Постанова № 22006615, 19.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2011 р. Справа № 2а-1670/3900/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А.

представника позивача Бургаз Д.С.

представника відповідача Шкіль О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову від 07.06.2011р. по справі№2а-1670/3900/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ТрансСкло"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

11 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ТрансСкло"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20.04.2011 №0002071502/1375.

В обґрунтування вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року за фіктивною угодою, оскільки віднесення до складу податкового кредиту сум, підтверджено первинними бухгалтерськими документами, податковими та видатковими накладними, виданими за договором купівлі-продажу, контрагент позивача ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" на час здійснення господарської операції був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та як платник податку на додану вартість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20.04.2011 №0002071502/1375, стягнуті судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція , не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушенням норм матеріального права просила скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано доводи відповідача про встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме, віднесеня до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", контрагентами якого є ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження", в яких відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін по справі, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Виробнича фірма "ТрансСкло" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, підприємство перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ, є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за січень, лютий 2011 року, за результатами якої 06.04.2011 складено акт №2016/15-322/36670927.

За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем статті 185, статті 187, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 6928,24 грн, в тому числі за січень 2011 року на суму 2741,00 грн, за лютий 2011 року на суму 4187,24 грн.

20.04.2011р. Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002071502/1375, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 6930,40 грн, в тому числі 6928,24 грн - за основним платежем та 2 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов'язань позивачу слугував висновок податкового органу по неправомірне формування ТОВ « ВФ «Трансскло» податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП « Сільгоспнафтопродуктсервіс 10».

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що угоди між позивачем та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» про продаж культиватору, газонокосарки, катку для газону, сіялки, а також скла, мали реальний характер, виконані сторонами по договору в повному обсязі, підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, оплата проведена в безготівковій формі, придбаний товар в подальшому використовувався позивачем в господарській діяльності, а тому доводи податкового органу про фіктивність господарських відносин між позивачем та його контрагентом є безпідставними, з огляду на податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п а,б пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 29.01.2011 між позивачем (покупець) та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (продавець) укладено договір купівлі-продажу б/н, згідно якого продавець зобов'язується передати належний йому культиватор, газонокосарка, каток для газону, сіялка у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього 18852,00 грн, в тому числі ПДВ - 3142,00 грн. (а.с.19)

Суд першої інстанції виходив з того, що реальність зазначеної господарської операції підтверджена податковими накладними, платіжними дорученнями, доставка товару проводилася силами позивача на власному транспорті директора ТОВ «ВФ «Трансскло», придбані товари зберігалися на торгівельній площадки, що знаходилася в користуванні позивача на підставі договору позички земельної ділянки та в подальшому були використані в господарській діяльності.

Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими, такими що суперечать обставинам справи, а також зроблені з порушенням норм матеріального права.

Згідно умов договору купівлі- продажу від 29.01.2011р. поставка товару ( культиватор, газонокосарка, каток для газону, сіялка) здійснюється продавцем, а саме ПП « Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», який у разі несвоєчасної поставки товарів сплачує покупцю пеню в розмірі 5 % річних від вартості непоставлених в строк товарів.(п.3.4 договору) (а.с.19)

Судом встановлено та визначається позивачем, що всупереч умовам договору поставка товару здійснювалася власними силами позивача, як покупця. В підтвердження транспортування товару позивач надав протокол загальних зборів засновників ТОВ « ВФ «Трансскло» від 03.01.2011р., згідно якого ОСОБА_3, як фізична особа передав право користування автомобілем ВАЗ 21240, днз НОМЕР_1 та причіп ПА 004,днз НОМЕР_2, безоплатно директору товариства ОСОБА_3 (а.с.142).Власником автомобіля ВАЗ 21240 є ОСОБА_4, власником причепа ПА 004 є ОСОБА_3, що вбачається із копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. (а.с.192-193)

Колегія суддів зазначає, що протокол загальних зборів засновників товариства не є належним та допустимим доказом в підтвердження факту перевезення товару, оскільки відповідно до ч.1,2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи повинен бути складений у письмовій формі та бути нотаріально посвідченим.

Письмового договору , нотаріального посвідченого між власниками транспортних засобів та ТОВ «ВФ «Трансскло» про найом (користування) автомобілем ВАЗ 21240, днз НОМЕР_1 та причепом ПА 004,днз НОМЕР_2 позивачем не надано, а тому належних доказів в підтвердження перевезення товару матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції виходив з того, що придбаний товар зберігався на торгівельній площадці, розташованій за адресою с. Недогарки, вул. Київська, 84, Кременчуцького району, Полтавській області, посилаючись на договір позички земельної ділянки.

З договору позички земельної ділянки від 01.03.2011р. вбачається, що фізична особа ОСОБА_5 передала безоплатно на шість місяців в користування ТОВ « ВФ «Трансскло» земельну ділянку під торгівельну площадку.(а.с.147)

Колегія суддів зазначає, що зазначений договір не є належним доказом факту користування позивачем земельною ділянкою, оскільки тимчасове користування земельною діяльною передбачено Законом України « Про оренду землі». Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарськими кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Оскільки відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України "Про оренду землі", який є спеціалізованим, то він має пріоритет перед іншими законами у сфері зазначених правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 18 даного Закону визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За умовами договору позички, згідно ст.1046 ЦК України позикодавець передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками.

За умовами договору від 01.03.2011р. передача у власність земельної ділянки не відбувалася. З огляду на наведене належних доказів в підтвердження користування земельною ділянкою, на якій зберігався товар, придбаний від ПП « Сільгоспопнафтопродуктсервіс 10» позивачем не надано. Крім того не надано доказів, щодо наявності приміщень, в яких зберігався товар.

Суд першої інстанції також виходив з того, що між позивачем та ПП « Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» було укладено договір купівлі-продажу скла закаленого прозорого в кількості 119 шт. та скла закаленого бронза в кількості 116 шт. на підставі письмової заявки від 09.02.2011р. (а.с.137). Проте, колегія суддів звертає увагу, що зазначена заявка не містить адреси підприємства, на яку вона направлялася, докази її отримання ПП « Сільгоспнафтопродуктсервис 10», що ставить під сумнів факт укладання договору.

Позивачем ні до перевірки, ні під час судового розгляду справи не надано належних доказів, які б підтверджували факт здійснення передачі товарів, в тому числі, місце приймання-передачі, про осіб, що здійснювали таке приймання, інформацію щодо площі приміщення та умов зберігання товарів, транспортного засобу, місця завантаження/розвантаження товару, шлях транспортування товару тощо.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звязності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України « Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що суми податку, сплачені позивачем у звязку із придбанням у ПП « Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» товарів підлягають віднесенню до податкового кредиту, оскільки факт придбання товару (послуги) передбачає їх наявність, а недоведеність позивачем факту поставки товару дає підстави для висновку про безтоварність операції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем на підтвердження виконання умов договорів купівлі-продажу, оформлені з порушенням вимог діючого законодавства, отже не є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Висновки суду першої інстанції , що придбаний позивачем товар у подальшому використовувався ним при здійсненні своєї господарської діяльності, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, формування та оброблення листового скла, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту.

Суд першої інстанції виходив з того, що в користуванні ТОВ "Виробнича фірма "ТрансСкло" знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,8 га, яка є одночасно торговельною площадкою звідки реалізуються декоративні рослини. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази в підтвердження права користування земельною ділянкою позивачем, (зокрема договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у встановленому законом порядку), відсутні відомості щодо власника земельної ділянки (відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку), а також інформація щодо споруд, що на ній знаходяться.

Доводи суду першої інстанції, що придбане позивачем скло, оприбутковано в бухгалтерському обліку та в подальшому використано при виробництві склопакетів у приміщенні майстерні, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, 7-й Хорольський тупік, 3/24, будівля адміністративного корпусу літера "А", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки будь - яких доказів в підтвердження використання в виробництві склопакетів саме скла, придбаного від ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» матеріали справи не містять.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що основними постачальниками контрагента позивача - ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10",є ПП « Нафта-Капітал» та ТОВ « Компанія Відродження», які не мають трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, колегія суддів зазначає наступне .

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за порушення ведення господарської діяльності іншими особами, які є контрагентами його постачальника.

Таким чином, колегія суддів погоджується з посиланням податкового органу щодо фіктивності господарських відносин з придбання товару між позивачем та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", та як наслідок - неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, отриманими від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку що податкове повідомлення - рішення від 20.04.2011 №0002071502/1375 прийнято відповідачем правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений Конституцією та законами України.

Оскільки за результати судового розгляду відмовлено в задоволенні позову, тому не підлягають і відшкодуванню витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

Постанову від 07.06.2011р. по справі№2а-1670/3900/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю " Виробнича фірма "Трансскло" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяРусанова В.Б.

Судді Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 24.10.2011 р.