Ухвала суду № 22003844, 18.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/5408/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

за участю представника позивача Савічева О.О. та представника відповідача Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову від 13.07.2011р. по справі№2а-1670/5408/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз" (далі по справі позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по справі відповідач) в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомленя - рішеня від 19.01.2011 року № 0007302301/1/65 та № 0007312301/1/66 та від 05.11.2010 року № 0007302301/0/3624, № 0007312301/0/3625.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 05.11.2010 року № 0007302301/0/3624, № 0007312301/0/3625, від 19.01.2011 року № 0007302301/1/65 та № 0007312301/1/66.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Кременчукгаз», ідентифікаційний код 03351734, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 26.12.1991 року та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ.

У період з 05.07.2010 року по 12.08.2010 року державними податковими ревізорами - інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Кременчукгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.10.2010 року № 5661/23-209/03351734, у якому зафіксовано порушення, зокрема, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1 008 949 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 1 063 914 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 05.11.2010 року № 0007302301/0/3624, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 313 141 грн. 20 коп., в тому числі: 1 008 949 грн. основний платіж, 304 192 грн. 20 коп. - штрафна санкція; № 0007312301/0/3625, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 595 871 грн., в тому числі: 1 063 914 грн. - основний платіж, 531 957 грн. - штрафна санкція.

Вказані рішення оскаржено позивачем у адміністративному порядку до Кременчуцької ОДПІ. Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 1065/10/25-010 від 12.01.2011 року Кременчуцькою ОДПІ скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін.

19.01.2011 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомленнярішення № 0007302301/1/65 та № 0007312301/1/66, які оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Полтавській області та Державної податкової адміністрації України.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги від 24.03.2011 року № 676/10/25-016 та рішенням Державної податкової адміністрації України від 02.06.2011 року № 10189/6/25-0115, податкові повідомленнярішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи висновок про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ґрунтується на тому, що позивачем за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року віднесено до складу валових витрат суми за придбаний товар від постачальника ПП «Херсонський завод пластикових виробів», в сумі 4 004 125 грн. (за 1 квартал 2010 року - 4 004 125 грн.), від ПП «РКС Теплотрейд» в розмірі 20 617 грн. (за 3 квартал 2009 року - 16 200 грн., за 4 квартал 2009 року 4 417 грн.), суми за послуги по ремонту лічильників наданих ДП Завод «Генератор» в сумі 11 055 грн. (за 2 квартал 2009 року - 1 434 грн., за 3 квартал 2009 року 9 557 грн., за 4 квартал 2009 року 64 грн.).

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ПП «Херсонський завод пластикових виробів» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 17.02.2010 року № 71.

Згідно умов даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар згідно Специфікацій, які з моменту їх підписання сторонами являтимуться невідємними частинами Договору, а Покупець зобовязується прийняти вказаний у Специфікаціях товар і оплатити його на умовах даного Договору. Найменування товару, його кількість та якість, ціна товару за одиницю погоджується і фіксується у Специфікаціях. Поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW (в редакції ІНКОТЕРМС-2000) склад Продавця м. Херсон. Згідно додаткової угоди від 18.02.2010 року до Договору купівлі-продажу від 17.02.2010 року № 71 поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (в редакції ІНКОТЕРМС - 2000) франко-склад: ПП «Балан Олексій Миколайович» м. Херсон вул. Нафтовиків, 131 Л.

На виконання умов зазначеного вище договору Продавцем виписано позивачу податкові накладні № 21 від 25.02.2010 року, № 30 від 30.03.2010 року та видаткові накладні № 25 від 25.02.2010 року, № 30 від 30.03.2010 року, складено акти прийому передачі товару (насіння гарбузового продовольчого, проса, горіхів волоських чищених) за кількістю та якістю.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Херсонський завод пластикових виробів», згідно платіжних доручень.

Зазначені витрати включені позивачем як суми валових витрат до податкової звітності з податку на прибуток за відповідний період.

З матеріалів справи вбачається, що зберігання товару здійснювалося в орендованому складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (договір оренди із ПП ОСОБА_4 від 18.02.2010 року № 18-02/2010/1928-10-26-4, акти приймання передачі складського приміщення від 18.02.2010 року, акти надання послуг від 01.04.2010 року № 1 та від 19.04.2010 року № 2 про оренду складського приміщення), тому ПАТ "Кременчукгаз" отримувало товарно-матеріальні цінності безпосередньо за місцем його зберігання і не несло ніяких витрат по транспортуванню.

Матеріалами справи підтверджено, що у подальшому позивач використовував придбаний у ПП «Херсонський завод пластикових виробів» товар у своїй господарській діяльності, а саме: для реалізації ПП «Біа Плюс», а також для експорту за зовнішньоекономічними контрактами, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними.

Також матеріали справи містять дані про те, що у червні - липні 2009 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ПП «РКС-Теплотрейд» щодо придбання позивачем брізолу та труби водогазопровідної, на виконання яких ПП «РКС» Теплотрейд» виписано видаткові та податкові накладні від 26.06.2009 року за № 26/06-3 на загальну суму 19 440 грн., в т.ч. ПДВ 3 240 грн., від 21.07.2009 року за № 21/07-5 на загальну суму 5 300 грн., в т.ч. ПДВ - 883 грн. 33 коп., оплата проводилася позивачем у безготівковій формі на рахунок ПП «РКС Теплотрейд».

Позивачем віднесено до валових витрат від ПП «РКС Теплотрейд» суму 20 617 грн. - за 3 квартал 2009 року - 16 200 грн., за 4 квартал 2009 року 4 417 грн.

Також до складу валових витрат за 2-4 квартали 2009 року позивачем віднесено витрати на суму 11 055 грн. за послуги по ремонту лічильників, наданих ДП Завод «Генератор».

ДП Завод «Генератор» виписано позивачу податкові накладні, накладні та рахунки, оплата за отримані послуги здійснювалася у безготівковій формі на рахунок ДП Завод «Генератор».

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що понесені позивачем валові витрати підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Приймаючи до уваги частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат суми за придбаний товар та отримані послуги в розмірі 4 035 797,00 грн.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що до складу податкового кредиту позивача за відповідний період включено суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП «Херсонський завод пластикових виробів» - 800 825 грн. (лютий 2010 року 499 620 грн., березень 2010 року 301 205 грн.), із ПП «РКС Теплотрейд» - 5 496 грн. (червень 2009 року 3240 грн., липень 2009 року 2 256 грн.), із ДП Завод «Генератор» - 2 651 грн. (квітень 2009 року 287 грн., липень 2009 року 607 грн., вересень 2009 року 1304 грн., жовтень 2009 року 13 грн., лютий 2010 року 120 грн., березень 2010 року - 320 грн.), із ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» - 251 395 грн. (листопад 2009 року - 230 829 грн., грудень 2009 року - 20566 грн.), а також за серпень, вересень 2009 року на загальну суму 284 587 грн. та за жовтень 2010 року у сумі 281 040 грн. по уточнених розрахунках.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приймаючи до уваги вищезазначене , колегія суддів зазначає, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Херсонський завод пластикових виробів», ПП «РКС Теплотрейд», ДП Завод “Генератор” виписано позивачу податкові накладні, порушень у їх оформленні не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Фактичне отримання позивачем товарів та послуг підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Також колегією суддів встановлено, що між ВАТ «Кременчукгаз» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» укладено договори поставки природного газу від 12.06.2009 року № 06/09-438 та від 12.06.2009 року № 06/09-497-Р.

Згідно умов зазначених договорів ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» - Постачальник, передає ВАТ «Кременчукгаз» - Покупцю, в 2009році у власність природний газ з ресурсу 4 кварталу 2006 року для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат.

На виконання умов даних угод ДК «Газ України» виписано позивачу податкові накладні, складено акти прийому-передачі газу, про що зазначено у акті перевірки.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Матеріали справи містять уточнені розрахунки позивача за серпень 2009 року (вх. № 149710 від 24.11.2009 року), яким збільшено податковий кредит серпня 2009 року на 138 119 грн. та за вересень 2009 року (вх. № 149707 від 24.11.2009 року), яким збільшено податковий кредит вересня 2009 року на 146 290 грн., за вересень 2009 року (вх. № 154944 від 24.12.2009р.), яким збільшено податковий кредит вересня 2009 року на 179 грн.

Податковий кредит на зазначені суми підтверджений податковими накладними, порушень у їх оформленні не встановлено.

Колегією суддів також зазначає, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що на час здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ПП «Херсонський завод пластикових виробів», ПП «РКС Теплотрейд», ДП Завод “Генератор”, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

Отже, оскільки позивач та його контрагенти на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі виписаних ПП «Херсонський завод пластикових виробів», ПП «РКС Теплотрейд», ДП Завод “Генератор”, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, є правомірним та таким, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову від 13.07.2011р. по справі№2а-1670/5408/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2011 р.