Ухвала суду № 22011405, 27.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/4914/11 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Шулік О.Й.

представника відповідача Домбровський Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від22.06.2011р. по справі№2а-1670/4914/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВладОл»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «ВладОл», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 00040002301/1478 від 28.04.11 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 34000,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1.0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від22.06.11 р. по справі№2а-1670/4914/11 адміністративний позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від22.06.11 р. по справі№2а-1670/4914/11 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «ВладОл»зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 11.06.04 р. (і.к. 32946173), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №127204, та взятий на податковий облік як платник податків Кременчуцькою ОДПІ 24.06.04 р. за реєстраційним № 7161, зареєстрований платником ПДВ 30.06.04 р., про що видане свідоцтво № 23705647.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт № 1880/23-209/32946173 від 05.04.11 р. позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВладОл»з питань взаємовідносин з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»(код 37261004) за період з 01.12.10 р. по 28.02.11 р.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом були встановлені порушення позивачем вимог ст. 201 та ст. 198 ПК України та ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині заниження ПДВ на суму 34000,0 грн., внаслідок чого позивачем завищений податковий кредит та, відповідно, занижена сума податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2011 р. на суму 34000,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність визначення Кременчуцькою ОДПІ суми податкового зобовязання з ПДВ ТОВ «ВладОл» в сумі 34000,0 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,0 грн. і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0004002301/1478 від 28.04.11 р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Під час проведення перевірки перевіряючими було встановлено, що позивачем, згідно додатку № 5 декларації з ПДВ, було задекларовано суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10». Згідно даних декларації з ПДВ та додатку № 5 наданих позивачем до податкового органу за грудень 2010 р. та за січень 2011 р. не встановлено взаємовідносин з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»в грудні 2010 року та січні 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»(продавець) та ТОВ «ВладОл»(покупець) був укладений договір поставки № 01/02-1 від 01.02.11 р. Відповідно до умов зазначеного договору постачальник зобовязується передати у встановлені строки у власність покупця обладнання б/у (демонтовані елементи запчастин і комплектуючих б/у), металоконструкції б/у, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар по виду, ціні і в кількості, визначеній сторонами. Відповідно п. 2.1 цього договору зобовязання по поставці товару вважаються виконаними постачальником з моменту поставки товару і підписання накладної представниками сторін. Також договором визначено, що поставка товару проводиться силами і за рахунок постачальника.

Колегія суддів відмічає, що виконання умов даного договору підтверджено належним чином оформленими рахунками: № 16/02-1 від 16.02.11 р. та № 03/02-1 від 03.02.11 р.; податковими накладними: № 964 від 28.02.11 р. та № 1088 від 28.02.11 р.; видатковими накладними: № 16/02-1 від 16.02.11р., № 18/02-1 від 18.02.11 р., № 23/02-1 від 23.02.11 р.; актами виконаних робіт № 28/02-1 від 28.02.11 р.; витягом з журналу реєстрації довіреностей; товарно-транспортними накладними: № 23/02-1 від 23.02.11 р., № 18/02-1 від 18.02.11 р.,№ 16/02-1 від 16.02.11 р. № 03/02-1 від 03.02.11 р.; платіжними дорученнями та виписками за особовим рахунком.

Крім того, придбаний у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»товар зберігався на орендованій асфальтованій площадці за адресою: м. Кременчук, вул. Профспілкова, 5 (а.с. 54-55) і в подальшому був реалізований на користь ТОВ ВФК «Бізнес-Модуль»і ТОВ «Інтер Кар Інжирінг»з метою отримання прибутку.

Між тим відповідач стверджує, що Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкових декларацій з ПДВ ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», за результатами якої був складений акт № 26/15-321/37261004 від 31.03.11 р., в якому відображено, що ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»згідно поданих звітів здійснює операції тільки на митній території України, основні виробничі фонди відсутні (відповідно до декларації з ПДВ за 2010 рік), чисельність працюючих складає 5 осіб (відповідно до розрахунку комунального податку за IV квартал 2010 року. Згідно актів обстеження від 17.03.11 р. та від 25.03.11 р. підприємство не знаходиться за юридичною (фактичної) адресою.

Згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларації з ПДВ за лютий 2011 р. встановлено формування податкового кредиту від підприємств, що мають ознаки сумнівності: ТОВ «Компанія «Відродження», (код ЄДРПОУ 33207902; м. Харків, стан 0 платник податків за основним місцем обліку, статутний фонд становить 23000,7 грн.; основний вид діяльності торгівля зерном; керівник та головний бухгалтер підприємства ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1), одночасно значиться керівником іншого підприємства: «ПП «Нафта-Капітал»(код ЄДРПОУ 34987667, і.п.н. 349876616034), м. Кременчук, стан 0 (платник за основним місцем обліку); свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.01.11 р., що свідчить про заниження податкового зобов'язання та завищення податкового кредиту за лютий 2011 р. на суму 5006017,0 грн.

Таким чином перевіряючі дійшли до висновку, що позивачем у лютому 2011 р. до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Сільгоспнафгонродуктсервіс 10»було безпідставно віднесено суму ПДВ в розмірі 34000,0 грн.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що в період здійснення фінансово-господарських операцій позивача з вказаним контрагентом останній був зареєстрований платником ПДВ у встановленому чинним законодавством порядку, у зв'язку з чим мав право складати податкові накладні.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Варто зазначити, що суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг), підтверджені податковими накладними № 964 від 28.02.11 р., № 1088 від 28.02.11 р., які у повній мірі відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97 р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 3.4 Порядку), оскільки, як визначено в ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Колегія суддів також вважає за доцільне відмітити, що саме на органи ДПС покладені функції контролю і жодний законодавчий та нормативний акт не уповноважує субєкта господарювання перебирати на себе обовязки органів ДПС та контролювати фінансово-господарську діяльність іншого господарюючого субєкта та повноту сплати ним податкових зобовязань.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від22.06.2011р. по справі№2а-1670/4914/11 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від22.06.2011р. по справі№2а-1670/4914/11 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від22.06.2011р. по справі№2а-1670/4914/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВладОл»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02.11.2011 року.