Ухвала суду № 22011438, 12.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 р.Справа № 2а-2162/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

при секретарі: Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Зміївський експериментально-механічний завод "Зміївметалосервіс" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,-

В с т а н о в и л а:

У березні 2011 року позивач, Відкрите акціонерне товариство "Зміївський експериментально-механічний завод "Зміївметалосервіс" (далі ВАТ «ЗЕМЗ «Зміївметалосервіс»), звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (далі ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000772310/0 від 28.10.2010 року, № 0000772310/1 від 12.11.2010 року та № 0000772310/2 від 17.12.2010 року, якими підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 169.380 грн., у тому числі основний платіж 112.920 грн. та штрафна (фінансова) санкція 56.460 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року позовні вимоги ВАТ «ЗЕМЗ «Зміївметалосервіс»задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року та прийняти нове рішення яким, в задоволенні позовних вимог ВАТ «ЗЕМЗ «Зміївметалосервіс»відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ВАТ «ЗЕМЗ «Зміївметалосервіс»перебуває на податковому обліку у ДПІ та є платником податку на додану вартість.

В період з 02 по 16 вересня 2010 року фахівцями ДПІ проведена невиїзна документальна ВАТ «ЗЕМЗ «Зміївметалосервіс»з питання взаємовідносин з ТОВ «Агат Сіті»(код ЄДРПОУ 36981300), за результатами якої складено акт №1343/23/05393180 від 17.09.10 року.

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «ЗЕМЗ «Зміївметалосервіс»п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 112.920 грн., у тому числі за березень 2010 року - на суму 112.920 грн.

На підставі висновків акта перевірки та відхилення скарг позивача, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000772310/0 від 28.10.2010 року, № 0000772310/1 від 12.11.2010 року та № 0000772310/2 від 17.12.2010 року, якими підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 169.380 грн., у тому числі основний платіж 112.920 грн. та штрафна (фінансова) санкція 56.460 грн.

Фактично підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень послугував висновок акта перевірки про нікчемність правочину, а саме договору від 25.02.10 року №2702/Р-2010 укладеного між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Агат Сіті»(Виконавець) на рекламні послуги, з огляду на те, що згідно листа від 27.08.2010р. №9166/7/23-061 ДПІ у Київському районі міста Донецька, де перебуває на обліку ТОВ «Агат Сіті», останнє не знаходиться за юридичною адресою (м. Донецьк, вул. Советська, 27), про що складено акт про неможливість проведення перевірки. Також згідно розрахунку комунального податку за лютий-травень 2010р. та Довідки форми 1-ДФ за 1 квартал 2010 року кількість працюючих у ТОВ «Агат Сіті»складала 1 особу (директор підприємства), декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010р. та з ПДВ за лютий-травень 2010 року ТОВ «Агат Сіті»не подавалися.

Таким чином відповідач прийшов до висновку, що оскільки у ТОВ «Агат Сіті»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру».

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «ЗЕМЗ «Зміївметалосервіс»(Замовник) та ТОВ «Агат Сіті»(Виконавець) укладено договір від 25.02.10 року №2702/Р-2010 на рекламні послуги, згідно умов якого Виконавець надає Замовнику послуги з виготовлення та/або розповсюдження Реклами/послуги відповідно до додатків цього договору, а Замовник надає Виконавцю Реклами або Рекламні матеріали та сплачує передбачену договором грошову суму.

Згідно Додатку №1 до вказаного договору строк розміщення рекламної продукції на рекламоносіях (білбордах) по кожному з 20 рекламоносіїв (білбордів) вказаний з 1 по 31 березня 2010 року.

У розділі «Терміни та Поняття»вищевказаного договору (абз.4) визначено, що рекламоносії в розумінні даного договору повинні мати площину 3 х 6 м. та знаходитись у власності або розпорядженні Виконавця, тобто ТОВ «Агат Сіті».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.4.5 цієї ж статті передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Зі змісту наведених норм випливає, що, дозволяючи формування податкового кредиту за рахунок сум податку як сплаченого, так і нарахованого в ціні придбання (у разі, коли відвантаження товару (робіт, послуг) є першою подією та передує зарахуванню коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок постачальника), законодавець в кінцевому результаті передбачає наявність у платника податку - покупця витрат по сплаті податку, як підставу для врахування сум податку в розрахунку сум бюджетного відшкодування.

Включені позивачем до податкового кредиту суми податку підтверджені податковою накладною (а.с. 57), а при сплаті позивачем податку в ціні придбання товарів (послуг) відповідальність за перерахування цих сум до бюджету лежить на контрагенті позивача - постачальнику товарів (послуг).

Дійсно, відповідальність за податковим законодавством настає за винне порушення встановлених нормами цього законодавства вимог і має індивідуальний характер, а відтак висновок суду, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені іншими платниками податків, є правильним.

Вимога закону щодо підтвердження сум податку податковою накладною, як умова включення цих сум до податкового кредиту, передбачає видачу податкової накладної на підтвердження операції з поставки товару (послуги), доказом факту якої, у свою чергу, є зокрема, факт сплати покупцем грошових коштів за придбаний товар (послугу).

Факт реальності виконання умов договору також підтверджується, рахунком фактурою №СФ-00101 від 31.03.2010 року, платіжним дорученням №248 від 11.05.2010 року актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2010 року.

Твердження відповідача про неможливість реального здійснення господарської діяльності з урахуванням відсутності необхідних трудових ресурсів (чисельність працюючих 1 особа), складських приміщень та виробничих потужностей, неможна визнати обґрунтованим, оскільки як складські приміщення, так і виробничі потужності могли бути орендовані ТОВ «Агат Сіті»у інших суб'єктів господарювання і використані при виготовленні рекламних постерів. Аналогічним чином, на підставі господарських договорів для безпосереднього виготовлення рекламних постерів могли бути залучені трудові ресурси третіх осіб. В такому випадку витрати на дані цілі мали бути задекларовані ТОВ «Агат Сіті»у складі валових витрат 1 кварталу 2010р., що зроблено не було, внаслідок чого ці обставини залишились нез'ясованими відповідачем.

Також слід зазначити, що обставини, на які посилається в акті перевірки податковий орган стосовно нікчемності правочину надання рекламних послуг з боку ТОВ "Агат Сіті" Позивачу згідно приписів ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України були предметом розгляду господарського суду Харківської області, рішенням якого 26.11.10 року відмовлено в задоволенні зустрічного позову про визнання нікчемним договору №2702/Р-2010 від 25.02.10 року.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_1 підтверджує факт виконання ТОВ "Агат-Сіті" умов договору від 25.02.10 року №2702/Р-2010 на рекламні послуги.

Факт порушення контрагентом вимог "Типових правил розміщення зовнішньої реклами" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 та "Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Донецька" затвердженого рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 04.02.2004 року №55, не є безумовним свідченням не виконання умов договору укладеного з підприємством позивачем.

Аналізуючи вищенаведене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що визначення в акті перевірки ВАТ «ЗЕМЗ «Зміївметалосервіс»податковим органом про наявність фактичних обставин, які спростовують реальність проведених позивачем з його контрагентом господарських операцій, ґрунтується на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення апеляційної скарги ДПІ без задоволення, а постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя -(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17 жовтня 2011 року.

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.