Ухвала суду № 22008949, 17.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/2196/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Григорєвої Д.І.

представника позивача Збираника А.Ю.

представника відповідача Зайця С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від11.05.2011р. по справі№2а-1670/2196/11

за позовом Приватного підприємства "Кремойл"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

15.03.2011р. Приватне підприємство «Кремойл»( надалі по тексту - позивач ) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту відповідач ), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000431550/0/2249 від 12.07.2010 р., № 0000431550/1/3448 від 19.10.2010р., №0000431550/2/4269 від 13.12.2010р., №0000431550/3/368 від 22.02.2011р. Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції, якими приватному підприємству "Кремойл" визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 16244,42 грн., у тому числі за основним платежем 13368,90 грн. та за штрафними санкціями 2875,52 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2011р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000431550/0/2249 від 12.07.2010 р., № 0000431550/1/3448 від 19.10.2010р., №0000431550/2/4269 від 13.12.2010р., №0000431550/3/368 від 22.02.2011р.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме вимог п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Кремойл»зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 26 січня 2007 року, надано ідентифікаційний код юридичної особи 34890793, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27 січня 2007 року за №9931.

В період з 24 червня 2010 року по 29 червня 2010 року, Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією була проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість Приватним підприємством «Кремойл», поданих за березень, травень 2010 року.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією складений акт від 29 червня 2010 року №3362/15-522, у висновках якого відповідачем вказано про порушення ПП «Кремойл»вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 13368,90 грн., в тому числі: за березень 2010 року в сумі 1008,67 грн., за травень 2010 року в сумі 12360,23 грн.

На підставі зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2010 року №0000431550/0/2249 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 16244,42 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 13368,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2875,52 грн.

Не погодившись із визначенням податковим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість і застосуванням штрафної (фінансової) санкції, ПП "Кремойл" оскаржило податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2010 року №0000431550/0/2249 в апеляційному порядку згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За наслідками апеляційного оскарження податкового повідомленнярішення від 12 липня 2010 року №0000431550/0/2249, яким визначене податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 13368,90 грн. за основним платежем, штрафної санкції в розмірі 2875,52 грн., а всього на суму 16244,42 грн., скарги підприємства залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін та в порядку пункту 5.3 статті 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні, Кременчуцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №00004311550/1/3448, від 13 грудня 2010 року №0000431550/2/4269, від 22 лютого 2011 року №0000431550/3/368 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13368,90 грн. за основним платежем, штрафної санкції в розмірі 2875,52 грн., а всього на суму 16244,42 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Приватного підприємства "Кремойл" про скасування податкових повідомлень-рішень №0000431550/0/2249 від 12.07.2010 року, №00004311550/1/3448 від 19.10.2010 року, №0000431550/2/4269 від 13.12.2010 року, №0000431515/3/368 від 22.02.2011 року є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Таким чином, до складу податкового кредиту відносяться лише суми підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮВ-СТАЛЬ" та ПП "Кремойл" був укладений договір, за умовами якого ТОВ "ЮВ-СТАЛЬ" зобов'язався поставити, а позивач купити товар згідно накладної (специфікації, рахунку-фактури або іншого товаросупроводжуючого документа) яка є невід'ємною частиною договору. Вартість товару визначається на дату його поставки у накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

На виконання зазначеного договору ТОВ "ЮВ-СТАЛЬ" виписано ПП "Кремойл" видаткову накладну від 30.03.2010 року № 0000375. Розрахунок за отриманий товар позивачем провів у безготівковій формі, що підтверджується копіями виписок по рахунку.

На адресу позивача ТОВ "ЮВ-СТАЛЬ" було виписано податкову накладну від 30.03.2010 року № 383 на загальну суму 6052,00 грн., у тому числі ПДВ 1008,67 грн.

Таким чином, позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми за податковою накладною, виписаною на його адресу ТОВ "ЮВ-СТАЛЬ".

В подальшому, автозапчастини придбані позивачем за договором поставки від 01 листопада 2009 року у ТОВ"ЮВ-СТАЛЬ" використані ним у власній господарській діяльності для ремонту автомобіля, який належить позивачу, що підтверджується актом списання № СпТ-000005 від 31.03.2010 року на ремонт автомобіля MAN ВІ 5963 АО, причіп В1 3038 ХТ.

Як вбачається з акту перевірки у перевіряємому періоді позивачем також укладено договір №0531/10-01 від 31.03.2010 року з ПП "ПММ Газсервіс-Кременчук" на поставку нафтопродуктів.

Продавцем-Приватним підприємством "ПММ Газсервіс-Кременчук" виписано на адресу позивача видаткову накладну від 31.05.2010 року № 100131. Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку, копії яких наявні у матеріалах справи.

На виконання умов договору Приватне підприємство "ПММ Газсервіс-Кременчук" надало позивачу податкову накладну від 31.05.2010 року № 100529 на загальну суму 74161,40 грн., у тому числі ПДВ 12360,23 грн.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства суми податку на додану вартість сплачені за договором від 31.03.2010 року були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

В подальшому дизельне паливо було реалізоване ТОВ "Агро-Альфа", що підтверджується копією договору поставки №10 від 29.03.2010 року, відповідно до якого транспортування паливно-мастильних матеріалів здійснювалося безпосередньо ПП "Кремойл" згідно видаткової накладної №006896 від 31.03.2010 року, рахунку-фактури №266696 від 31.05.2010 року, товарно-транспортної накладної №41 від 31.05.2010 року та подорожнього листа №014436 серія 01 ААД від 31.05.2010 року власним вантажним автомобілем позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ "ЮВ-СТАЛЬ" та ПП "ПММ Газсервіс-Кременчук", отриманих позивачем в ході виконання господарських операцій.

При цьому колегія суддів зазначає, що правомірність формування податкового кредиту позивача в березні, травні 2010 року вже була предметом перевірки з боку Кременчуцької ОДПІ. В період з 09 листопада 2010 року по 12 листопада 2010 року Кременчуцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Кремойл" зідно повторної скарги №б/н від 27.09.2010 року до ДПА у Полтавській області на податкове повідомлення-рішення №0000431550/0/2249 від 12.07.2010 року по податку на додану вартість з усіх питань оскарження за період березень, травень 2010 року, про що складено довідку від 12 листопада 2010 року №5703/23-30934890793. Зазначеною довідкою встановлено, що товар, придбаний у ТОВ "ЮВ-СТАЛЬ" був оприбуткований та використаний в господарській діяльності позивача, а саме запасні частини встановлені на власний вантажний автомобіль з метою зміни тих, що вийшли з ладу, а придбане у підприємства ПП "ПММ Газсервіс-Кременчук" дизельне паливо було реалізоване на користь ТОВ "Агро-Альфа".

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо недійсності податкової декларації ТОВ "ЮВ-СТАЛЬ" за березень 2010 року та неподання ПП "ПММ Газсервіс-Кременчук" податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту позивача по контрагентах ТОВ "ЮВ-СТАЛЬ" та ПП "ПММ Газсервіс-Кременчук", з огляду на таке.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено правомірності правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої дійшов вірного висновку, про неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000431550/0/2249 від 12.07.2010 року, №00004311550/1/3448 від 19.10.2010 року, №0000431550/2/4269 від 13.12.2010 року, №0000431515/3/368 від 22.02.2011 року .

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2011р. по справі№2а-1670/2196/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2011 р.