Ухвала суду № 22004457, 17.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/5056/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника позивача - Федоренко І.Є.

представника відповідача - Крицький Р.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2011р. по справі№2а-1670/5056/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавметпром"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваметпром"звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2011 року №0000662310.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 03 червня 2011 року № 000662310.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавметпром" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вказує на нікчемність правочинів, укладених позивачем з СПДФО ОСОБА_1, СПДФО ОСОБА_2, СПДФО ОСОБА_3, на підставі яких першим сформовано податковий кредит.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваметпром" зареєстроване як юридична особа 14 грудня 1999 року, код ЄДРПОУ 30668320, свідоцтво серії А00 №082806 /а.с. 12/.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 14 січня 2000 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23931788 серії НБ 674762 /а.с. 13/.

Позивач здійснює заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів на підставі ліцензії Міністерства промислової політики України серії АВ № 345548 /а.с. 66/.

18 травня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Полтаваметпром" по взаємовідносинам з СГД - ФО ОСОБА_1, СГД - ФО ОСОБА_2, СГД - ФО ОСОБА_3 за період 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 травня 2011 року №4350/23-5/30668320 /а.с. 15-27/, у якому відображено, зокрема, наступні порушення:

- підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2., підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в частині завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за перевіряємий період у загальній сумі 93309,36 грн., в тому числі по періодам за жовтень 2009 року в сумі 38005,60 грн. та за серпень 2010 року в сумі 55303,76 грн.

- частини 1, 5 статті 203, пункту 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, відображених у жовтні 2009 року операції з СГД - ФО ОСОБА_1 на загальну суму 228033,60 грн. в т.ч ПДВ у сумі 38005,60 грн., у серпні 2010 року здійснювало операції з СГД - ФО ОСОБА_2 на загальну суму 97415,28 грн. в т.ч. ПДВ 16235,88 грн., з СГД - ФО ОСОБА_3 на загальну суму 147168,72 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 24528,12 грн., які укладені в порушення частини 1 статті 203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства.

За висновками перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що контрагенти позивача СГД-ФО ОСОБА_1, СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_2 мали господарські взаємовідносини з ТОВ "Оптдевайс", яке відсутнє за місцезнаходженням, не має первинних бухгалтерських документів, а всі операції купівлі-продажу товарів у ТОВ "Оптдевайс" не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2011 року № 0000662310, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116636,70 грн., в тому числі 93309,36 грн. за основним платежем, 23327,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями / а.с. 28/.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, актом придбання-передачі від 17 серпня 2010 року зафіксовано придбання позивачем у СГД-ФО ОСОБА_3 сепараторів, кількість 163 шт., труб бурових стальних, кількість 160 п/м, труб чавунних, кількість 85 п/м /а.с. 42/.

17 серпня 2010 року Постачальником СГД-ФО ОСОБА_3 виписано позивачу рахунок-фактуру за № 26 на загальну суму 147168,72 грн. в т.ч. ПДВ - 24528,12 грн. /а.с. 39/ та видаткову накладну від 17 серпня 2010 року №26 на загальну суму 147168,72 грн. в т.ч. ПДВ - 24528,12 грн. (найменування товару - мідні сепаратори, кількість 163 шт., труба бурова стальна, кількість 160 п/м, труба чавунна, кількість 85 п/м) /а.с. 39/, крім того, податкову накладну від 17 серпня 2010 року №26 на загальну суму 147168,72 грн. в т.ч. ПДВ - 24528,12 грн. /а.с. 40/.

Зазначена податкова накладна оформлена належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку /а.с 123 -126/.

Транспортування придбаного товару здійснювалося перевізником ПП ОСОБА_4. згідно договору від 01 вересня 2009 року /а.с. 64/, що підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 17 серпня 2010 року № 26 /а.с. 43/.

Зберігання придбаного товару відбувалося на складських приміщеннях, орендованих позивачем згідно договору від 07 квітня 2010 року № 07/04/2010 /а.с. 65/.

Також у перевіряємий період ТОВ "Полтавметпром" придбав у СГД-ФО ОСОБА_1 металопродукцію. Письмовий договір на поставку металу не укладався.

Актом придбання-передачі від 18 жовтня 2009 року зафіксовано придбання позивачем у СГД-ФО ОСОБА_1 труб латунних, радіаторів /а.с. 50/.

18 жовтня 2009 року Постачальником СГД-ФО ОСОБА_1 виписано позивачу рахунок-фактуру за № 21 на загальну суму 228033,60 грн. в т.ч. ПДВ - 38005,60 грн. /а.с. 46/ та видаткову накладну від 18 жовтня 2009 року №241 на загальну суму 228033,60 грн. в т.ч. ПДВ - 38005,60 грн. (найменування товару - труба латунна діаметром 27 мм, кількість 4750 п/м, радіатори, кількість 148 шт.) /а.с. 47/, крім того, податкову накладну від 18 жовтня 2009 №21 на загальну суму 18 жовтня 2009 року /а.с. 48/.

Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку /а.с 123 -126/.

Транспортування придбаного товару здійснювалося перевізником ПП ОСОБА_4. згідно договору від 01 вересня 2009 року /а.с. 64/, що підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 18 жовтня 2009 року № 21 /а.с. 51/.

Також згідно акту придбання-передачі від 02 серпня 2010 року зафіксовано придбання позивачем у СГД-ФО ОСОБА_1 сепараторів та труб бурових стальних /а.с. 55/.

02 серпня 2010 року Постачальником СГД-ФО ОСОБА_1 виписано позивачу рахунок-фактуру за № 46 на загальну суму 87238,56 грн. в т.ч. ПДВ - 14539,76 грн. /а.с. 52/ та видаткову накладну від 02 серпня 2010 року №46 на загальну суму 87238,56 грн. в т.ч. ПДВ - 14539,76 грн. (найменування товару - мідні сепаратори, кількість 71 шт., труба бурова стальна, кількість 370 п/м) /а.с. 52/, крім того, податкову накладну від 02 серпня 2010 року №46 на загальну суму 87238,56 грн. в т.ч. ПДВ - 14539,76 грн. /а.с. 53/.

Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку /а.с 123 -126/.

Транспортування придбаного товару здійснювалося перевізником ПП ОСОБА_4. згідно договору від 01 вересня 2009 року /а.с. 64/, що підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 02 серпня 2010 року № 46 /а.с. 56/.

Зберігання придбаного товару відбувалося на складських приміщеннях, орендованих позивачем згідно договору від 07 квітня 2010 року № 07/04/2010 /а.с. 65/.

Крім того позивач мав господарські відносини із СГД-ФО ОСОБА_2

Так, згідно акту придбання-передачі від 06 серпня 2010 року зафіксовано придбання позивачем у СГД-ФО ОСОБА_2 мідних сепараторів та труб бурових стальних /а.с. 62/.

06 серпня 2010 року Постачальником СГД-ФО ОСОБА_2 виписано позивачу рахунок-фактуру за № 34 на загальну суму 97415,28 грн. в т.ч. ПДВ - 16235,88 грн. /а.с. 59/ та видаткову накладну від 06 серпня 2010 року №34 на загальну суму 97415,28 грн. в т.ч. ПДВ - 16235,88 грн. (найменування товару - мідні сепаратори, кількість 120 шт., труба бурова стальна, кількість 147 п/м) /а.с. 59/, крім того, податкову накладну від 06 серпня 2010 року №34 на загальну суму 97415,28 грн. в т.ч. ПДВ - 16235,88 грн. /а.с. 60/.

Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку /а.с 123 -126/.

Транспортування придбаного товару здійснювалося перевізником ПП ОСОБА_4. згідно договору від 01 вересня 2009 року /а.с. 64/, що підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 06 серпня 2010 року № 34 /а.с. 63/.

Зберігання придбаного товару відбувалося на складських приміщеннях, орендованих позивачем згідно договору від 07 квітня 2010 року № 07/04/2010 /а.с. 65/.

На виконання зазначених договорів контрагентами позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями виписок з банківського рахунку про сплату коштів постачальникам позивача та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому нікчемність угод, укладених позивачем з СПДФО ОСОБА_1, СПДФО ОСОБА_2, СПДФО ОСОБА_3, податковий орган обґрунтовує на підставі відомостей, наданих податковими органами відносно СПДФО ОСОБА_1, СПДФО ОСОБА_2, СПДФО ОСОБА_3, зокрема, щодо відсутності у зазначених осіб трудових ресурсів, актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, складських квитанцій, товарно-транспортних документів, надання послуг по завантаженню - розвантаженню, порушення контрагентом СПДФО ОСОБА_1, СПДФО ОСОБА_2, СПДФО ОСОБА_3 - ТОВ "Оптдевайс" податкового та цивільного законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року, що встановлено відповідним актом перевірки № 4943/23-20/36900457.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки відсутність відповідної кількості працівників для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами; порушення податкової дисципліни підприємством ТОВ "Оптдевайс" у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для такого платника податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок з банківського рахунку про оплату позивачем отриманої продукції, довіреностями на отримання продукції, накладними тощо.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1., п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2011 року № 000662310, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2011р. по справі№2а-1670/5056/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2011 р.