Постанова № 22005644, 12.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 р. Справа № 2а-1670/4832/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт", Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.08.2011р. по справі№2а-1670/4832/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому, у рахуванням уточнень, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001242301 від 03.06.2011 року в частині нарахування ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем - 75505 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18876 грн. 25 коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001252301 від 03.06.2011 року, яким ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 899895 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 224973 грн. 75 коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001232301 від 03.06.2011 року, яким ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1206390 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами проведення планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" за період з 08.07.2008 року по 31.12.2010року, оформленої актом від 17.05.2011 року № 4323/23-2/36013344; вважає помилковими висновки акту перевірки від 17.05.2011 року № 4323/23-2/36013344 про порушення п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.п. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.2.4 . 7.2, пп. 7.4.1. п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 75505 грн., заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 899895 грн. та завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по р. 26 декларації за грудень 2010 року на суму 1206390 грн. Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення, що винесені на підставі даного акту перевірки від 17.05.2011 року № 4323/23-2/36013344, є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми “Р” № 0001242301 від 03.06.2011 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в сумі 70320 грн. (сімдесят тисяч триста двадцять гривень), з них: за основним платежем в розмірі 56256 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті п'ятдесят шість гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14064 грн. (чотирнадцять тисяч шістдесят чотири гривні); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми “Р” № 0001252301від 03.06.2011 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 3666 грн. 66 коп. (три тисячі шістсот шістдесят шість гривень шістдесят шість копійок), з них: за основним платежем в розмірі 2933 грн. 33 коп. (дві тисячі дев'ятсот тридцять три гривні тридцять три копійки) та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 733 грн. 33 коп. (сімсот тридцять три гривні тридцять три копійки); в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт", не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у позові, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є необґрунтованою та незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.08.2011р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, в апеляційній скарзі просить скасувати його в цій частині та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та представник відповідача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в своїх апеляційних скаргах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Полтаві задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт", ідентифікаційний код 36013344, є юридичною особою та платником податку на додану вартість з 18.05.2009 року, свідоцтво № 100226775 від 18.05.2009 р., індивідуальний податковий номер 360133416013.

У термін із 14.04.2011 року по 10.05.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2011 року № 4323/23-2/36013344 (том 1 а.с. 37-81).

За висновками перевірки позивачем порушено: п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.п. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 91226 грн., в тому числі по періодах: за ІІІ квартал 2009 року в сумі 25328 грн.; за І квартал 2010 року в сумі 6761 грн.; за ІІ квартал 2010 року в сумі 2599 грн.; за ІІІ квартал 2010 року в сумі 2165 грн.; за ІУ квартал 2010 року в сумі 54373 грн.; п.п. 7.2.4 . 7.2, пп. 7.4.1. п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (р. 27 декларацій) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 899895 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2009 року в сумі 49479 грн., за жовтень 2009 року в сумі 29015 грн., за листопад 2009 року в сумі 64242 грн., за грудень 2009 року в сумі 27377 грн., за січень 2010 року в сумі 135456 грн., за лютий 2010 року в сумі 112593 грн., за квітень 2010 року в сумі 2278 грн., за травень 2010 року в сумі 86144 грн., за липень 2010 року в сумі 100009 грн., за вересень 2010 року в сумі 132770 грн., за жовтень 2010 року в сумі 48381 грн., за листопад 2010 року в сумі 71046 грн., за грудень 2010 року в сумі 41105 грн., та завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по р. 26 декларації за грудень 2010 року на суму 1206390 грн.

На підставі акту перевірки від 17.05.2011 року № 4323/23-2/36013344 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення рішення форми “Р” № 0001242301 від 03.06.2011року (том. 1 а.с. 107), яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “податок на прибуток приватних підприємств ” в розмірі 114032 грн. 50 коп., у тому числі, за основним платежем - в сумі 91226 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 22806 грн. 50 коп.

Позивач не погодився із даним податковим повідомленням-рішенням в частині нарахування ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем - 75505 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18876 грн. 25коп., у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Також, на підставі акту перевірки від 17.05.2011 року № 4323/23-2/36013344 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено: податкове повідомлення рішення форми “Р” № 0001252301 від 03.06.2011 року (том 1 а.с. 108), яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість ” в розмірі 1124868 грн. 75 коп., у тому числі, за основним платежем - в сумі 899895 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 224973 грн. 75 коп.; податкове повідомлення рішення форми “В4” № 0001232301 від 03.06.2011 року (том 1 а.с. 109), яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1206390 грн.

З даними рішеннями позивач також не погодився та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

Встановлено, що перевіряючі повязують заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 25328грн. із включенням позивачем у ІІІ кварталі 2009 року до складу валових витрат коштів у сумі 101311грн. (том 1 а.с. 43), віднесених на ремонт орендованого виробничого майданчика, тоді як ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" станом на початок звітного періоду, тобто на 01.01.2009 року, не мало на своєму балансі основних засобів.

П.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 цього Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Згідно п.11.1 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Із акту перевірки вбачається та не заперечується позивачем, що станом на 01.01.2009 року основні засоби на балансі позивача були відсутні.

01.07.2009 року на підставі договору оренди з ТОВ “Спецмехсервіс” № 01/07-ор позивачем набуто право оренди на виробничий майданчик загальною площею 500 кв. м по вул. Клінкерна, 1, м. Полтава (том 1 а.с.113). Дана операція знайшла своє відображення в додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2009 року (том 1 а.с. 128), згідно якої станом на 01.07.2009 року за позивачем рахуються основні засоби на загальну суму 7062 грн. (2 група 875 грн. та 4 група 6187 грн.).

З метою поліпшення вказаного орендованого майна, позивач уклав із ТОВ “Символ 5000” договір підряду № 10/09-БП від 10.09.2009 року. Згідно акту виконаних робіт № 10/09-БН від 24.09.2009 року ТОВ “Символ 5000” виконано роботи на суму 101311 грн., які оплачені позивачем у повному обсязі.

Зазначені витрати в розмірі 101311 грн. віднесені позивачем до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2009 року.

Доводи позивача, що податковим періодом у даному випадку є відокремлений квартал суд першої інстанції вважає необґрунтованими, оскільки з огляду на зазначені вище норми Закону, податковим періодом для позивача є три квартали 2009 року (01.01.2009 30.09.2009) та 2009 рік (01.01.2009 31.12.2009).

Щодо порядку нарахування амортизації на здійснені витрати по поліпшенню орендованих основних засобів, судом першої інстанції зазначено наступне.

Згідно п.п. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

Відповідно до п.п. 8.8.1 п. 8.8 ст.8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості: відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому, орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Позивачем не створено та не введено в дію 1 групу ОФ (поліпшення орендованого виробничого майданчика) станом на 01.10.2009 року, вказані витрати в податковому обліку відображені в складі валових витрат без формування у встановленому порядку відповідної групи основних засобів.

За таких обставин, нарахування позивачем амортизації на здійснені витрати по поліпшенню орендованого майданчика є передчасним.

Таким чином, оскільки сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на початок звітного періоду (01.01.2009 року) становить 0 грн., позивач включив до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2009 року кошти в сумі 101311 грн., витрачені на поліпшення орендованих із 01.07.2009 року основних засобів, у порушення п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

За висновками акту перевірки позивач завищив амортизаційні відрахування у звязку з помилковим віднесенням до 2 групи придбаних основних фондів дизель електростанції в комплекті, контейнер сушарка в комплекті та підставки до мобільної бурової установки XJ-650, які на думку відповідача, повинні обліковуватися у 3 групі, чим порушив п.п. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (том 1 а.с. 49). З огляду на викладене, перевіряючи ми зроблено висновок про те, що підприємством у І-ІУ кварталах 2010 року помилково застосовано норму амортизаційних відрахувань замість 6% амортизація нараховувалась за нормою 10%.

Позивачем у своїй позовній заяві заперечується зазначений висновок у частині, що стосується підставки до мобільної бурової установки XJ-650.

П. 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509, встановлено, норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Згідно пункту 4 цього Положення основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до п.п. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

П.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього Закону передбачено, що норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків.

Встановлено, що на замовлення ТОВ “Спемехсервіс” в грудні 2009 року згідно акту виконаних робіт № 449 від 31.12.2009 року на суму 18499,37 грн. з ПДВ та накладної на матеріали від ПП “Спецмехтранс-Торг” № 11307 від 03.12.2009 року на суму 172800 грн. з ПДВ була виготовлена підставка до мобільної бурової установки XJ-650 (том 1 а.с. 139-140), що належить позивачу (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії АЯ № 009060 (том 2 а.с. 5).

Відповідач не ставить під сумнів реальність даної господарської операції. Зауваження до оформлення первинних документів бухгалтерського обліку у акті перевірки відсутні.

Позивачем зазначено, що підставка до мобільної бурової установки XJ-650 являє собою пристрій, на який заїжджає установка для унеможливлення просідання на ґрунті (піску). Даний пристрій виготовлений для мобільної бурової установки XJ-650 з урахуванням параметрів автомобіля (том. 2 а.с. 139 фототаблиця). Підставка не входить до комплекту мобільної бурової установки XJ-650. Дана мобільна бурова установка може використовуватися за відсутності такої підставки, проте, підставка поліпшує роботу установки.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до висновку, що підставка до мобільної бурової установки XJ-650 не є вузлом (запасною частиною) даної установки.

Таким чином, підставка до мобільної бурової установки XJ-650 є основним засобом підприємства, який з огляду на положення п.п. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" повинен обліковуватися по 3 групі, замість 2 групи, як задекларовано позивачем.

Відтак, висновки акту перевірки про завищення амортизаційних відрахувань внаслідок невірного віднесення по групах основних фондів, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 9642 грн. є правомірними.

Встановлено, що перевіряючі повязують заниження позивачем податку на прибуток в сумі 56256грн. із включенням до складу валових витрат коштів в сумі 225025 грн. у порушення пп. 5.2.10 п. 5.2 ст.5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

За висновками перевірки, зазначені витрати перевищують ліміт витрат на поліпшення основних фондів, дозволений для включення до валових витрат в 2010 року (10% від балансової вартості на початок звітного періоду 9185033 грн. 918503 грн.) (том 1 а.с. 45-46).

П.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 цього Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік сукупна балансова вартість основних фондів позивача на початок звітного періоду становить 9185033 грн. (том 3 а.с. 22), відтак, ліміт витрат на поліпшення основних фондів, що можуть бути включені до складу валових витрат за 2010 рік становить 918503 грн.

Встановлено, що висновок перевірки про завищення встановленого Законом ліміту витрат на суму 225025 грн. ґрунтується на віднесенні позивачем вартості придбаного ловильного інструменту, який у подальшому наданий в оренду ТОВ “Спецмехсервіс”, до складу валових витрат позивача по рядку 04.1 “витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11”декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік. Тоді як, зазначені витрати, на думку відповідача, слід було відобразити по рядку 04.10 “витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин” декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік (том. 3 а.с. 21), що у свою чергу призведе до перевищення встановленого Законом ліміту витрат на суму 225025 грн.

Відповідачем у звязку з вищевикладеним висновком перевірки зменшено валові витрати позивача на суму 225025 грн. (1143528 грн. - 918503 грн.), проте, не за рахунок виключення вартості ловильного інструменту, про який йшла мова вище, а за рахунок: витрат на придбання запчастин у ПП “Оптіма-сервіс” в розмірі 14667 грн., витрат на придбання послуг у ФОП ОСОБА_2 в розмірі 94000 грн. та витрат на придбання запчастин у Товариства з обмеженою відповідальністю “Тансторінвест” в частині 116358 грн.

Зменшення витрат саме по зазначеним вище контрагентам позивача здійснено вибірково, виходячи з суми валових витрат, яку відповідач вважав перевищенням ліміту.

Встановлено, що згідно накладної № 11 від 27.01.2010 року позивачем придбано у ПП “Оптіма-сервіс” засувку ЗМ-65х350, планшайбу 180х350 та ключ КЦО 1 на загальну суму 14666 грн. 67 коп. без ПДВ (том 2 а.с. 79). У ІУ кварталі 2010 року ФОП ОСОБА_2 надано позивачу послуги по ремонту верлюга SL160 згідно акта здачі-приймання робіт (послуг) від 28.12.2010 року на суму 94000 грн. (том 1 а.с. 138) Крім того, позивачем придбано запчастини (комплект підшибників до верлюга SL160 1 комплект, ремонтний пакет до верлюга SL160 1 комплект) у Товариства з обмеженою відповідальністю “Тансторінвест” на загальну суму 449995,20 грн., в т.ч. ПДВ 74999,20 грн. згідно видаткової накладної № 3148 від 10.12.2010 року (том 1 а.с. 137).

Зазначені товари за домовленістю сторін поставлялися продавцями позивачу за власний рахунок та власними силами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у І та ІУ кварталах 2010 року до складу своїх валових витрат включено кошти, сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю “Тансторінвест” та ФОП ОСОБА_2 на ремонт мобільної установки ХJ-650 та придбання обладнання, а також витрати, повязані з придбанням позивачем товарів у ПП “Оптіма-сервіс”.

Товари, отримані від ПП “Оптіма-сервіс використані позивачем у ході проведення ремонтних робіт згідно акту-наряду на виконання робіт від 27.01.2010 року (том 3 а.с. 63-66).

Товари та послуги, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю “Тансторінвест” та ФОП ОСОБА_2 використані позивачем для ремонту мобільної бурової установки, переданої в оренду ТОВ “Спецмехсервіс”.

Із акту перевірки вбачається, що зазначені операції проведені по бухгалтерському обліку позивача, оприбуткування товарів та послуг здійснено позивачем на підставі первинних документів. Зауваження до оформлення первинних документів бухгалтерського обліку відсутні.

При цьому, відповідач не ставить під сумнів реальність господарських операцій по придбанню даних товарів, робіт, послуг тане вважає укладені договори нікчемними, у тому числі і по ПП “Оптіма сервіс”.

Перевіряючі зменшили розмір валових витрат позивача по ПП “Оптіма-сервіс” в сумі 14667грн., по ФОП ОСОБА_2 в розмірі 94000 грн. та частково по Товариству з обмеженою відповідальністю “Тансторінвест” в розмірі 210358 грн. (загальні витрати позивача витрати по даному контрагенту становили 449995,20 грн., в т.ч. ПДВ 74999,20 грн.). (том. 1 а.с. 46).

Встановлено, що згідно договору оренди мобільної установки ХJ-650 від 20.08.2009 року № 20/08-1 ОР.БУР позивачем передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецмехсервіс” прийнято за плату в користування бурове обладнання мобільну бурову установку ХJ-650 строком на 3 роки з дня підписання акту приймання передачі майна (розділ 1 “Предмет договору) (том 1 а.с. 116-118).

14.03.2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецмехсервіс” укладено додаткову угоду до договору оренди мобільної установки ХJ-650 від 20.08.2009 року № 20/08-1 ОР.БУР, згідно умов якої позивач передав в оренду ТОВ “Спецмехсервіс” ловильний інструмент за переліком (том 1 а.с. 119).

Переданий згідно акту приймання передачі майна в оренду від 16 березня 2010 року (т.1 а.с. 120) ТОВ “Спецмехсервіс” ловильний інструмент був повернутий ТОВ “Спецмехсервіс” позивачу 01 березня 2011 року, про що складено акт приймання передачі орендованого майна (том 3 а.с. 73).

Ловильним інструментом є пристрої та механізми для витягування із свердловини бурового інструменту та інших предметів, що залишилися в ній у результаті аварії. Ловильний інструмент є ремонтним інструментом, що використовується для витягання із свердловини прихваченої (прихопленої) бурильної колони, її окремих елементів, вибійних двигунів чи сторонніх предметів шляхом концентричного врізування під час нагвинчування у внутрішню або вкручування на зовнішню поверхню труб, муфт, замків, перевідників і інших предметів з наступним витягуванням колони труб, на яких він опускається у свердловину.

Переданий позивачем у оренду ТОВ “Спецмехсервіс” ловильний інструмент не входить до комплекту мобільної бурової установки, не є вузлом або запасною частиною мобільної бурової установки.

Використання ловильного інструменту не є поліпшенням роботи мобільної бурильної установки, оскільки ловильний інструмент використовується не заплановано виключно у аварійних ситуаціях для витягування із свердловин предметів, що унеможливлюють її використання, використання ловильного обладнання дає можливість по завершенню аварійних робіт використовувати мобільну бурову установку у звичайному режимі та не призводить до поліпшення її роботи.

Таким чином, ловильний інструмент не є поліпшенням основних засобів (мобільної бурової установки) є виключно інструментом для виконання ловильних аварійних робіт з капітального ремонту свердловин у разі виникнення аварійних ситуацій.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З огляду на вищевикладене, висновки перевірки про завищення позивачем валових витрат, повязаних з ремонтом та поліпшенням основних фондів на загальну суму 225025 грн. є помилковими.

Таким чином, суд першої інстанції вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми “Р” № 0001242301 від 03.06.2011 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в сумі 70320 грн., з них: за основним платежем в розмірі 56256 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14064 грн.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням рішенням форми “Р” № 0001252301 від 03.06.2011 року та форми “В4” № 0001232301 від 03.06.2011 року, суд першої інстанції виходив з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України у справах, викладеною у справах, повязаних з визначенням податкових зобовязань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність зясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття “господарська операція” (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Встановлено, що між позивачем (покупець) та Приватним підприємством “Арт-Бейл” (постачальник) укладено договір поставки № 1208-10 від 12.08.2009 року. (том.1 а.с 236-245).

Згідно умов даного договору постачальник (Приватне підприємство “Арт-Бейл”) зобовязується передати у власність покупця (позивача) мобільну бурову установку XJ-650, покупець зобовязується оплатити вартість товару до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 1208-10 від 12.08.2009 року вартість мобільної бурової установки XJ-650 становить 11820000 грн., з них ПДВ 1970000 грн. На погашення грошового зобовязання покупець може передати постачальнику прості векселі на суму вказаного зобовязання у строки та на умовах, що аналогічні умовам погашення грошового зобовязання покупця. Товар постачається на умовах самовивозу, місце отримання - смт. Диканька Полтавської області.

Згідно п. 1.4 договору поставки № 1208-10 від 12.08.2009 року якість товару, що постачається повинна відповідати ТУ та ДСТУ на відповідний вид товару. Підтвердженням якості з боку постачальника є сертифікат відповідності, який видається виробником товару. Комплектність товару повинна відповідати технічній документації (п. 1.6). Постачальник зобовязаний передати покупцю разом з товаром: технічну документацію, паспорт, інструкцію по експлуатації, а також сертифікат якості заводу виробника (п. 1.7 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що приймання товару по кількості та якості здійснюється повноважним представником покупця (з належним чином оформленою довіреністю на отримання ТМЦ) в день його отримання від постачальника. Згідно п. 8.2 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання сторонами акту приймання передачі товару.

На виконання умов договору Приватним підприємством “Арт-Бейл” виписано податкову накладну № 5626 від 12.08.2009 року на загальну суму 11820000 грн., з них ПДВ 1970000 грн. (том.1 а.с. 235).

На підставі податкової накладної, отриманої від Приватного підприємства “Арт-Бейл”, позивачем сформовано податковий кредит у серпні 2009 року за датою отримання податкової накладної. Копія податкової декларації з податку на додану вартість з додатками наявна у матеріалах справи (том 1 а.с. 229-234).

Позивачем на виконання умов договору із встановленої вартості товару - 11 820 000 грн. фактично перераховано грошові кошти лише в сумі 1 800 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи (том 2 а. с. 8-18). На залишок вартості, позивачем виписано прості векселі, які станом на момент розгляду справи не погашені.

За висновками перевірки позивачем було порушено пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 1970000 грн.

Дане порушення перевіряючі пов'язують із відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та Приватним підприємством “Арт-Бейл” за укладеним договором поставки № 1208-10 від 12.08.2009 року.

При цьому, відповідач не заперечує факт наявності у позивача мобільної бурової установки XJ-650, проте, вважає, що дана установка отримана позивачем не від Приватного підприємства “Арт-Бейл” згідно укладеного договору поставки № 1208-10 від 12.08.2009 року.

В акті ревізори, зокрема, посилаються на відсутність доказів транспортування товару від контрагента до позивача та на письмові пояснення бувшого директора Приватного підприємства “Арт-Бейл” ОСОБА_5, отримані від ВПМ ДПІ у м. Полтаві, у яких ОСОБА_5 заперечує будь-які господарські відносини з посадовими особами позивача.

Передачу Приватним підприємством “Арт-Бейл” мобільної бурової установки XJ-650 позивач підтверджує актом приймання передачі техніки від 12.08.2009 року та накладною № 5626 від 12.08.2009 року (том 2 а.с. 1-4), що підписані директором позивача ОСОБА_6 та директором Приватного підприємства “Арт-Бейл” ОСОБА_5

Приватне підприємство “Арт-Бейл” за результатами перевірки підтвердило свої правовідносини із позивачем.

Проте, докази транспортування мобільної бурової установки XJ-650 Приватним підприємством “Арт-Бейл” до смт. Диканька Полтавської області не надано.

Встановлено, що товарно - транспортна накладна на поставку мобільної бурової установки XJ-650 Приватним підприємством “Арт-Бейл” не складалася.

Дана мобільна бурова установка знаходилася у смт. Диканька Полтавської області, була отримана директором позивача ОСОБА_6 за дорученням № 7 від 12.08.2009 року, вивезена із смт. Диканька Полтавської області до с. Ковалівка Шишацього району Полтавської області своїм ходом із залученням водія згідно укладеного цивільно-правового договору (том. 3 а.с. 29).

Разом з тим, відповідачем надано суду завірений печаткою податкової міліції протокол допиту свідка ОСОБА_5 у кримінальній справі № 111210023, складений 30.05.2011 року, у якому, зокрема, ОСОБА_5, який згідно наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку начебто здійснював передачу директору позивача ОСОБА_6 мобільної бурової установки ХJ-650, власноручно зазначив, що про Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" ніколи не чув, про громадянина на прізвище ОСОБА_6 не знає, ніколи про такого не чув та з ним не зустрічався. Крім того, вказує, що про мобільну бурову установку чує вперше та не має уявлення як вона виглядає (том. 3 а.с. 25).

Згідно довідки про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства “Арт-Бейл” за період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року № 3318/23-610/36294825 (том 2 а.с. 133) у перевіряємому періоді (з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року) Приватне підприємство “Арт-Бейл” орендувало виключно офісні приміщення загальною площею 10 кв.м згідно договорів оренди від 21.01.2009 року та 22.12.2009 року за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Паризької Комуни, 30.

Складські приміщення у Приватного підприємства “Арт-Бейл” у серпні 2009 року були відсутні.

Таким чином, Приватне підприємство “Арт-Бейл” у серпні 2009 року не мало власних або орендованих приміщень на території смт. Диканька Полтавської області для зберігання мобільної бурової установки.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АЯ № 009060 (том. 2 а.с.5) мобільна бурова установка XJ-650, випущена у 2008 році у Китаї.

Отже, Приватне підприємство “Арт-Бейл” не є виробником мобільної бурової установки.

Згідно довідки про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства “Арт-Бейл” за період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року № 3318/23-610/36294825 (том 2 а.с. 131-135) мобільна бурова установка XJ-650 придбана Приватним підприємством “Арт-Бейл” у Товариства з обмеженою відповідальністю “МД Техно Буд” у невстановленому періоді.

Первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують придбання мобільної бурової установки XJ-650 у Товариства з обмеженою відповідальністю “МД Техно Буд”, до перевірки не надано у звязку з їх викраденням.

У свою чергу, 21.04.2010 року посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ складено акт про неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “МД Техно Буд”№ 17/23/3-35421917 (том 2 а.с. 128-129), у якому, зокрема зафіксовано, що згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.11.2006 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю “МД Техно Буд” ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнаний безвісно відсутнім та підприємство відсутнє за місцезнаходженням, про що внесено запис до ЄДР. Копія судового рішення наявна у матеріалах справи (том 2 а.с. 97).

Станом на момент на 17.05.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “МД Техно Буд” припинено (том 1 а.с.47).

На підтвердження транспортування установки позивачем надано копію подорожнього листа № 1 від 12.08.2009 року (том 2 а.с. 6).

У подорожньому листі № 1 від 12.08.2009 року як замовник визначено ТОВ “Спецмехсервіс”, а не позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт".

Мобільна бурова установка була доставлена ТОВ “Спецмехсервіс”, оскільки з останнім позивач уклав договір оренди.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що станом на дату транспортування мобільної бурової установки, договір оренди між позивачем та ТОВ “Спецмехсервіс” відсутній.

Зокрема, встановлено, що договір оренди мобільної бурової установки ХJ-650 № 20/08-1 ОР.БУР укладено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецмехсервіс” 20 серпня 2011року строком на 3 роки з дня підписання акту приймання передачі майна (розділ 1 “Предмет договору) (том 1 а.с. 116-118).

Таким чином, мобільна бурова установка передана у оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Спецмехсервіс” не раніше 20 серпня 2009 року, тоді як відповідно до подорожнього листа № 1 від 12.08.2009 року, дана установка прибула до с. Ковалівка Шишацького району 12 серпня 2009 року о 14 год. 00 хв., тобто на 7 днів раніше дати укладення договору із ТОВ “Спецмехсервіс”.

Будь-яких доказів, що замовником у даних правовідносинах було ТОВ “Спецмехсервіс” не надано. Крім того, у подорожньому листі № 1 від 12.09.2009 року не заповнена зворотна сторона форми замовником та власником машини.

При цьому, мобільна бурова установка XJ-650 є великогабаритним та великоваговим транспортним засобом, рух якого здійснюється за спеціальними правилами та підлягає узгодженню з органами Державтоінспекції. Проте, у 2008-2009 році Управлінням державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Полтавській області послуги щодо здійснення супроводження мобільної бурової установки не надавались, що підтверджується листом Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Полтавській області від 28.05.2010 року за № 11/3999 (том 2 а.с.95).

Із акту перевірки вбачається та підтверджується письмовими запереченнями відповідача (том 2 а.с. 92), що під час проведення перевірки жодні підтверджуючі документи про транспортування мобільної бурової установки позивачем не надавалися, у тому числі і подорожній лист № 1 від 12.08.2009 року.

Позивачем також не надано договору схову на зберігання мобільної бурової установки ХJ-650 у період із 12 серпня 2009 по 20 серпня 2009 року, актів приймання - передачі товару на схов, документів складського зберігання товару.

З огляду на викладене, подорожній лист № 1 від 12.08.2009 року суд першої інстанції не бере до уваги.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку про відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та Приватним підприємством “Арт-Бейл” згідно договору поставки № 1208-10 від 12.08.2009 року, тобто про безтоварність даної господарської операції.

За таких обставин, висновки перевірки щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковій накладній, отриманій від Приватного підприємства “Арт-Бейл”, є обґрунтованими, а податкове повідомлення рішення форми “Р”№ 0001252301 від 03.06.2011 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобовязання за платежем “податок на додану вартість” на суму 954512 грн. 50 коп., з них: за основним платежем в розмірі 763610 грн. та з штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 190902 грн. 50 коп. та податкове повідомлення рішення форми “В4”№ 0001232301 від 03.06.2011 року винесені на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Щодо господарських правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська агропромислова спілка”, встановлено, що 28 червня 2010 року між позивачем (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська агропромислова спілка”(орендодавець) укладено договір оренди (том 2 а.с. 58), відповідно до п.п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає за плату в користування труби для капітального ремонту свердловин згідно специфікації (додаток 1), а саме: труби НКТ 88,9х9,2 м кількістю 62 т. та труби НКТ 114,3х9,2 м. кількістю 50 т. (том. 2 а.с. 60). Строк оренди становить з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року включно.

Згідно п. 2.1 договору орендодавець зобовязується за свій рахунок доставити та передати майно орендарю за актом приймання передачі на склад орендаря. Розмір орендної плати за один місяць оренди складає 400056 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ 66676 грн. (п. 3.1).

Передачу Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська агропромислова спілка” позивач підтверджує актом приймання передачі майна в оренду від 01.07.2010 року та накладною № 5626 від 12.08.2009 року (том 2 а.с. 1-4) та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2010 року (том 2 а.с. 75) та за вересень 2010 року (том 2 а.с.73).

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська агропромислова спілка” виписано податкові накладні: № 1536 від 31.07.2010 року на оренду труб на загальну суму 400056 грн., з них ПДВ 66676 грн. (том 2 а.с. 71) та № 3123 від 30.09.2010 року на оренду труб на загальну суму 400056 грн., з них ПДВ 66676 грн. (том 2 а.с. 66).

На підставі даних податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська агропромислова спілка”, позивачем сформовано податковий кредит у липні та вересні 2010 року на загальну суму 133352 грн. за датою отримання податкових накладних. Копії податкової декларації з податку на додану вартість з додатками наявні у матеріалах справи.

За висновками перевірки позивачем порушено пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 133352 грн.

Дане порушення перевіряючі пов'язують із відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська агропромислова спілка” за укладеним договором оренди від 28 червня 2010 року, зокрема, не підтвердженням операцій стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів (том 1 а.с. 60-65). А також взаємовідносинами Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська агропромислова спілка” з Товариством з обмеженою відповідальністю “Оптдевайс”, яке у свою чергу формувало податковий кредит за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Доорс”, що має ознаки фіктивності.

З огляду на положення ст.ст. 1, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у своїй господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У подальшому орендовані у Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська агропромислова спілка” труби, були передані позивачем у суборенду ТОВ “Спецмехсервіс”.

Встановлено, що дана суборенда оформлена додатковою угодою до договору оренди мобільної установки XJ-650 № 20/08-1 ОР.БУР від 20.08.2009 року, яка складена 30.06.2010 року (том 2 а.с. 76).

Згідно цієї додаткової угоди, позивач передає у оренду ТОВ “Спецмехсервіс” додатково труби НКТ 88,9х9,2 м кількістю 62 т. та труби НКТ 114,3х9,2 м. кількістю 50 т. без зміни орендної плати.

Таким чином, орендовані позивачем за плату у Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська агропромислова спілка” труби у подальшому передані безкоштовно у суборенду ТОВ “Спецмехсервіс”.

Згідно актів приймання передачі 30 жовтня 2010 року ТОВ “Спецмехсервіс” передало позивачу, а позивач у свою чергу, повернув Товариству з обмеженою відповідальністю “Українська агропромислова спілка” орендовані труби (том 2 а.с.78, 62).

Відтак, у даних правовідносинах відсутня визначальна умова господарської діяльності, як то отримання доходу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях позивача.

З огляду на викладене, позивачем у липні, вересні 2010 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська агропромислова спілка” на товар (послуги), що не призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Встановлено, що фактична сплата орендної плати за оренду труб позивачем станом на момент розгляду справи судом не відбулася.

Таким чином, сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу свого податкового кредиту у липні та вересні 2010 року, фактично не сплачена у складі ціни за послуги.

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

До матеріалів справи не надані докази на підтвердження фактичного відвантаження та перевезення труб, а саме товарно-транспортних накладних.

Зазначене вище у своїй сукупності дає підстави для висновку про безтоварність даної операції та відсутність достатніх підстав для відображення вказаних операції в бухгалтерському обліку позивача.

Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивача є обґрунтованим.

Щодо господарських правовідносин позивача з Приватним підприємством “Оптама-сервіс”, судом першої інстанції зазначено наступне.

Встановлено, що згідно накладної № 11 від 27.01.2010 року позивач придбав у Приватного підприємства “Оптама-сервіс” засувку ЗМ-65х350, планшайбу 180х350 на 65х350 та ключ КЦО-1 на загальну суму 17600 грн., з них ПДВ 2933 грн. 33 коп. (том 2 а.с.79).

Приватним підприємством “Оптама-сервіс” виписано позивачу податкову накладну № 11 від 27.01.2010 року на загальну суму 17600 грн., з них ПДВ 2933 грн. 33 коп. (том 2 а.с. 82).

Встановлено, що Приватне підприємство “Оптама-сервіс” внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (том 2 а.с.209-210) та на момент видачі податкової накладної було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Розрахунки за отриманий товар здійснено у безготівковій формі. Згідно платіжного доручення № 14 від 27.01.2010 року позивачем перераховано Приватному підприємству “Оптама-сервіс” за отриманий товар у розмірі 17600 грн., з них ПДВ 2933 грн. 33 коп. (том 2 а.с. 84).

На підставі податкової накладної, отриманої від Приватного підприємства “Оптама-сервіс”, позивачем сформовано податковий кредит у січні 2010 року в сумі 2933 грн. 33 коп. Копія податкової декларації з податку на додану вартість з додатками наявна у матеріалах справи.

За висновками перевірки позивачем порушено пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит в січні 2010 року на суму 2933 грн.

У акті перевірки відповідач зазначає про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та Приватним підприємством “Оптама-сервіс”(надалі ПП “Оптама-сервіс”), оскільки на думку ревізорів, взаємовідносини між ними проведено без волевиявлення уповноваженої особи підприємства - директора ПП “Оптама-сервіс” ОСОБА_8

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Із податкової накладної № 11 від 27.01.2010 року (том 2 а.с. 82) вбачається, що вона підписана директором ПП “Оптама сервіс” ОСОБА_8 з проставленням печатки ПП “Оптама сервіс”.

Відповідачем надано копію висновку експерта № 121-3/10, проте із даного висновку вбачається, що податкова накладна № 11 від 27.01.2010 року на дослідження експерту не надавалася та експерт не робив будь-яких висновків щодо того, ким виконано підпис у даній податковій накладній від імені ОСОБА_8: самим ОСОБА_8або іншою особою.

Зазначені у акті перевірки пояснення ОСОБА_8 про те, що останній рахувався на підприємстві директором формально суд першої інстанції не бере до уваги, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 17 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема такі відомості щодо юридичної особи: перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Згідно частини 1,2 статті 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, оскільки ОСОБА_8 на час виникнення спірних правовідносин був директором ПП “Оптама сервіс”, у позивача були відсутні підстави вважати дані відомості недостовірними.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та його контрагента Приватного підприємства "Оптима Сервіс" не встановлені.

Встановлено, що придбані у ПП “Оптіма сервіс” товари оприбутковані по складу позивача (том2 а.с. 80) та використані у власній господарській діяльності, що підтверджується актом-нарядом на виконання роботи (том 3 а.с.63-66).

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про нереальність господарської операції з ПП “Оптіма сервіс”, яку відповідач повязує з не відображенням ПП “Оптіма сервіс” даної господарської операції у декларацій з ПДВ, виходячи з наступного.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині встановленого завищення податкового кредиту у січні 2010 року за результатами господарських правовідносин з ПП “Оптіма сервіс”.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення форми “Р” № 0001252301 від 03.06.2011 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 3666 грн. 66 коп., з них: за основним платежем в розмірі 2933 грн. 33 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 733 грн. 33коп. - є необґрунтованими, тобто винесені без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково погоджуючись з вказаними висновками суду першої інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо господарських відносин позивача з ПП “Арт-Бейл”.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

За договором поставки № 1208-10 від 12.08.2009 року, який укладений між ТОВ “Полтавське підприємство бурових робіт”(покупець) та ПП “Арт-Бейл”(постачальник) позивач придбав мобільну бурову установку ХІ-650 вартістю 11 820 000 грн., з них ПДВ - 1 970 000 грн.

Відповідачем з вказаної господарської операції - визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 763 610,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 190 903,00 гри., що включені до податкового повідомлення-рішення № 0001252301 від 03.06.2011 року та зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану у розмірі - 1 206 390,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0001232301 від 03.06.2011 року.

Позивач не погоджувався з сумами донарахованого податку та штрафних санкцій та просив суд першої інстанції скасувати вказані податкові повідомлення рішення у цій частині з підстав, що викладені у позовній заяві та доданими до неї доказами.

Суд першої інстанції, відмовляючи в цій частині позовних вимог, фактично визнав договір поставки № 1208-10 від 12.08.2009 року недійсним, зробивши висновки, які не відповідають обставинам справи, а саме про відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та Приватним підприємством "Арт-Бейл" згідно договору поставки № 1208-10 від 12.08.2009 року, тобто про безтоварність даної господарської операції.

Тим самим, суд вважав встановленими обставини, що мають значення для справи та які в суді недоведені.

Суд першої інстанції вважав доведеними заперечення відповідача, що мобільна бурова установка XJ-650 отримана позивачем не від Приватного підприємства "Арт-Бейл" згідно укладеного договору поставки № 1208-10 від 12.08.2009 року та про відсутність підтверджуючих документів про транспортування мобільної бурової установки від постачальника до смт. Диканька та після отримання товару від постачальника - про транспортування товару позивачем до с. Ковалівка, Шишацького району, зазначивши, “докази транспортування мобільної бурової установки XJ-650 Приватним підприємством "Арт-Бейл" до смт. Диканька Полтавської області суду не надано”. При цьому не надав належної правової оцінки: п. 1.3. Договору № 1208-10 від 12 серпня 2009 року де зазначено, що товар постачається на умовах самовивозу, місце отримання вказане в графі "Базис поставки" додатку № 1 до цього договору, а в розділі 9 додатку № 1 зазначено, що базис поставки товару смт. Диканька, Полтавської обл., Акту приймання-передачі техніки від 12.08.2009 року, який складений в смт.Диканька.

Заява від колишнього директора ПП “Арт-Бейл”ОСОБА_5, підпис якого засвідчений нотаріально від 23 травня 2011 року, де він зазначав про умови транспортування товару, що відповідають умовам договору.

Пояснення директора ПП “Арт-Бейл”ОСОБА_10 у відповіді від 14.06.11 року на запит адвоката, що “згідно умов договору обов'язків щодо транспортування товару до смт. Диканька, Полтавської області сторони не встановлювали так, як товар на момент укладення договору знаходився у смт. Диканька, Полтавської області”.

Вказані документи містили у собі дані, що товар між постачальником та покупцем не повинен був транспортуватися так як його передача відбувалася у місті його знаходження. Крім того, п. 8.2 Договору було передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання сторонами Акту приймання-передачі товару. Таким чином постачальник виконав свої зобов'язання за договором в момент передачі товару.

Суд першої інстанції зазначив, що “не бере до уваги подорожній лист № 1 від 12.08.2009 року”з огляду на те, що “представник позивача у судовому засіданні пояснив, що мобільна бурова установка була доставлена ТОВ "Спецмехсервіс", оскільки з останнім позивач уклав договір оренди.”

Викладені обставини не підтверджуються, оскільки представник позивача у судовому засіданні пояснив, що “установка була доставлена до с. Ковалівка, Шишацького району у зв'язку з тим, що між керівництвом позивача та ТОВ "Спецмехсервіс" була досягнута домовленість про те, що ТОВ "Спецмехсервіс" отримає в оренду бурову установку, а тому пізніше, 20 серпня 2009 року був укладений договір оренди № 20/08-1 ОР.БУР”. Наведене не спростоване.

Складання подорожнього листа будівельної машини (ф. № ЕБМ-2) передбачене Наказом Міністерства статистики України від 13 червня 1997 р. N 149 та використовується для обліку роботи автомобільних кранів та інших машин на автомобільному шасі. Він не є товаротранспортним документом, а є внутрішньогосподарським документом і містить дані, необхідні для нарахування заробітної плати працівникам, які обслуговують будівельні машини. Подорожній лист наданий позивачем до суду не на підтвердження факту транспортування установки, а факту виконання цивільно-правового договору з особою, яка його транспортувала.

Колегія суддів зазначає, що подорожній лист є внутрішнім документом і оцінюється наряду з іншими документами.

Позивач не заперечував того факту, що порушив правила дорожнього руху у зв'язку з тим, що не отримав дозволу ДАІ. Незважаючи на викладені обставини факт транспортування позивачем установки з порушенням правил ПДР від смт. Диканька до с. Ковалівка ніяк не спростовує виконання договору поставки з ПП “Арт-Бейл”і суму віднесеного до кредиту ПДВ від вартості товару, так як постачальник виконав свої зобов'язання передавши товар покупцю у визначеному місці. Позивач на свій розсуд мав право розпоряджатися своїм майном, транспортуючи його у с. Ковалівку чи в будь-яке інше місце, чи в населений пункт, наприклад: на мийку, в майстерню або стоянку.

Не спростовані данні наданих позивачем доказів реальності та товарності господарської операції: факту передачі Приватним підприємством "Арт-Бейл" мобільної бурової установки ХД-650 позивачу за актом приймання - передачі техніки від 12.08.2009 року та накладної № 5626 від 12.08.2009 року (том 2 а.с. 1-4), що підписані директором позивача ОСОБА_6 та директором Приватного підприємства "Арт-Бейл" ОСОБА_5 та довіреністю на отримання ТМЦ 12.08.2009 року; факту проведення повного розрахунку Позивачем на виконання умов договору грошовими коштами та векселями та про подальше їх погашення і передачу покупцю (том 2 а. с. 8-18); факту реєстрації права власності мобільної бурової установка ХJ-650 за позивачем 23.09.09 року у Територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Полтавській області що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію технологічного транспортного засобу серії АЯ № 009060 на підставі Договору поставки від 12.08.2009 року № 1208-10, про що зазначено у особливих примітках; факту місця знаходження установки: “Адреса гаража (стоянки): с. Ковалівка, Шишацького району”згідно свідоцтва серії АЯ № 009060; також фактів, які підтверджують мету придбання товару - позивач є спеціалізованою організацією, яка має ліцензію державної геологічної служби на виконання робіт з капітального ремонту свердловин, крім того, придбавши мобільну бурову установку позивач отримав у Держгірпромнагляді України дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 150.10.30-45.12.0 і згідно додатку до дозволу йому дозволяється виконувати роботи підвищеної небезпеки у п.16.2: на мобільному підіймальному агрегаті моделі ХІ-650, зав.№ 0804194, Китай.

Також суд першої інстанції не врахував відомості про факти, що містяться у відповіді на запит адвоката директора ПП “Арт-Бейл”ОСОБА_10 від 14.06.11 року з доданими документами, фототаблиця, які підтверджують наявність фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Арт-Бейл" згідно договору поставки № 1208-10 від 12.08.2009 року, тобто про товарність даної господарської операції.

В матеріалах справи наявні протокол допиту свідка ОСОБА_5 по кримінальній справі № 111210023 та його письмове пояснення, яке не має ні дати його складання, ні особи, що відбирала пояснення. Суд вважав встановленими обставини, що мають значення для адміністративної справи тоді, як Октябрським районним судом м. Полтави у постанові про скасування постанови про порушення кримінальної справи (наявна в матеріалах справи) при визначенні приводів та підстав для порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача за ч.2 ст. 366 КК України по факту подання завідомо неправдивих відомостей до декларації з ПДВ (по взаємовідносинам з ПП “Арт-Бейл”), а також при з'ясуванні питань законності джерел отримання даних - визнав недостатнім для порушення кримінальної справи даних письмового пояснення. 17.08.2011 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області залишено в силі вказану постанову.

Наведені вище докази підтверджують наявність фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Арт-Бейл" згідно договору поставки № 1208-10 від 12.08.2009 року, та спростовують обгрунтуваненя надане відповідачем.

Також, колегія суддів зазначає, що факт порушення постачальником своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент. Водночас відповідач по вказаній справі не довів, що позивач, а так само ПП “Арт-Бейл”діяли без належної обачності, а крім того мали порушення податкового законодавства.

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ "Українська агропромислова спілка":

28 червня 2010 року між позивачем (орендар) та ТОВ "Українська агропромислова спілка" (орендодавець) укладено договір оренди (том 2 а.с. 58), відповідно до п.п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає за плату в користування труби для капітального ремонту свердловин згідно специфікації (додаток 1), а саме: труби НКТ 88,9x9,2 м кількістю 62 т. та труби НКТ 114,3x9,2 м. кількістю 50 т. Строк оренди становить з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року включно. На виконання умов договору ТОВ "Українська агропромислова спілка" виписано податкові накладні: № 1536 від 31.07.2010 року на оренду труб на загальну суму 400056 грн., з них ПДВ -66676 грн. та № 3123 від 30.09.2010 року на оренду труб на загальну суму 400056 грн., з них ПДВ - 66676 грн. На підставі даних податкових накладних, отриманих від ТОВ "Українська агропромислова спілка", позивачем сформовано податковий кредит у липні та вересні 2010 року на загальну суму 133352 грн. за датою отримання податкових накладних.

Відповідачем з вказаної господарської операції - визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 133 352,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 338,00 грн., що включені до податкового повідомлення-рішення № 0001252301 від 03.06.2011року.

Позивач не погоджувався з сумами донарахованого податку та штрафних санкцій та просив суд першої інстанції скасувати вказані податкові повідомлення рішення у цій частині з підстав, що викладені у позовній заяві та доданими до неї доказами.

Суд першої інстанції, відмовляючи в цій частині позовних вимог фактично визнав договір оренди від 28 червня 2010 року недійсним, зробивши висновки, які не відповідають обставинам справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, та які в суді недоведені відповідачем, а саме: про безтоварність даної операції та відсутність достатніх підстав для відображення вказаних операції в бухгалтерському обліку позивача; що позивачем у липні, вересні 2010 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Українська агропромислова спілка" на товар (послуги), що не призначений для використання у своїй господарській діяльності; що орендовані позивачем за плату у ТОВ "Українська агропромислова спілка" труби у подальшому передані безкоштовно у суборенду ТОВ "Спецмехсервіс"; що у даних правовідносинах відсутня визначальна умова господарської діяльності, як то отримання доходу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях позивача.

Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та протирічить наявним в матеріалах справи доказам.

Листом № 28/04/11-02 від 28.04.2011 року з додатками до нього (наявний в матеріалах справи) позивач надав відповідачу до проведення перевірки всі копії первинних документів, які підтверджували реальність та товарність господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Українська агропромислова спілка".

Згідно договору оренди з ТОВ Спецмехсервіс №01/07-ОР від 01.07.09р. (наявний в матеріалах справи), позивач мав у своєму користуванні виробничий майданчик площею 500 м.кв. за адресою: м. Полтава, вул. Клінкерна, 1, та який наданий йому для розміщення бурового обладнання спецтехніки та автомобілів та по своїй суті був складом позивача.

Згідно п. 2.1 договору оренди з ТОВ "Українська агропромислова спілка" , останній зобов'язувався за свій рахунок доставити та передати майно орендарю за актом приймання-передачі на склад орендаря.

Передача майна в оренду від ТОВ "Українська агропромислова спілка" відбувалася на складі позивача за актом приймання-передачі майна в оренду від 01.07.2010 року, а повернення майна з оренди за актом від 30.10.2010 року. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність первинних документів, що підтверджують факт передачі товару від орендодавця до орендаря та безтоварність операції не відповідають фактичним обставинам.

У зв'язку з тим, що майно було доставлено орендодавцем безпосередньо на адресу позивача, то всі витрати на перевезення товару ніс орендодавець - ТОВ "Українська агропромислова спілка". В свою чергу, товарно-транспортна накладна, або у разі надходження товарів без товаросупроводжувальних документів, акт про приймання товарів або комерційний акт є документами, яким оформляються операції з руху товарів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа, дати і місця складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Акт про передачу майна в оренду є таким документом. Відсутність у орендаря товаросупровідних документів, за умови, що орендар не мав зобов'язань по перевезенню орендованого майна, не можуть спростовувати факту отримання майна за господарською операцією. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту -перевізників, вантажовідправників і вантажоодержувачів і не встановлюють правил податкового обліку. Обов'язковість складання товарно-транспортної накладної, не передбачена правилами ведення податкового обліку, як документ, що підтверджує факт передачі в оренду товару.

Висновок про безкоштовну передачу у суборенду труб ТОВ "Спецмехсервіс", та як наслідок відсутність визначальної умови господарської діяльності як то отримання доходу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях позивача - не відповідає наявним матеріалам справи.

Передача у суборенду труб ТОВ "Спецмехсервіс" відбувалася згідно договору оренди мобільної бурової установки ХІ-650 № 20/08-1 ОР. БУР від “20”серпня 2009 року, тобто разом з мобільною буровою установкою.

Пунктом 1.1. Договору було передбачено, що: Орендодавець передає, а Орендар приймає за плату в користування бурове обладнання - мобільна бурова установка ХТ-650 та інше рухоме майно відповідно до Додатку №1 до Договору, далі за текстом “Майно”. Відповідно умови сплати орендної плати передбачалися в розділі “3.Орендна плата”.

Додатковою угодою від 30 червня 2010 року лише було доповнено перелік майна, що передається в оренду згідно Додатку № 1 без зміни вартості орендної плати, але формулювання “без зміни вартості орендної плати”не свідчить про те, що майно передавалося безкоштовно, так як суттєва умова договору про платність не порушувалася сторонами, а акт приймання передачі майна в оренду від 01.07.2010 року (за яким передані труби в суборенду) передбачав умову платного користування. Передача майна в оренду без зміни вартості орендної плати фактично означала зменшення вартості орендної плати всього майна, на що сторони були вільними у своєму виборі величини розміру орендної плати.

Вказані обставини були пояснені представником позивача у судовому засідання, але суд, не зважаючи на викладені обставини, які підтверджені належними доказами, здійснив висновки, які не відповідали дійсності. В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі наявних у справі доказів.

Заслуговують на увагу також ті обставини справи, що за актом перевірки, який складений відповідачем не вбачається порушень ТОВ “Полтавське підприємство бурових робіт”при формуванні витрат, які впливають на податок на прибуток позивача по господарській операції з отримання майна в оренду від ТОВ "Українська агропромислова спілка". Зважаючи на викладене відповідач визнав реальність та товарність операції при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток, а для визначення податку на додану вартість відповідач стверджував зворотнє.

Також колегі суддів зазначає, що листом від 15.06.11 року ТОВ "Українська агропромислова спілка" за підписом директора Тертичко С.М.підтверджені господарські операції між позивачем та зазначеним підприємством та надані документи щодо відображення операцій в податковому обліку (декларації з додатком 5).

Суд першої інстанції визнав наперед встановленими обставини на які посилався відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення про безтоварність господарської операції, а саме по взаємовідносинам ТОВ "Українська агропромислова спілка" з ТОВ "Оптдевайс", яке у свою чергу формувало податковий кредит за рахунок ТОВ "Дооре", що має ознаки фіктивності.

При цьому, суд не надав належної правової оцінки наданій позивачем копії рішення Господарського суду Київської області від 08.04.11 року по справі № 12/054-11 за позовом ТОВ "Українська агропромислова спілка" до ТОВ "Оптдевайс" про визнання договорів недійсними. Господарський суд відмовив у своєму рішенні у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору від 01.07.10 року про надання послуг з оренди труб. Суд встановив, що “Доводи відповідача ..., що правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, спростовуються долученими до матеріалів справи актами приймання здачі виконаних робіт (наданих послуг)...”

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи вищевказане рішення суду у господарській справі, враховуючи зміст частини 1 статті 72 КАС України, можна прийти до висновку, що господарським судом встановлені обставини, які не потребують доказування в цій адміністративній справі відносно ТОВ "Українська агропромислова спілка" і ТОВ "Оптдевайс", які по ланцюгу взаємовідносин повязані з позивачем, а саме обставина укладення договорів, товарність господарської операції та відповідність їх змісту вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, відповідачем при обґрунтуванні обставини безтоварності господарської операції порушені вимоги п.п. 2.3.4 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо). До таких неправомірних висновків відповідача відносяться його власні висновки: визначення ознак фіктивності інших субєктів господарювання, висновки про відсутність мети в діях позивача та інших субєктів господарювання, так і посилання на аналогічні висновки, що здійснені в інших актах перевірок субєктів господарювання, які не знайшли своє відображення у відповідних рішеннях-повідомленнях чи судових рішеннях. Посилань на такі рішення у акті перевірки відсутні.

Наведені вище докази підтверджують наявність фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Українська агропромислова спілка" згідно договору від 28 червня 2010 року, тобто про товарність даної господарської операції.

Факт порушення постачальником своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент. Відповідач не довів, що позивач, а так само ТОВ "Українська агропромислова спілка" діяли без належної обачності, а крім того мали порушення податкового законодавства.

Також, колегія суддів зазначає, що постанова про порушення кримінальної справи відносно директора позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, яка порушена по взаємовідносинам з підприємством “АРТ Бейл”скасована рішенням місцевого суду, яке залишене без змін рішенням суду апеляційної інстанції.

Таким чином, підлягають також скасуванню податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001252301 від 03.06.2011 року, яким ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 896961,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 224240 грн. 42 коп. та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0001232301 від 03.06.2011 року, яким ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1206390 грн.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Полтаві не підлягає задоволенню, її доводи не спростовують привильність висновків суду першої інстанції, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" підлягає задоволенню частково, оскільки доводи апеляційної скарги по податковому повідомленню-рішенню № 0001242301 від 03.06.2011р. щодо донарахування податку на прибуток на суму 9642,00грн., нарахування штрафних санкцій в сумі 2410,50 грн., не спростовують висновків суду першої інстанції, а з них суми 3941,00 грн. та 985,25 грн., відповідно, взагалі не оскаржувались позивачем, позивач з ними погодився, що і підтвердив представник позивача в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське підприємство бурових робіт" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.08.2011р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001252301 від 03.06.2011 року, яким ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 896961,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 224240 грн. 42 коп.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232301 від 03.06.2011року, яким ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1206390 грн..

В цій частині прийняти нову постанову, якою в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001252301 від 03.06.2011 року, яким ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 896961,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 224240 грн. 42 коп. та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0001232301 від 03.06.2011 року, яким ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1206390 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.08.2011р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Григоров А.М. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 17.10.2011 р.