Ухвала суду № 22011161, 18.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/2800/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Емальхімпром" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі№2а-1670/2800/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Емальхімпром" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Емальхімпром"(далі ВАТ "Емальхімпром") до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(далі Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ВАТ "Емальхімпром" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, а саме: скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 02 листопада 2010 року №0010501503/0/3583, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання за платежем «орендна плата за землю» у сумі 1160,54 грн., у т.ч. за основним платежем 773,7 грн. та за штрафними санкціями 386,84 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності нарахування податковим органом суми податкового зобовязання за платежем орендна плата за землю є неправомірними, оскільки розмір орендної плати за землю визначається виходячи із договору оренди. Між позивачем та Кременчуцькою міською радою 09.09.2004 року було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого вартість орендної плати складає 1,5 ставки земельного податку щорічно. Позивач умови зазначеного договору виконував належним чином та своєчасно вносив плату за оренду землі відповідно до його умов. Посилання ж відповідача на порушення позивачем вимог ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року №309-VІ є помилковими, оскільки збільшення розміру податку в середині бюджетного року суперечить нормам, які є спеціальними у сфері сплати податку та орендної плати за землю.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.94-95).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов до правомірного висновку про факт заниження розміру орендної плати за січеньгрудень 2008 року в загальному розмірі 13429,18 оскільки позивачем у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік, поданої позивачем до Кременчуцької ОДПІ, самостійно в порушення вимог діючого законодавства нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,5 ставки земельного податку щорічно, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 03 червня по 8 червня 2010 року співробітниками Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ВАТ "Емальхімпром".

За результатами перевірки складено акт № 2819/15-227/24829068 від 09 червня 2010 року, якому зафіксовано порушення позивачем положень статті 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року №309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на загальну суму 13429,18 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010501503/0/3583 від 02 листопада 2010 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 1160,54 грн., в т.ч. за основним платежем - 773,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 386,84 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки від 09 червня 2010 року висновок податкового органу про те, що орендна плата за договором оренди земельної ділянки комунальної власності у 2008 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 ставки земельного податку щорічно, замість встановлених законодавством 3 % від грошової оцінки землі.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Правовідносини повязані із нарахуванням та сплатою орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності регулюються положеннями Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно ч. 1 ст, 17 Закону №1251 сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Статтею 13 Закону України “Про плату за землю” визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно із ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюєтьсяЗаконом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

01.01.2008 року набрали чинності зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, які були внесені відповідно до п.п 4 п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Разом з тим, положення п.п 4 п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” якими було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Однак Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008 року № 309-VI частина 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі” була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

Враховуючи викладене,колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства, щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2008 року та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2008 році повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Як було встановлено під час проведеної перевірки та не заперечується позивачем, розмір орендної плати відповідно до договору оренди укладеному між ВАТ "Емальхімпром" та Кременчуцькою міською радою, складає 1,5 ставки земельного податку щорічно.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про те, що розмір орендної плати за даним договором оренди не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 році, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель. Зміни щодо визначення розміру орендної плати до договору внесені не були.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 27 зазначеного Закону визначено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у 2008 році в порушення вимог статті 21 Закону України “Про оренду землі” здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по договору оренди землі в розмірі 1,5 ставки земельного податку щорічно, замість встановлених Законом 3 % від грошової оцінки, а тому висновок перевірки про заниження позивачем у зазначеному періоді суми орендної плати за землю є правомірним.

Згідно підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та цільовими фондами” ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Виходячи з того, що у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік, поданої до Кременчуцької ОДПІ, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,5 ставки земельного податку щорічно, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про заниження позивачем розміру орендної плати за січень грудень 2008 року та вважає правомірним прийняття податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2010 року №0010501503/0/3583.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, відносно того, що позивачем правомірно сплачувалась орендна плата за землю на підставі договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть бути застосовані.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Емальхімпром" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі№2а-1670/2800/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. <повний текст ><Дата ><р. >