722302/1 та № 0003732302/1, від 19.01.2011 року № 0003762302/2 та № 0003772302/2, згідно з якими позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 291461 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 381996 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення позивачем п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п. 7.4, п.п. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0003772302/2 від 19.01.2011 року про визначення позивачу суми податкового зобовязання у розмірі 291461 грн., у тому числі за основним платежем 194307 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 97154 грн.

Також, за порушення позивачем п.п. 5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0003762302/2 від 19.01.2011 року про визначення позивачу суми податкового зобовязання у розмірі 381996 грн., у тому числі за основним платежем 254664 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 127332 грн.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2009 р.-грудень 2009 р. та січень 2010 р.-квітень 2010 р. та валових витрат за 1-4 квартали 2009 року та 1-2 квартали 2010 року по господарським операціям з контрагентом ТОВ “ТНК-ВР Коммерс”, які ґрунтувалися на нікчемності угод, укладених між позивачем та вказаним контрагентом в звязку з не підтвердженням позивачем документально витрат по доставці товару та сплаті винагороди.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі висновки відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України "Про податок на додану вартість", згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, з аналізу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, якщо певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів чи послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права-придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність господарських операцій з надання залізничних послуг по організації доставки товару позивачу за якими був сформований податковий кредит за січень 2009 р.-грудень 2009 р. та січень 2010 р.-квітень 2010 р. та валові витрати за 1-4 квартали 2009 року та 1-2 квартали 2010 року, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “Сага”(Покупець) та ТОВ “ТНК-ВР Коммерс”(Постачальник) було укладено договори на поставку нафтопродуктів №0132-06/П від 18.01.2006 р. та № 0089-09/П від 20.01.2009 р.

За умовами п. 3 Додатків до договору у загальну вартість товару входить вартість доставки товару до станції відправлення.

Згідно п.9 Додатків до договору Постачальник за дорученням і за рахунок Покупця здійснює організацію доставки Товару до станцій призначення, вказаної у відповідній заявці Покупця.

Підпунктом 6.4 пункту 6 Додатків до договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару не раніше виконання покупцем своїх зобовязань, зокрема, здійснення покупцем 100 % предоплати комісійної винагороди та витрат постачальника по організації доставки партії товару до станції призначення, зазначених у відповідній заявці покупця.

Таким чином, за умовами вказаного договору на позивача покладений обовязок по оплаті постачальнику ТОВ " ТНК-ВР Коммерс" витрат з організації поставки товарів.

Між тим, в матеріалах справи не містяться доказів про розмір витрат понесених ТОВ " ТНК-ВР Коммерс" з організації доставки товару позивачу.

Реальність здійснення господарських операцій з організації доставки товару позивач обґрунтовує актами приймання передачі отриманих послуг та звітами, в яких зазначено наступні види робіт винагорода та доставка вантажу.

Однак, ні в звітах ні актах не зазначено місце їх складання, не вказано які саме послуги під назвою «винагорода» були отримані позивачем, які роботи з доставки товару були здійснені позивачем, яким транспортом та до якої станції призначення .

За вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

Таким чином, первинні облікові документи на підставі яких позивач сформував валові витрати на податковий кредит за отримані послуги від ТОВ " ТНК-ВР Коммерс" не мають обовязкових реквізитів визначених ст. 9 вказаного Закону, а саме місце складання, зміст та обсяг господарської операції.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи невідповідність актів прийняття послуг та звітів приписам закону, колегія суддів приходить до висновку, що витрати за вказаними операціями не підтверджені відповідними документами, отже валові витрати позивачем сформовано незаконно.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи нафтопродукти перевозилися залізничним транспортом.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. На кожну відправку вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів).

Між тим, позивачем не надано накладних та дорожньої відомості оформлених ТОВ “ТНК-ВР Коммерс”, а в залізничних накладних на товар, що містяться в матеріалах справи відправником зазначена інша особа ніж ТОВ “ТНК-ВР Коммерс”.

В матеріалах справи не містяться будь яких доказів надання залізничних послуг ТОВ “ТНК-ВР Коммерс”, понесення вказаним товариством будь-яких витрат з організації залізничних перевезень.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено реальності надання вказаних послуг контрагентом ТОВ " ТНК-ВР Коммерс".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту за спірний період було віднесено суми ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" за договором № 0089-09/П від 20.01.2009 року.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій.

Між тим, позивачем не підтверджено реальності господарських операцій з надання залізничних послуг ТОВ "ТНК-ВР Коммерс", а тому віднесення сум ПДВ за такими операціями до податкового кредиту є неправомірним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту відсутності реального здійснення господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ “ТНК-ВР Коммерс”, колегія суддів приходить до висновку про наявність ознак нікчемності спірних правочинів та неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за нікчемними операціями.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. по справі№2а-763/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага" про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст постанови виготовлений 01.11.2011 р.