Ухвала суду № 22006428, 13.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 р.Справа № 2а-2044/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.,

представника позивача Іванченко В.В,,

представника відповідача Пазюра О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі№2а-2044/11/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ізюмське АТП-16307" <Список ><Текст >

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року ВАТ «Ізюмське АТП-16370» (надалі позивач) звернувся д суду з адміністративним позовом до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі відповідач, Ізюмська ОДПІ), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000362320/0 від 26.07.2010 року, № 0000362320/1 від 29.09.2010 року, № 000036230/2 від 03.12.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000362320/0 від 26.07.2010 року, № 0000362320/1 від 29.09.2010 року, № 0000362320/2 від 03.12.2010 року, № 0000352320/0 від 26.07.2010 року, № 0000352320/1 від 29.09.2010 року, № 0000352320/2 від 03.12.2010 року.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме приписів 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається те що, ВАТ «Ізюмське АТП-16370» не є комунальним підприємством, а тому тарифи на перевезення пасажирів органом місцевого самоврядування йому не встановлювалися, а тільки погоджувалися, що не є підставою для користування пільгами при оподаткуванні цих операцій.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15.06.2010 року по 05.07.2010 року працівниками Ізюмської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Ізюмське АТП-16370» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 944/2320/03115123 від 13.07.2010 року, в якому встановлено порушення позивачем абз. 1, 2 п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне включення до складу валових витрат суми ПДВ, сплаченої при придбанні ТМЦ, використаних в господарській діяльності з поставки послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом; порушення п. 6.1 ст. 6 «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення відємного значення з податку на прибуток за рахунок безпідставного включення до складу валових витрат суми ПДВ, сплаченої при придбанні ТМЦ, використаних в господарській діяльності з поставки послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом; порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставне застосування нульової ставки ПДВ до господарських операцій з поставки послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом, оскільки вказані послуги було погоджено органом місцевого самоврядування, у той час як згідно з законодавством для набуття платником податків права застосування нульової ставки ПДВ орган місцевого самоврядування повинен встановити такий тариф; порушення п/п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: невключення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої на користь контрагентів при придбанні ТМЦ, використаних у господарській діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом було винесено податкове повідомлення рішення № 000036230/0 від 26.07.2010, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 772664 грн. (за основним платежем в сумі 514952грн., за штрафними санкціями в розмірі 257713 грн.), № 0000352320/0 від 26.07.2010 року про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств про застосування штрафних санкцій на загальну суму 43220 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, сума податкового зобовязання, визначена первісним податковим повідомленням рішенням, залишилась незмінною.

З метою доведення нового граничного строку оплати вказаних зобовязань відповідачем було винесено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення рішення №0000362320/1 від 29.09.2010 року, № 0000362320/2 від 03.12.2010 року та № 0000352320/1 від 29.09.2010 року, № 0000352320/2 від 03.12.2010 року.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень рішень слугували висновки відповідача про неправомірне користування товариством пільгою по податку на додану вартість, яка передбачена п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон).

Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ «Ізюмське АТП 16307» (надалі перевізник) та Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради (надалі замовник) було укладено Договір № 4 від 03.01.2006 року про надання транспортних послуг населенню міста Ізюм автомобільним транспортом (надалі Договір).

За умовами Договору, Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради надано право ВАТ «Ізюмське АТП 16307» на надання населенню послуг автомобільним транспортом, яке, у свою чергу, зобовязується надавати вказані послуги на умовах визначених Договором.

Згідно з п. 2.1.2 Договору, замовник узгоджує та затверджує тарифи на перевезення пасажирів та багажу в установленому законодавством порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За приписами п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон), звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

За змістом ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка визначає повноваження органів місцевого самоврядування в галузі бюджету фінансів і цін, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади та погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З системного аналізу вказаних правових норм випливає, що органом місцевого самоврядування регулюються тарифи щодо оплати транспортних послуг, шляхом їх погодження в установленому порядку з підприємствами, установами та організаціями, що не належать до комунальної власності.

Рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0124 від 25.02.2009 року був погоджений тариф в розмірі 2 грн., який повинен використовувати перевізник, в т.ч. ВАТ «Ізюмське АТП 16307» за умовами Договору.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що вказаний тариф в розмірі 2 грн. є регульованим Ізюмським міськвиконкомом, як органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеній Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що на позивача, ВАТ «Ізюмське АТП-16370» в повній мірі розповсюджуються положення п. 5.1.13 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому податковий в порушення зазначеної норми Закону, здійснив донарахування податкового зобовязання по ПДВ.

Враховуючи, що висновки акту перевірки ґрунтувалися виключно на порушенні позивачем приписів п.п.5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», які не знайшли свого підтвердження, колегія суддів проходить до висновку про їх безпідставність в цілому.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах доводів апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі№2а-2044/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.10.2011 р.