Ухвала суду № 22004741, 18.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/1802/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011р. по справі№2а-1670/1802/11

за позовом Приватного підприємства "Бумеранг" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області,

Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Бумеранг" (далі по справі позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області (далі по справі перший та другий відповідач ), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішеня від 19.07.2010 року № 0006442301/0/2359, від 29.09.2010 року № 0006442301/1/3243, від 23.12.2010 року № 0006442301/2/4420, від 22.02.2011 року № 0006442301/3/358;

- судові витрати в розмірі 3.40 грн. (Три) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000.00 грн. (Дві тисячі) грн. 00 коп. покласти на відповідачів;

- зобовязати ГУДКУ у Полтавській області здійснити відшкодування судових виртат та витрат на правову допомогу ПП "Бумеранг" шляхом перерахування грошових коштів з усіх рахунків, де облікуються кошти Державного бюджету на розрахунковий рахунок (р/р №26003024286980 в АТ "ПРРУ "Фінанси та кредит" м. Комсомольськ, МФО 331564, ЄДРПОУ 32860683).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року зазначений позов задоволено частково .

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 19.07.2010 року № 0006442301/0/2359, від 29.09.2010 року № 0006442301/1/3243, від 23.12.2010 року № 0006442301/2/4420, від 22.02.2011 року № 0006442301/3/358.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Бумеранг" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп. та витрати на оплату правової допомоги у розмірі 94 грн. 58 коп. (дев'яносто чотири гривні 58 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, першим відповідачем Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем Головним управлінням Державного казначейства України в Полтавській області подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в стягнені правової допомоги з Державного бюджету відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Бумеранг" (ідентифікаційний код 32860683) є юридичною особою, взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ у Полтавській області та є платником податку на додану вартість.

У період з 09.06.2010 року по 07.07.2010 року інспекторами Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку ПП "Бумеранг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.07.2010 року № 3572/23-209/32860683, у якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 755 605 грн. в т.ч.: за вересень 2009 року 45 606 грн., за грудень 2009 року 4 501 грн., за січень 2010 року 63 137 грн., за лютий 2010 року 375 544 грн., за березень 2010 року 266 817 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010 року № 0006442301/0/2359, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 133 407 грн. 50 коп., в т. ч.: 755 605 грн. - основний платіж, 377 802 грн. 50 коп. - штрафна санкція.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін.

З метою доведення до позивача нових граничних строків сплати податкових зобовязань, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010 року № 0006442301/1/3243, від 23.12.2010 року № 0006442301/2/4420 та від 22.02.2011 року № 0006442301/3/358.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи при перевірці повноти визначення податкового кредиту позивача встановлено його завищення за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року в розмірі 755 605 грн., в тому числі: за червень 2009 року в сумі 48 000 грн., серпень 2009 року 2 500 грн., вересень 2009 року - 1667 грн., січень 2010 року 61 077 грн., за лютий 2010 року 375 544 грн., за березень 2010 року 266 817 грн., у зв'язку із віднесенням до його складу сум податку на додану вартість за отримані послуги за укладеними договорами з ПП «БізнесАвтоАльянс» та за придбані будівельні матеріали за укладеним договором із ТОВ «Світлодніпровське».

Преамбулою Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) передбачено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР слідує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Приватним підприємством "БізнесАвтоАльянс" укладено договір про посередництво від 10.02.2008 року.

За умовами договору Посередник (ПП "БізнесАвтоАльянс") зобовязаний за винагороду здійснювати пошук покупців товару Контрагента (ПП "Бумеранг") на вказаних ним умовах придбання.

Додатковою угодою № 1 від 05.01.2009 року до Договору посередництва від 10.02.2008 року сторонами узгоджено, що винагорода посередника повинна визначатися однією сумою з розрахунку 0,75 % від вартості Договору, укладеного із третьою стороною.

На виконання умов зазначеного вище договору сторонами 30.06.2009 року складено акт № 1 здачі - прийняття робіт (надання послуг) до Договору посередництва від 10.02.2008 року, згідно якого Посередником знайдено для ПП "Бумеранг" 16 покупців, з якими укладено договори.

Посередником - ПП "БізнесАвтоАльянс" виписано ПП "Бумеранг" податкову накладну від 30.06.2009 року № 30/06-4 на загальну суму 288 000 грн., в тому числі ПДВ - 48 000 грн. та рахунок від 30.06.2009 року № 39-1.

Розрахунок за надані посередницькі послуги проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківською випискою від 18.08.2009 року, копія якої наявна у матеріалах справи.

Згідно податкової накладної від 30.06.2009 року № 30/06-4 позивачем включено відповідну суму до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Твердження відповідача про те, що із 16 суб'єктів господарювання, з якими позивачем укладено договори купівлі-продажу товарів, підприємство мало взаємовідносини лише із 14, у зв'язку із чим фактичні обсяги поставки товарів за цими договорами виконано лише на 5 066 300 грн., що не відповідає погодженій сумі в акті приймання-передачі робіт (послуг), а тому вплинуло на розрахунок вартості посередницьких послуг, колегія суддів оцінює критично виходячи із наступного.

Відповідно до статті 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Згідно з статтею 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Частиною 1 статті 301 ГК України визначено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що досліджений договір про посередництво повністю відповідає агентській діяльності.

В свою чергу, відповідно до частини 3 пункту 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” продаж результатів робіт (послуг) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг), тобто надання посередницьких послуг за агентським договором є продажем результатів робіт (послуг) в розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому виплата винагороди комерційному агенту оподатковується за загальними правилами, визначеними податковим законодавством.

Позивачем у підтвердження отриманих послуг надані належним чином оформлені договори, акт виконаних робіт, рахунки, банківські виписки, які підтверджують факт надання посередницьких послуг виконавцем.

Колегія суддів зауважує, що вартість посередницьких послуг, згідно з Додатковою угодою до Договору від 10.02.2008 року, визначається із розрахунку 0,75 % від загальної суми укладених договорів. Із усіма покупцями, знайденими посередником, фактично укладено угоди та здійснена часткова поставка товарів на їх користь. Сума укладених договорів відповідає розміру винагороди, визначеної в Додатковій угоді № 1 від 05.01.2009 року до Договору від 10.02.2008 року.

В результаті укладання посередницького договору позивач отримав позитивний економічний ефект, що не спростовано відповідачем. Вказані обставини підтверджують безпосередній зв'язок отримання послуг за посередницьким договором з господарською діяльністю позивача.

Крім того, колегією суддів встановлено, що між позивачем та ПП "БізнесАвтоАльянс" укладено договір транспортного експедирування від 03.08.2009 року № 03-08-09.

За умовами договору Посередник (ПП "БізнесАвтоАльянс") від свого імені та за рахунок Замовника (ПП "Бумеранг") забезпечує здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні.

На виконання умов зазначеного вище договору сторонами складено акти виконаних робіт від 10.08.2009 року № 10, від 11.08.2009 року № 11, від 14.09.2009 року № 53-2, посередником - ПП "БізнесАвтоАльянс" виписано ПП "Бумеранг" податкові накладні від 10.08.2009 року № 10/08-1 на загальну суму 10 000 грн., в тому числі ПДВ 1 666 грн. 67 коп., від 11.08.2009 року № 11/08-1 на загальну суму 5 000 грн., в тому числі ПДВ 833 грн. 33 коп., від 14.09.2009 року № 14/09-1 на загальну суму 10 000 грн., в тому числі ПДВ 1 666 грн. 67 коп.; рахунки від 10.08.2009 року № 47-1, від 11.08.2009 року № 47-2, від 14.09.2009 року № 53-2.

Фактичне виконання умов договору транспортного експедирування від 03.08.2009 року № 03-08-09 підтверджується також товарно-транспортними накладними від 10.08.2009 року, від 11.08.2009 року, в яких Експедитором (посередником) зазначено ПП "БізнесАвтоАльянс", Замовником - ПП "Бумеранг", вантажоодержувачем ТОВ «Сотер»; від 14.09.2009 року, в якій Експедитором (посередником) зазначено ПП "БізнесАвтоАльянс", Замовником - ПП "Бумеранг", вантажоодержувачем ВАТ «Бориславський Озокерит».

У акті перевірки зафіксовано, що надані ПП "БізнесАвтоАльянс" податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт складено без зазначення найменування проведених робіт, їх кількості, характеру, однак позивачем долучено до матеріалів справи заявки до договору від 03.08.2009 року № 03-08-09 від 03.08.2009 року № 1, від 07.08.2009 року № 2, від 10.09.2009 № 3, які містять детальну інформацію щодо маршруту перевезення, найменування товару, його вагу, об'єм, спосіб погрузки, дату погрузки, вартість та ін.

Також колегія суддів зазначає, що наявність недоліків у вищезазначених документах не може однозначно свідчити про неправомірність віднесення позивачем понесених ним витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, оскільки підставою для відповідальності платника податку є саме непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

Розрахунок за надані послуги проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківською випискою від 04.09.2009 року на суму 15 000 грн., копія якої наявна у матеріалах справи.

Станом на 31.03.2010 року між ПП "БізнесАвтоАльянс" та ПП "Бумеранг" існує кредиторська заборгованість в сумі 10 000 грн.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Колегією суддів встановлено, що ПП "БізнесАвтоАльянс" на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "БізнесАвтоАльянс" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були падані позивачем суду першої інстанції та в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ПП "БізнесАвтоАльянс" належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Також із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світлодніпровське" укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів від 25.01.2010 року № 06.01.10.

Згідно умов зазначеного договору Продавець (ТОВ "Світлодніпровське") зобов'язується передати, а Покупець ( ПП "Бумеранг") зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Сторонами визначено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом у відповідності з Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС-2000 на умовах: автомобільним транспортом продавця DDU/склад покупця, автомобільним транспортом перевізника - FCA/склад продавця і автомобільним транспортом покупця EXW/склад продавця.

ТОВ "Світлодніпровське" виписано ПП "Бумеранг" податкові накладні на загальну суму 4 220 627 грн. 38 коп., у тому числі ПДВ - 703 437 грн. 90 коп., від 25.01.2010 року № 30, від 02.02.2010 року № 79, від 19.02.2010 року № 176, від 12.03.2010 року № 220, від 17.03.2010 року № 265.

Дані податкові накладні оформлені належним чином, порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Розрахунок за придбаний товар проводився у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи, станом на 31.01.2010 року між ТОВ "Світлодніпровське" та ПП "Бумеранг" існує кредиторська заборгованість в сумі 1 753 783 грн. 06 коп.

Колегія суддів зауважує на те, що фактичне виконання договору між позивачем та ТОВ "Світлодніпровське" підтверджено податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно додатків до договору купівлі - продажу від 25.01.2010 року ПП "Бумеранг" забирає товар на умовах самовивозу (спосіб доставки - EXW/Київ) протягом 3 робочих днів з моменту повідомлення Продавця про готовність відвантаження товару.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування товару та його зберігання ПП "Бумеранг" фактично не здійснювалося, оскільки у той же день позивач реалізовував придбані у ТОВ "Світлодніпровське" будівельні матеріали іншим підприємствам: ТОВ "Фінансовий Холдінг Самсон" (договір купівлі-продажу від 22.01.2010 року № 05.01.10) та ТОВ "Приватні інвестиції" (договір купівлі-продажу будівельних матеріалів від 01.02.2010 року № 12.02.10), які здійснювали доставку товару власним транспортом зі складу Продавця за адресою: вул. Деревообробна, 5, м. Київ.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність в даному випадку у позивача товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення придбаного товару у ТОВ "Світлодніпровське", не спростовує сам факт здійснення господарських операцій.

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Світлодніпровське" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, будівельні матеріали використані у господарській діяльності ПП "Бумеранг" - для подальшого продажу ТОВ "Фінансовий Холдінг Самсон" та ТОВ "Приватні інвестиції".

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Світлодніпровське" на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла до висновку, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ТОВ "Світлодніпровське" належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що вказані угоди є нікчемними, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно до якої у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що податковим органом не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи згадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, трудових ресурсів, оскільки контрагентами позивача могли використовуватися залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частин 1, 3 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

До набрання чинності таким законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Кодексу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що доводи Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, які викладені в його апеляційній скарзі, про неможливість стягнення з Державного бюджету України витрат на оплату правової допомоги не мають між собою підґрунтя, оскільки судове рішення винесено на користь позивача і у відповідності до ч.3 ст.94 та ч.1,3 ст. 90 КАС України повинні бути йому виплачені.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011р. по справі№2а-1670/1802/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2011 р.