Ухвала суду № 22008536, 26.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 р.Справа № 5/551-08/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання - Верман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" на постанову Господарського суду Сумської областi від 20.04.2011р. по справі№5/551-08/5021

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

03.09.2008 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Володимирський" - звернувся до суду з позовом Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 27.06.08р. № 0000562201/0/48120 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 445 684,98 грн., в т.ч. основний платіж - 297 123,32 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 148 561,66 грн.

05.09.2008 року відкрито провадження у зазначеній справі.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.01.2009 року в порядку ст.ст. 70, 79, 165 КАС України зобов'язано відповідача надати детальний розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, сума яких визначена податковим повідомленням - рішенням від 27 червня 2008 року № 0000562201/0/48120 з зазначенням періодів за які вони нараховані або письмові пояснення з приводу неможливості надання зазначених матеріалів та позивача надати належним чином завірені копії договору врахування векселя №11-1/980-ВВР/001 від 27.06.07р., акту приймання - передачі від 27.06.07р. простого процентного векселя АА 0310082 від 26.06.07р., договору врахування векселя №11-1/980 - ВВ/001 від 21.12.06р., акту приймання - передачі від 21.12.06р. простого процентного векселя АА 0310110 від 21.12.06р., договору купівлі - продажу №11-1/040-Д від 15.06.07р., договору врахування векселя №11-1/980- ВВР/002 від 27.09.07р., акту приймання - передачі від 27.09.07р. простого процентного векселя АА 0310082 від 26.06.07р., договору міни №11-1/130-Д від 25.12.07р. або письмові пояснення з приводу неможливості надання зазначених матеріалів. (Т.3 а.с.4)

Позивач оскаржив в апеляційному порядку ухвалу суду від 22.01.2009 року.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження. (Т.3 а.с. 16)

Позивач, не погодившись з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 року, подав касаційну скаргу. (Т. 3 а.с. 64)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 року залишено без змін. Справу повернуто до суду першої інстанції. (Т.3 а.с. 89)

Позивач подав заяву від 28.02.2011р. відповідно до якої просить суд визнати Публічне акціонерне товариство «Комерційнийбанк «Володимирський» процесуальним правонаступником позивача ВАТ «КБ «Володимирський».

Постановою Господарського суду Сумської областi від 20.04.2011 року визнано Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський» процесуальним правонаступником позивача ВАТ «КБ «Володимирський». В позові Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Володимирський» щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 27.06.08р. № 0000562201/0/48120 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 445 684,98 грн., в т.ч. основний платіж - 297 123,32 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 148 561,66 грн. -відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Сумської областi від 20.04.2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом Тимчасового адміністратора ВАТ «КБ «Володимирський» № 60 від 21.08.2009р. найменування ВАТ «Комерційний банк «Володимирський» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський» та у зв'язку зі зміною найменування до ПАТ «Комерційного банку «Володимирський» перейшли в повному обсязі всі права та обов'язки перейменованого ВАТ «Комерційного банку «Володимирський».

Фахівцями Державної податкової інспекції в м. Суми на підставі направлень № 1275 від 22.04.2008 року, №1580 від 26.05.2008 року проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Комерційний банк «Володимирський» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06р. по 31.12.07р., за результатами якої складено акт № 5587/220/26120084 від 13.06.08р.

Відповідно висновків акту перевірки № 5587/220/26120084 від 13.06.08р., в ході перевірки було виявлено наступні порушення, а саме :

-п.1 розділу II "Перехідних положень "Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 01.07.04р. №1957- ІУ та п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема завищення суми амортизаційних відрахувань;

-п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 12.2.1 п.12.2. ст.12 , п.п. 12.2.2 п.12.2. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р., а саме, завищення валових витрат на суму коштів, внесених до страхового резерву за позабалансовими рахунками 9020 "За наданими гарантіями", резервування за якими проводилось по рах.№3690 "Резерви за операціями за позабалансовими рахунками" під нестандартну заборгованість в результаті банківських операцій по формуванню страхового резерву під гарантії без грошового покриття та за кредитними операціями;

-п.п.7.6.2 п. 7.6 ст.7 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, а саме ВАТ «Комерційний банк «Володимирський» в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами до складу витрат звітного періоду відносив суми, перераховані з врахуванням векселів, у той період, коли не мав підстав проводити торгові операції з цими векселями і фактично їх не проводив, оскільки мав векселі тільки на позабалансовому обліку, а на балансових рахунках фізично обліковувались лише суми кредитної заборгованості по врахованим векселям.

-п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 №283/97-ВР із змінами і доповненням, а саме, завищення податку на прибуток в розмірі 100 % витрат на придбання паливно - мастильних матеріалів;

-п.п.7.6.1 та п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 №283/97-ВР із змінами і доповненням, а саме завищення витрат від операцій з акціями по додатку К2 (по рядку 1.2) до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2007р. на суму 1 789 000,00 грн. (Т. 1 а.с. 22-100)

За результатами перевірки, на підставі акту перевірки № 5587/220/26120084 від 13.06.08р. було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.06.08р. № 0000562201/0/48120 в якому за порушення п. п. 5.2.4, п. 5.2., п. п. 5.4.10, п. 5.4. ст. 5, п. 7.6. ст. 7, п. п. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8, п. п. 12.2.1, п. п. 12.2.2. п. 12.2. ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 1 р. II Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.04р. №1957-ІУ визначено суму податкового зобов'язання, в розмірі 445684 грн. 98 коп., в тому числі 297123 грн. 32 коп. - основний платіж, 148561 грн. 66 коп. - штрафні (фінансові санкції). (Т.1 а.с. 14)

Вищенаведене податкове повідомлення - рішення оскаржене позивачем до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно визначено позивачеві суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 445684 грн. 98 коп., в тому числі 297123 грн. 32 коп. - основний платіж, 148561 грн. 66 коп. - штрафні (фінансові санкції) згідно податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 27.06.08р. № 0000562201/0/48120.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено, що позивачем були порушені вимоги: п.1 розділ II "Перехідних положень "Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.04р. №1957 IV, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами і доповненнями), в зв'язку з чим завищено суми амортизації за 2006 рік на суму 82598,13 грн., за 2007рік на суму 73731,59 грн. (а.с.66,1 том)

Згідно розрахунків суми амортизаційних відрахувань податкового обліку позивачем нараховувались амортизаційні відрахування за 2006 рік в сумі 174225,94 грн., за 2007рік в сумі 211598,48 грн. на об'єкт І групи за ставкою 2% - за адресою (м Суми, пл. Незалежності, 10).

Відповідно до акту перевірки дане приміщення було придбано позивачем відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.03.2004 року серія ВВС № 007504 у ТОВ "Горобина" (код ЄДРПОУ 31162928). Згідно акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №197 від 12.03.2004р. та на підставі наказу від 18.07.2003р. № 76, позивачем було віднесено дане приміщення до І групи основних фондів та відповідно до нових норм амортизації обраховано за ставкою 2%.

Згідно з п.1 розділу II Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 1957-ІУ від 01.07.2004р. нові норми амортизації поширюються лише на: амортизацію витрат, понесених платником податку після 01.01.04р. у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів груп 1,2,3 які використовуються у виробничій діяльності платника податку і раніше не експлуатувалися.

Відповідно до ч. III Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 1957-ІУ від 01.07.2004р.- III. - цей Закон набирає чинності з дня опублікування та його норми поширюються на результати фінансово-господарської діяльності платника податку за наслідками податкового періоду, на який припадає дата такого набрання..." і на даний час є невід'ємною частиною Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки приміщення не є новим, знаходилось в експлуатації, що підтверджується договором оренди на нежитлове приміщення від 30.04.2003р. № 08/03/980-455/01 укладеним між позивачем та ТОВ "Горобина", тому згідно з п.1 розділу II Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 1957-ІУ від 01.07.2004р. п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) № 334/94-ВР від 28.12.1994р., податкова амортизація повинна нараховуватись по ставці 1,25%, а не 2,0% як нараховувалась позивачем.

Перевіркою правомірності віднесення до складу валових витрат сум сформованого страхового резерву встановлено, що у перевіряємому періоді позивач в порушення пп.5.2.4 п.5.2 ст.5, пп. 12.2.1 та пп. 2.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) були завищені валові витрати на суму коштів, внесених до страхового резерву (деформування резерву) за операціями за позабалансовими рахунками 9020 "За наданими гарантіями", резервування за якими проводилось по рах.№3690 "Резерви за операціями за позабалансовими рахунками" під нестандартну заборгованість на загальну суму 1024,4 тис. грн. в результаті формування страхового резерву під гарантії без грошового покриття, (а.с.59,1 том)

До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, зокрема, належать гарантії та авалі, що надані клієнтам (крім банків).

Відповідно до пп.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргам ), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів ( у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю) , інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно з законодавством .

Згідно з пп. 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України від 22.05.1997р. № 283 та доповненнями), - з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті, створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Податковим законодавством, а саме: п.1.11 ст. 1 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), встановлено, що кредит - це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним та фізичним особам на визначений строк та під процент.

Підпунктом 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), визначено, що фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів).

Таким чином, банком - за рахунок валових витрат - створюється страховий резерв для покриття ризиків неповернення основного боргу за активними банківськими операціями, зокрема для кредитних операцій - за коштами, які фактично надаються у користування.

Виходячи з вищевикладеного, обов'язковою умовою включення витрат на формування банком страхового резерву до складу валових витрат є наявність заборгованості (основного боргу) перед банком. При цьому, за позабалансовими рахунками обліковуються зобов'язання за укладеними, але ще не виконаними договорами, тобто без фактичного надання коштів дебіторам. Таким чином, у банку відсутній ризик неповернення йому боргу за коштами, які фактично не надані позичальникам (дебіторам).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності віднесення позивачем до валових витрат суми страхового резерву під надані гарантії .

Стосовно відображення в податковому обліку операцій з врахування векселів слід зазначити наступне.

Операції з врахування векселів регулюються нормами Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління НБУ від 16.12.2002 № 508, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за № 174/7495. Згідно з п.6.1 ст.6 цього Положення; врахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Врахування векселя є кредитною операцією. Враховуючи вексель, банк надає векселедержателю - пред'явнику строковий кредит. В бухгалтерському обліку врахований вексель обліковується на позабалансовому рахунку 9819. Облік коштів, наданих за врахованим банком векселем до настання строку платежу за ним, здійснюється за балансовим рахунком 2020 (кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання), відображається бухгалтерською проводкою Дт 2020 - Кт 2600.

Таким чином, до настання моменту погашення, векселі враховані банком, не обліковуються як власні (відбувається тільки позабалансовий облік на рахунку 9819), заборгованість за цінними паперами існує не для банку, а для клієнта, і тільки в момент настання терміну погашення векселя емітентом або придбання третьою особою, банк отримує право на відображення кредиторської заборгованості за операціями банку з фінансовими інструментами. І саме в цей момент відбувається закриття кредитної заборгованості у банка за врахованими векселями і починає обліковуватись та закриватись кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку.

Тільки в момент відчуження векселя, як товару, з відповідними проведеннями по балансовим рахункам банку, які відображають зміну активів і зобов'язань безпосередньо по цінним паперам, що приймають участь у формуванні вже не кредитного портфелю банку, а формують портфель банку цінних паперів на продаж, вартість врахованих банком векселів, набуває статусу витрат того звітного періоду у якому вексель став для банку товаром.

Стаття 4 Закону України від 30.10.1996 № 448/96-ВР "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (із змінами та доповненнями ) дає визначення поняттю "торгівля цінними паперами як здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством". По договорам врахування вексель враховується банком, на балансовому обліку останнього виникає заборгованість по кредиту, а сам вексель обліковується на позабалансовому рахунку, тобто поставка векселя новому власнику з метою перепродажу на момент укладання такого договору не відбувається, а здійснюється врахування банком векселя з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Договір врахування векселів є формою кредитного договору.

Пунктом 12.1 статті 12 Положення НБУ № 508 "Торгівля векселями" визначені необхідні умови для здійснення купівлі та продажу векселів банком, зокрема, купівля та продаж векселів здійснюється банком відповідно до законодавства України та на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору. Таким чином, згідно нормативно-правових актів НБУ - єдиного державного регулятора з цього питання, договір врахування векселя не ототожнюється з договором купівлі векселя.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про невідповідність даної операції вимогам п.п.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 22.05.1997 р. №283/97-ВР.

Щодо доводів позивача про правомірність віднесення до валових витрат, понесених на придбання паливно-мастильних матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки № 5587/220/26120084 від 13.06.08р., в порушення п.п.5.4.10 п. 5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) яким передбачено, що до валових витрат включаються...50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, позивачем згідно даних податкового обліку та відповідно до первинних бухгалтерських документів було віднесено на валові витрати використані паливно - мастильні матеріали в розмірі 100%, а не в розмірі 50%.

Відповідно до листа Українського науково-дослідного інституту стандартизації, сертифікації та інформатики від 21.01.2002 р. № 18/7-207 - "паливно-мастильні матеріали взагалі - це матеріали (пальне для двигунів, масла, мастила), призначені для транспортних засобів та сільськогосподарської техніки.

Застосування мастильних матеріалів передбачає як зменшення тертя, так і консервацію виробів та герметизацію ущільнень. До "паливно-мастильних матеріалів" слід віднести лише ті мастильні матеріали, напрямок використання яких зазначено вище.

Згідно актів виконаних робіт, позивачем списувалися на витрати вартість моторних масел: в розрахункових документах на пройдене техобслуговування (акти виконаних робіт) є розподіл понесених витрат за видами робіт і придбаними матеріалами (ПММ) і на валові витрати позивачеві потрібно було віднести витрати на ПММ лише в розмірі 50 % .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем правомірно визначено позивачеві суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 445684 грн. 98 коп., в тому числі 297123 грн. 32 коп. - основний платіж, 148561 грн. 66 коп. - штрафні (фінансові санкції) згідно податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 27.06.08р. № 0000562201/0/48120.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що в акті перевірки неправомірно зроблено висновок про нікчемність договору міни № 11-1/130-Д від 25.12.2007 року, за яким позивач придбав у ТОВ "БПВ "ГРУПП"( код 34820181) акції ВАТ "Гірняк" (код 20986279) на суму 1 789 000,00 грн.

Відповідач стверджує, що нікчемність даного правочину полягає у придбанні позивачем цінних паперів (акцій) емітента -ВАТ "Гірняк", юридична особа якого припинена, посилаючись на ухвалу господарського суду Одеської області від 31.07.2007 року у справі № 2/348-06-12033, якою ліквідовано та припинено юридичну особу ВАТ "Гірняк", виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Вважаючи, що юридична особа ВАТ "Гірняк" є припиненою з 31.07.2007 року відповідач прийшов до висновку, що акції ВАТ "Гірняк" з цього дня не є цінними паперами, в зв'язку з чим в акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за 2007 рік на 1 789 000,00 грн.

Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Статтею 22 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру .

Згідно статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру серії АВ № 373482 записи про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Гірняк", про визнання ВАТ "Гірняк" банкрутом, про відкриття ліквідаційної процедури та про припинення юридичної особи ВАТ "Гірняк" у зв'язку з визнанням її банкрутом проведені лише 04.03.2008 року. (а.с. 45-47).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника ( акціонера) , що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління товариством, також майнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

До моменту припинення юридичної особи у встановленому чинному законодавством порядку, власники його акцій мають відповідні корпоративні права, а також право щодо вільного розпорядження належною їм власністю.

Відповідно з пунктом 1 розділу 1 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 року № 222, зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів відповідно до цього Порядку.

Скасування реєстрації випуску акцій ВАТ "Гірняк" (код 20986279) та втрата чинності свідоцтва про реєстрацію випуску акцій № 261/1/03 від 10.06.2003 року, виданого ДКЦПФР, були здійснені лише 21.03.2008 року розпорядженням про скасування реєстрації випуску акцій № 05-ОД-С від 21.03.2008 року , виданим уповноваженою особою - начальником Одеського територіального управління ДКЦПФР. (а.с. 66, ІІ том)

Зважаючи на те, що договір міни № 11-1/130-Д від 25.12.2007 року був укладений позивачем з ТОВ "БПВ ГРУПП" до моменту припинення юридичної особи ВАТ "Гірняк" у встановленому законом порядку, а випуск цінних паперів ВАТ "Гірняк" не був скасований і акції ВАТ "Гірняк" перебували у вільному обігу, висновок відповідача в акті перевірки щодо нікчемності (недійсності) даного правочину є безпідставним та необґрунтованим, а отже й неправомірним є висновок відповідача в акті перевірки від 13.06.2008 року № 5587/220/26120084 щодо завищення позивачем витрат від операцій з акціями по додатку К2 ( по рядку 1.2) до податкової декларації з податку на прибуток за 2007 рік на суму 1 789 000 грн.

При цьому, за висновком відповідача в акті перевірки щодо порушення позивачем п.п.7.6.1 та п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 №283/97-ВР із змінами і доповненням, а саме - завищення витрат від операцій з акціями по додатку К2 (по рядку 1.2) до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2007р. ДПІ в м. Суми не визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду Сумської областi від 20.04.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Сумської областi від 20.04.2011р. по справі№5/551-08/5021 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2011 р.