Ухвала суду № 22002580, 12.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/3668/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссіс" на постанову від 30.05.2011р. по справі№2а-1670/3668/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссіс"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011р. в задоволенні позову ТОВ «Транссіс» (надалі-позивач) до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001161502/0/831 від 22.03.2011р. - відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме: судом не враховано норми податкового законодавства України, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та письмові заперечення на неї, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ТОВ "Транссіс" за грудень 2010 року, про що складено акт № 908/15-322/37073781 від 28.02.2011р.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 8287,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001161502/0/831 від 22.03.2011р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 8287,00 грн та штрафними санкціями у розмірі 2071,72 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що угоди укладені між позивачем то його контрагентом фактично виконані не були, первинні бухгалтерські документи оформлені не належним чином, отже позивач не мав права включати до складу податкового кредиту з ПДВ суми визначені в документах виданих контрагентом, тому приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно до ст. 1 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене Кременчуцькою ОДПІ за правовідносинами ТОВ "Транссіс" та ПП "Нафта-Капітал".

Так, між ТОВ "Транссіс" та ПП "Нафта-Капітал" укладений договір про надання маркетингових послуг № ПО101105-1 від 05.11.2010р..

Податковий кредит сформовано позивачем на підставі Податковий кредит сформовано позивачем на підставі виписаної ПП "Нафта-капітал" податкової накладної № 1168 від 29.12.2010р., за якою загальна сума податку на додану вартість склала 8287,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

В підтвердження реальності виконання зазначеного договорупозивач надав до суду договір про наміри, укладений позивачем із ЗАТ "Эр-АйДи", акт про надання послуг від 30.12.2010р., звіт про виконані роботи та податкову накладну, які знаходяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, що зазначені документи не підтверджують фактичного виконання договору про надання маркетингових послуг № ПО101105-1 від 05.11.2010р.

Так, акт про надання послуг не містить всіх визначених законом необхідних реквізитів, зокрема, змісту та обсягу господарської операції, в ньому не вказані кількість, вартість та різновид наданих послуг, а констатується лише факт виконання робіт із зазначенням їх загальної вартості. (а.с.94) Звіт про виконані роботи від 30.12.2010р., не містить посилання, на виконання якого саме договору він складений, та містить лише перелік підприємств та їх контактні реквізити.(а.с.78-88)

Крім того, позивачем, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтверджували, що договір про наміри, укладений між ТОВ "Транссіс" та ЗАТ "Эр-АйДи", є результатом надання послуг ПП "Нафта-Капітал" за договором про надання маркетингових послуг № ПО101105-1 від 05.11.2010р..

Колегія суддів зазначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бухгалтерські документи, які видані ПП "Нафта-Капітал" на виконання договору про надання маркетингових послуг № ПО101105-1 від 05.11.2010р., оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, отже не є правовою підставою для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за грудень 2010р. в сумі 8287,00 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що на час складання та підписання податкової накладної ПП "Нафта-Капітал" було виключено до реєстру платників податку на додану вартість, тому вона належним чином оформлена та є підставою для включення зазначеної в ній суми до податкового кредиту, є безпідставними, оскільки, наявність належним чином оформлених податкових накладних не є єдиною умовою для виникнення у платника податків права на податковий кредит.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Колегія суддів, підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссіс" залишити без задоволення.

Постанову від 30.05.2011р. по справі№2а-1670/3668/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді Русанова В.Б. Спаскін О.А.