Ухвала суду № 22008811, 04.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 р.Справа № 2а-5260/11/2070

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого суддіСіренко О.І.

суддів Любчич Л.В.

Спаскіна О.А.

розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Приватної фірми «Роксолана»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року по справі№2а-5260/11/2070 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної фірми «Роксолана»про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

29 червня 2011 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної фірми «Роксолана» про стягнення адміністративно-господарькиї санкцій та пені - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Приватної фірми «Роксолана» (62540, Харківська область, Вовчанський район, смт. Білий Колодязь, вул. Жовтнева, 15, код ЄДРПОУ 22702122, МФО 350589, р/р 26008121365, «Райффайзен Банк Аваль») на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, майдан Свободи5, Держпром, 1 під'їзд, 1 поверх, к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті місця призначені для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 5711, 11 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 35,91 грн., всього у розмірі 5747 (п'ять тисяч сімсот сорок сім) гривень 02 копійок.

В апеляційній скарзі Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», так як обовязок роботодавця по працевлаштуванню інваліда вважається припиненим з моменту працевлаштування на робоче місце інваліда інваліда.

В апеляційній скарзі приватна фірма «Роксолана»просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки всім суттєвим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що неподання відповідачем до Вовчанського РЦЗ звітів за формою №3-ПН не може бути належним доказом невиконання обовязку щодо працевлаштування інвалідів.

Сторони у судове засідання не зявились, були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Колегія суддів на підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України прийняла рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як фірма, яка в своїй діяльності використовує найману працю.

Відповідачем було надано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт №10-ПІ за 2010 рік.

Кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу повинна складати у 2010 році - 1 робоче місце, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства у 2010 році складала 9 осіб.

За даними звіту з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність - 1 особа - ОСОБА_5

Задовольняючи позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не довів факту вжиття всіх необхідних заходів для працевлаштування на фірмі інвалідів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав:

Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого Постановою КМ України N 70 від 31.01.2007р. інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця .

Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.1ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з листа Вовчанського районного центру зайнятості від 18.04.2011 р. № 857 відповідач не подавав до центру зайнятості за місцем реєстрації інформацію про наявність вільних робочих місць для інвалідів, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Тобто, відповідач не виконав нормативи щодо створення одного робочого місця по працевлаштуванню інвалідів у 2010 році, чим порушив вимоги ст. ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5711,11 грн. є 16 квітня 2011 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2011 по 06.05.2011 (21 днів), виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України становить 237,77 грн. (розрахунковий розмір пені 7,75%* 120%: 100:365=0,03; сума пені (5711,11 грн. (сума несплачених адміністративно-господарських санкцій)*0,03% (розрахунковий розмір пені) * 21 (кількість днів несплати санкцій) = 35,917 грн.), що підтверджується розрахунком, наданим до позовної заяви.

Таким чином, всього сума боргу відповідача становить 5747,02 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що неподання відповідачем фірмою до Вовчанського РЦЗ звітів №3-ПН не може бути належним доказом в обґрунтування позовних вимог, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки чинним законодавством передбачений обовязок підприємств подання звітів №3-ПН, а саме відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого Постановою КМ України N 70 від 31.01.2007р. інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Приватної фірми «Роксолана»- залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року по справі№2а-5260/11/2070залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Сіренко О.І.

Судді Любчич Л.В.

Спаскін О.А.