Ухвала суду № 22006651, 20.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 р.Справа № 2а-5423/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника позивача - Жук Д.О.

представника відповідача - Зіборова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011р. по справі№2а-5423/11/2070

за позовом Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Вовчанське лісове господарство" звернувся до суду з адміністративним позовом до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012201 від 05.05.2011р. на суму 12989,00грн. та штрафні санкції 2889,00грн., яке винесене ДПІ у Вовчанському районі Харківської області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 05 травня 2011 року №0000012201, винесене Вовчанською МДПІ у Харківській області.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство" 03.40 грн. сплаченого судового збору.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість",, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та вказує на нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ "Енергія 2010", на підставі якого першим сформовано податковий кредит.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство "Вовчанське лісове господарство" 22.08.1996р. пройшло встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи та отримало відповідне свідоцтво серії А00 за № 165799, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, на обліку, як платник податків, перебуває в Вовчанській міжрайонній державній податковій інспекції у Харківській області. Позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість та здійснює господарську діяльність в сфері надання послуг, пов'язаних з лісовим господарством, оптова торгівля лісоматеріалами.

18.04.2011року Вовчанською міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області проведено позапланову невиїзну перевірку ДП "Вовчанське лісове господарство" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011року.

Результати документальної невиїзної перевірки позивача оформлено актом від 18.04.2011р. за № 215/22-00993136, висновками якого встановлено порушення ДП “Вовчанське лісове господарство”п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "Енергія 2010" на загальну суму 12988,37 грн., в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 11551,50 грн. та за січень 2011 року в сумі 1436,87 грн.

Не погодившись з висновками перевірки відповідач направив заперечення на акт перевірки від 18.04.2011р. за № 215/22-00993136 до Вовчанської МДПІ у Харківській області.

04.05.2011року в.о. начальника Вовчанської МДПІ у Харківській області розглянуто заперечення відповідача на акт перевірки та надано відповідь, в якій зазначено, що висновки, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.04.11 №215/22-00993136 є правомірними та узгоджуються з приписами діючого законодавства та вказані в запереченнях факти не мають впливу на результати проведених перевірок.

На підставі висновків акту перевірки від 18.04.11 №215/22-00993136 та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем 05.05.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012201, яким визначено суму грошового зобовязання ДП “Вовчанське лісове господарство”по податку на додану вартість в загальній сумі 15878,00грн., з яких 12989,00грн. основний платіж, 2889,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція відповідно до вимог п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, видаткових накладних, податкових накладних, отриманих від постачальника, копіями сертифікатів відповідності дизельного палива, паспортами його якості, та товаро-транспортними накладними . Актом перевірки від 18.04.2011року встановлено факт оплати позивачем товару отриманого від ТОВ "Енергія 2010" та відсутність заборгованості (а.с.33, 6 аркуш акту перевірки) .

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування податкого кредиту та на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між ДП “Вовчанське лісове господарство”та ТОВ "Енергія 2010" були укладені договори купівлі-продажу дизельного палива, а саме: договір НР 70 від 24.12.2010року, договір НР 80 від 21.01.2011року та договір НР 99 від 24.01.2011року. (а.с. 6-14).

На виконання зазначених договорів згідно видаткових накладних № РН-24-12/2 від 24.12.2010 року, № РН-24-04/1 від 24.01.2011 року та № РН024-01/2 від 24.01.2011 року позивачем отримано дизельне паливо.

На виконання зазначених договорів контрагентом позивача - ТОВ "Енергія 2010" виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Колегія суддів зауважує, що факт оплати позивачем отриманого дизельного палива та використання його у власній господарській діяльності позивача не заперечується податковим органом та підтверджується актом перевірки від 18.04.2011 року за № 215/22-00993136 (а.с.33, 6 аркуш акту перевірки) .

При цьому нікчемність договорів купівлі-продажу дизельного палива, укладених позивачем з ТОВ "Енергія 2010", податковий орган обґрунтовує на підставі виключно висновків акту Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 09.03.2011р. № 712/23-3/37161535 за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ “Енергія 2010” за період з 16.08.2010р. по 31.01.2011р., який надійшов на адресу Вовчанської МДПІ у Харківській області та в якому містяться відомості про нікчемність угод ТОВ "Енергія 2010" з постачальниками та покупцями за період з 16.08.2010р. по 31.01.2011р. з огляду на ненадання для перевірки фінансово-господарських документів, при цьому конкретні угоди та первинні документи, складені на їх виконання, при проведенні перевірки ТОВ “Енергія 2010”ДПІ у Київському районі м. Харкова не досліджувались.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки згідно довідки з ЄДРЮО та ФОП № 10475995 та № 10475862 станом на 11.07.2011 року відомості про відсутність ТОВ "Енергія 2010" за своїм місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру не внесені; відсутність у штаті ТОВ "Енергія 2010" відповідної кількості працівників для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами; невідображення ТОВ "Енергія 2010" або його контрагентами у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями з купівлі-продажу дизельного палива у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується оплатою позивачем отриманої продукції, накладними тощо та подальшим використанням позивачем придбаної продукції у своїй господарській діяльності.

Колегією суддів також не прийнято до уваги доводи податкового органу про оплату позивачем у добровільному порядку податкового зобов'язання з податку на прибуток, нарахованого податковим повідомленням - рішенням № 0000202301 від 19.08.2011року за наслідками встановленого податковим органом порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Енергія 2010" за аналогічний період, оскільки як вбачається з акту перевірки від 19.08.2011р. складеного Вовчанською МДПІ у Харківській області, документи первинного бухгалтерськог обліку по взємовідносинам з ТОВ "Енергія 2010" не досліджувались та предметом перевірки була достовірність відображених позивачем показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємства на підставі самих декларацій та матеріалів зустрічної перевірки по ТОВ "Енергія 2010" від 08.08.2011р. та від 12.03.2011р. отриманих від ДПІ у Київському районі.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1., п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст. 198 Податкового кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2011 року №0000012201, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування такого податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011р. по справі№2а-5423/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 25.10.2011 р.