Ухвала суду № 22011409, 17.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/1808/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Торгівельно-будівельна компанія "Тех Євро Груп" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2011р. по справі№2а-1670/1808/11

за позовом Приватного підприємства "Торгівельно-будівельна компанія "Тех Євро Груп" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року ПП «Торгівельно будівельна компанія «Тех Євро Груп» (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000941502/0/242 від 10.02.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання ПП «Торгівельно будівельна компанія «Тех Євро Груп» за платежем податок на додану вартість на 20833,33 грн. за основним платежем та 5208,33 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Торгівельно будівельна компанія «Тех Євро Груп» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 22.10.2007 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 682968 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100086974.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Кременчуцької ОДПІ в період з 19.01.2011 року по 31.01.2011 року проведена камеральна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість поданих ПП «Торгівельно будівельна компанія «Тех Євро Груп».

За результатами перевірки складений акт № 348/15-322/35414480 від 31.01.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 20833,33 грн. а саме: за листопад 2010 року в сумі 8333,33 грн., за грудень 2010 року 12500 грн.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом будо винесене податкове повідомлення рішення № 0000941502/0/242 від 10.02.2011 року, яким ПП «Торгівельно будівельна компанія «Тех Євро Груп» визначено суму грошового зобовязання за платежем:податок на додану вартість в розмірі 26041,66 грн. в т. ч. 20833,33 грн. за основним платежем та 5208,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних від 11.11.2010 року та від 01.12.2010 року, виписаних ПП «Нафта Капітал», в листопаді та грудні 2010 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 20833,33 грн.

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту в листопаді 2010 року ПДВ в розмірі 8333,33 грн. за наслідками надання ПП «Нафта-Капітал» автопослуг на суму без ПДВ 41666,67 грн. надано податкову накладну від 11.11.2010 року № 312, акт № НФ-0000020 здачі приймання робіт (надання послуг) від 11.11.2010 року, рахунок фактуру № НФ-0000159 від 11.1.2010 року, товарно-транспортні накладні від 30.11.2010 року, 01.12.2010 року, 02.12.2010 року, 03.12.2010 року, 06.12.2010 року, 07.12.2010 року.

В обґрунтування реальності надання автопослуг позивач посилається на те що ним була проведена оплата наданих ПП «Нафта Капітал» послуг з автоперевезень на рахунок «ПП «Промфінсервіс» в сумі 50000 грн. згідно договору про переведення боргу від 08.11.2010 року.

За умовами вказаного договору первісний боржник (ПП «Промфінсервіс») переводить на нового боржника (ПП «Нафта Капітал») своє зобовязання по поставці продукції за договором поставки продукції б/н від 17.08.2010 року, укладеним між первісним боржником та кредитором (ПП «Торгівельно будівельна компанія «Тех Євро Груп»).

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту в грудні 2010 року 12500 грн., внаслідок здійснення господарської операції з придбання плит дорожніх (2х3 в кількості 103 шт. та 3х1,2 в кількості 20 шт.) на підставі податкової накладної № 839 від 01.12.2010 та накладної № 87 від 01.12.2010 року, виписаних ПП «Нафта-Капітал».

Поставка дорожніх плит здійснювалась на підставі договору поставки № 10-/11-10 П від 10.11.2010 року укладеного з ПП «Нафта Капітал».

За умовами вказаного договору, ПП «Нафта Капітал» (продавець) зобовязується поставити б/в залізно бетонні конструкції будівлі згідно специфікації у власність ПП «Торгівельно будівельна компанія «Тех Євро Груп» (покупця), а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Також, ПП «Торгівельно будівельна компанія «Тех Євро Груп» був укладений договір поставки б/в залізо бетонних конструкцій будівлі № 15/10-10П від 15.10.2010 з ТОВ НВП «Глобинський свинокомплекс», куди і були доставлені ПП «Нафта Капітал» придбані у нього плити дорожні.

На підтвердження реальності придбання дорожніх плит у ПП «Нафта Капітал» та подальшого продажу в межах господарської діяльності товариства позивачем були надані товарно-транспортні накладні від 30.11.2010 року, від 01.12.2010 року, від 03.12.2010 року, від 06.12.2010 року, від 07.12.2010 року та накладні № 106 від 02.12.2010 року, № 121 від 08.12.2010 року, № 129 від 10.12.2010 року, № 124 від 16.12.2010 року, № 123 від 16.12.2010 року, № 125 від 20.12.2010 року, № 127 від 23.12.2010 року, які підтверджують поставку плит ТОВ НВП «Глобинський свинокомплекс» в кількості 123 шт.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 1.3. вказаного Закону, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.2.6. пункту 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, обовязковою умовою формування податкового кредиту є наявність відповідних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до п. 1.2. якого Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з аналізу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку випливає, що підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, яким надано відповідну юридичну силу та доказовість.

Згідно акту № НФ-0000020 здачі приймання робіт (надання послуг) від 11.10.2010 року, автопослуги позивачу його контрагентом ПП «Нафта-Капітал» надані саме в листопаді 2010 року.

Між тим, товарно транспортних накладних, на підставі яких були надані такі послуги саме в листопаді 2010 року, тобто до підписання сторонами акту здачі приймання робіт (надання послуг), позивачем суду не надано. Крім того, в акті здачі прийняття виконаних послуг, констатується лише факт виконання автопослуг із зазначенням їх загальної вартості, без зазначення засобів, що використовувалися для надання таких послуг, маршрутів по яким здійснювалось автоперевезення товару.

Колегія суддів зазначає, що перерахування позивачем на рахунок ПП «Промфінсервіс» 50000 грн. в якості оплати наданих в листопаді 2010 року автопослуг не свідчить про їх надання саме ПП «Нафта-Капітал», оскільки договором про переведення боргу передбачено поставку останнім на користь позивача саме продукції за договором поставки продукції б/н від 17.08.2010 року, а не надання послуг з автоперевезень.

Також, колегія суддів приходить до висновку, що товарно-транспортні накладні та накладні, відповідно до яких ТОВ НВП «Глобинський свинокомплекс» отримано товар не підтверджують реальності здійснення господарської операції з поставки дорожніх плит, оскільки вказані накладні датовані різними датами, незважаючи на те, що пунктом навантаження було м. Кременчук Полтавської області, а розвантаження м. Глобине Полтавської області, відстань між якими становить 37 км.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що товарно-транспортні накладні та накладні на отримання товару повинні були бути датовані одними датами, оскільки при доставці на обєкт розвантаження плити повинні були бути прийняті покупцем.

Між тим, згідно з товарно-транспортними накладними плити дорожні перевозились 30.11.2010 року, 01.12.2010 року, 02.12.2010 року, 03.12.2010 року, 06.12.2010 року, 07.12.2010 року, а отримувались ТОВ НВП «Глобинський свинокомплекс» згідно накладних датованих 02.12.2010 року, 09.12.2010 року, 10.12.2010 року, 16.12.2010 року, 20.12.2010 року, 23.12.2010 року.

Крім того в наданих позивачем товарно-транспортних накладних не зазначено даних щодо одиниць виміру, кількості, ціни, загальної суми вартості товару, що перевозився, відсутні і підписи водіїв, які здійснювали перевезення, відсутні дані щодо номера і дати дорожніх листів, розрахунок вартості послуг по перевезенню товару (тарифи, тощо).

Колегія суддів зазначає, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто у разі фіктивності (безтоварності) операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

Аналогічно, у разі відсутності реальної поставки товару витрати позивача на його оплату не підлягали б включенню до валових витрат підприємства.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, на відповідності їх дійсному економічному змісту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, зазначає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та підстав для скасування судового рішення не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельно-будівельна компанія "Тех Євро Груп" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2011р. по справі№2а-1670/1808/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2011 р.