Ухвала суду № 22009049, 20.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/1604/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В.,

Спаскіна О.А.

при секретарі Савченко О.В.

за участю представника відповідача Борисова Н.М.

розглянувши в судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною приватного підприємства «Владтранс»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року по справі 2а-1670/1604/11 за позовом приватного підприємства «Владтранс»до Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції, Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтрасторг»про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

31 березня 2011 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Владтранс»про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2010 № 0000022301/0 та № 0000032301/0.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Владтранс»просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги положення ст.. 207, 241 Цивільного кодексу України, ст.. 181 Господарського кодексу України та не надана правова оцінка доказам наданим позивачем, зокрема тому факту, що докази дійсності придбання та використання в господарській діяльності товарно матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Донтрансторг». Крім того, вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про відсутність в первинних документах вартісної характеристики наданих за договором від 1 лютого 2010 року б\н інформаційно консультаційних послуг та їх обсяг .

Також вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи та прийшов до помилкового висновку про те, що договір підписаний особою, яку неможливо ідентифікувати, оскільки в преамбулі договору купівлі-продажу б/н від 01 лютого 2010 року та договору б/н про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 лютого 2010 року зазначено, що даний договір укладений ТОВ «Донтранспорг»в особі директора ОСОБА_4.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач Полтавська міжрайонна державна податкова інспекція просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, посилаючись на правомірність прийнятого судом рішення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 29 листопада 2010 року по 25 січня 2011року Решетилівським відділенням Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції проведена планова виїзна перевірка ПП «Владтранс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2010.

01 лютого 2011 року за результатами перевірки прийнято акт № 92/230/32500330, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок формування валових витрат у ІІ кварталі 2010 року у сумі 136748,00 грн. та податкового кредиту у квітні та червні 2010 року у сумі 27349,60 грн. за нікчемними правочинами з ТОВ «Донтрансторг»згідно договорів від 01.02.2010.

15 лютого 2011 року на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0, яким визначено ПП «Владтранс»податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 42733,75 грн. (основний платіж 34187,00 грн.; штрафна санкція 8546,75,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000032301/0, яким визначено ПП «Владтранс» податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 34187,00 грн. (основний платіж 27349,60 грн., штрафна санкція 6837,40 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що складені в межах правочину первинні документи не мають юридичної сили, а тому не можуть підтверджувати витрат по оплаті вартості товару з податком на додану вартість і слугувати законною підставою для збільшення платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав:

Відповідно до пункту 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 5.8 цієї статті.

Згідно абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2010 року між позивачем, ПП «Владтранс»(Замовник) та ТОВ «Донтрансторг»(Виконавець) був укладений договір поставки б/н., предметом якого стали товари запасні частини та паливо-мастильні матеріали, які ТОВ «Донтрансторг»зобовязувалося своєчасно та якісно поставити ПП «Владтранс», а позивач їх прийняти та оплатити вчасно.

Зазначений факт підтверджується:

- рахунком від 01.04.2010 № 104/30 на загальну суму 34188,00 грн, утому числі ПДВ 5698,00 грн; накладною від 02.04.2010 № 420430 на загальну суму 34188,00 грн, у тому числі ПДВ 5698,00 грн; податковою накладною від 02.04.2010 № 420430 на загальну суму 34188,00 грн, у тому числі ПДВ 5698,00 грн;

- рахунком б/д № 202/22 на загальну суму 108737,52 грн, у тому числі ПДВ 18122,92 грн; накладною від 02.02.2010 № 10020222 на загальну суму 108737,52 грн, у тому числі ПДВ 18122,92 грн; податковою накладною від 02.02.2010 № 10020222 на загальну суму 108737,52 грн, у тому числі ПДВ 18122,92 грн, випискою банку від 26.09.2008 на загальну суму 10807,20 грн, в тому числі ПДВ 1801,20 грн;

- рахунком від 01.04.2010 № 104/51 на загальну суму 21909,60 грн, у тому числі ПДВ 3651,60 грн; накладною від 01.04.2010 № 410451 на загальну суму 21909,60 грн, у тому числі ПДВ 3651,60 грн; податковою накладною від 01.04.2010 № 410451 на загальну суму 21909,60 грн, у тому числі ПДВ 3651,60 грн;

- рахунком б/д № 202/23 на загальну суму 100500,00 грн, у тому числі ПДВ 16750,00 грн; накладною від 02.02.2010 № 10020223 на загальну суму 100500,00 грн, у тому числі ПДВ 16750,00 грн; податковою накладною від 02.02.2010 № 10020223 на загальну суму 100500,00 грн, у тому числі ПДВ 16750,00 грн;

- платіжними дорученнями від 30.03.2010 № 324, від 31.03.2010 № 339, від 06.04.2010 № 359, від 01.04.2010 № 344 та відповідними банківськими виписками на загальну суму 209237,52 грн, у тому числі ПДВ 34872,92 грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 669 ЦК України предбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 664 ЦК України передбачений обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції, що позивачем та його контрагентом, ТОВ «Донтрансторг», не було узгоджено товари (асортимент запасних частин, вид паливно-мастильних матеріалів), їх кількість, вартість та умови поставки. Додаткові угоди до цього договору між його учасниками не укладалися, матеріали справи не місять сертифікат якості на паливно-мастильні матеріали.

Відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 18 Порядку оформлення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, щонакладні та податкові накладні за своїми ознаками не відповідають наведеному у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначенню первинного документа, оскільки не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Договір від 01 лютого 2010 року також підписаний особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підписання договору.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звязності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів (пункт 11.1).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пункт 11.4).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) /пункт 11.5/.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.6).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7).

Пунктом 13.1 цихПравил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

А ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції позивачем не надано товарно-транспортних накладних на перевезення товарів.

Таким чином, власних транспортних засобів для перевезення товарів у ТОВ «Донтрансторг»не було, як не було і ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «Донтрансторг»за КВЕД є тиражування звукозаписів; виробництво фільмів; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі; видання звукозаписів; розповсюдження фільмів, що також спростовує факт перевезення товарів ТОВ «Донтрансторг»власними силами та вказує на необхідність укладення товариством договору про перевезення вантажів з перевізником (а.с. 196).

Враховуючи відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та недосягнення сторонами згоди з істотних умов договору, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що товари фактично не перевозилися та не поставлялися позивачу, не дивлячись на документальне оформлення цих господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між 01 лютого 2010 року ПП «Владтранс»(Замовник) та ТОВ «Донтрансторг»(Виконавець) також був укладений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг б/н, що підтверджується:

- рахунком від 02.06.2010 № 206/75 на загальну суму 108 000,00 грн, у тому числі ПДВ 18 000,00 грн,

- актом здачі прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2010 № 206/75 на загальну суму 108 000,00 грн, у тому числі ПДВ 18 000,00 грн,

- податковою накладною від 02.06.2010 № 420675 на загальну суму 108 000,00 грн, у тому числі ПДВ 18 000,00 грн.

Розрахунок за послуги позивачем не проведено (а.с. 14).

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт здачі прийняття робіт (надання послуг) та податкова накладна не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, договір від 01 лютого 2010 року підписаний особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підписання договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Договір від 01.02.2011 б/н про надання інформаційно-консультаційних послуг та первинні документи на його виконання не містять вартісної характеристики наданих послуг та не розкривають зміст самих послуг, їх переліку та обсягу.

Доказів використання отриманих інформаційно-консультаційних послуг у власній господарській діяльності позивачем суду не надано а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про відсутність у позивача справжніх намірів на отримання інформаційно-консультаційних послуг та економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, внаслідок них.

Таким чином, правочини з ТОВ «Донтрансторг»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, що порушує публічний порядок, а згідно з частиною 1 цієї статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч.ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч. 2 ст. 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Отже, відсутність відповідно до закону правових наслідків за таким правочином означає відсутність будь-яких господарських операцій, здійснених на його виконання, з точки зору їх впливу на стан податкового обліку сторін цього правочину.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про незаконність та необгрунтованість позовних вимог правомірним.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про неправомірний висновок суду першої інстанції стосовно неможливості ідентифікувати особу, яка підписала договір, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в договорі відсутні реквізити виконавця договору. ( а.с.30).

Крім того, за умови договору виконавцю робіт необхідні трудові ресурси. За даними декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів ( робіт, послуг) за 2009 рік склала 161768795 грн.

Значення в рядку 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»та 07 «Сума амортизаційних відрахувань»декларацій з податку на прибуток підприємства відсутні, тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні. У ТОВ «Донтрансторг» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь якого виду діяльності.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Владтранс»залишити без задоволення

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року по справі 2а-1670/1604/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26 вересня 2011 року.

Головуючий суддя підписСіренко О.І.

Судді підпис

підписЛюбчич Л.В.

Спаскін О.А.

З оригіналом згідно:

Суддя Харківського апеляційного

адміністративного суду Сіренко О.І.