Ухвала суду № 22005678, 13.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1870/2091/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Катунова В.В.

суддів Рєзнікової С.С.

Ральченка І.М.

за участю

секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.

представника позивача Троценко К.В.

представника відповідача Педько І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2011р. по справі№2-а-1870/2091/11

за позовом Кредитної спілки «Злата-М»

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Кредитна спілка «Злата-М» (далі по тексту КС «Злата-М»), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту - Охтирської МДПІ), в якому просив визнати нечинним повідомлення - рішення № 0006321710/0 від 14.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковим повідомленням -рішенням КС «Злата-М» донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3516,93 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7033,86 грн.

Позивач зазначив, що оспорюване рішення прийняте податковим органом на підставі акту перевірки від 03.12.2010 року № 219/2332/26265983, у якому Охтирською МДПІ зроблено безпідставний висновок про обов'язок позивача сплатити податок з доходів у вигляді процентів, сплачених (нарахованих) на додаткові пайові внески членів кредитної спілки за ставкою 15%.

На думку позивача, висновок податкового органу суперечить п.п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки».

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року адміністративний позов Кредитної спілки «Злата-М» задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції № 0006321710/0 від 14.12.2010р. про визначення Кредитній спілці «Златі-М» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 10550,79 грн., в т.ч. 3516,93 грн. основного платежу, 7033,86 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону Украни «Про кредитні спілки», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Охтирською МДПІ в період з 15.11.2010р. по 03.12.2010р. проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт № 219/2332/26265983 від 03.12.2010р. (а. с. 6-18)

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення КС «Злата-М» п. п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в сумі 3516,93 грн., а саме: травень 2008р. 489,87 грн., червень 2008 р. 966,08 грн., липень 2008 р. 167,01 грн., вересень 2008 р. 84,65 грн., січень 2009 р. 30,00 грн., травень 2009 р. 631,23 грн., червень 2009 р. 90,00 грн., липень 2009 р. 239,98 грн., серпень 2009 р. 150,00 грн., вересень 2009 р. 205,84 грн., червень 2010 р. 462,27 грн. (а. с. 17).

На підставі акту перевірки № 219/2332/26265983 від 03.12.2010р. Охтирською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006321710/0 від 14.12.2010р., яким КС «Злата-М» донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3516,93 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7033,86 грн. (а. с. 19).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, податковим органом відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» донараховано податкове зобов'язання 3516,93 грн. (сума виплачених процентів, на додаткові пайові внески - 23446,20 грн. х 15 %), а також застосовані фінансові санкції відповідно до п. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 7033,86 грн. (3516,93 грн. X 2) (а. с. 60).

Прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення № 0006321710/0 від 14.12.2010р. позивачем оскаржено в порядку адміністративного оскарження до ДПА в Сумській області та до ДПА України. За результатами розгляду поданих скарг податкове повідомлення-рішення Охтирської МДПІ залишено без змін, а скарги позивача без задоволення (а. с. 24-25, 26-29).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що дохід, нарахований членам кредитної спілки у вигляді процентів, нарахованих на додаткові пайові внески таких членів, має оподатковуватися за ставкою 5%, але з 01.01.2013р., відповідно до п.п. 3 п. 6 Закону України від 23.06.2009 р. № 1533-УІ «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», чинного на час виникнення правовідносин сторін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до акту № 219/2332/26265983 від 03.12.2010р., перевіркою правильності утримання, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення КС «Злата-М» вимог податкового законодавства, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 3516,93 грн. в тому числі: травень 2008р. 489,87 грн., червень 2008 р. 966,08 грн., липень 2008 р. 167,01 грн., вересень 2008 р. 84,65 грн., січень 2009 р. 30,00 грн., травень 2009 р. 631,23 грн., червень 2009 р. 90,00 грн., липень 2009 р. 239,98 грн., серпень 2009р. 150,00 грн., вересень 2009 р. 205,84 грн., червень 2010 р. 462,27 грн.

Податковий орган дійшов висновку, що в порушення п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з сум виплат (процентів) за рахунок виплат процентів членам кредитної спілки на додаткові пойові внески.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 19 Закону України «Про кредитні спілки» встановлено, що майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством.

Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

Статтею 21 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, зокрема, що кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Згідно ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки», внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Згідно п.п. „в" пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам.

Пунктом 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);

процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;

інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;

дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону;

дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;

дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва;

дохід учасника фонду банківського управління;

в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

З урахуванням викладенного, колегія суддів дійшла висновку про те, що законодавством ототожнюються поняття вкладу і внеску до кредитної спілки.

Відповідно до змін, внесених п.п. 3 п. 6 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23.06.2009 року № 1533-УІ, підпунктом 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що п.п. 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції, що Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб не розділяє проценти на такі, що були нараховані на внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки і на інші види внесків (вкладів) членів кредитної спілки, у тому числі і на додаткові пайові внески. Навпаки цей Закон встановлює єдиний механізм оподаткування податком з доходів фізичних осіб за ставкою 5 відсотків для усіх згадуваних у ньому процентів на внески (вклади) членів кредитної спілки і запроваджував таке оподаткування лише з 01.01.2013р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 01.01.2013р. дохід, нарахований членам кредитної спілки у вигляді процентів, нарахованих на додаткові пайові внески таких членів, має оподатковуватися за ставкою 5%.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків податкового органу з приводу донарахування Охтирською МДПІ позивачу податку з доходів фізичних осіб на суми виплачених ним у 2008 2010 роках членам кредитної спілки процентів на їх додаткові пайові вклади в сумі 3516,93 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7033,86 грн.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок, щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач виконав вимоги ч. 1 ст. 71 КАС України, проте як відповідачем не доведена правомірність, законість та обґрунтованість дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відношенні позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 21.06.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2011р. по справі№2а-1870/2091/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Ральченко І.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 18.10.2011 р.