Ухвала суду № 22002564, 12.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/3387/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. по справі№2а-1670/3387/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 р. адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0000052302/0/10 від15.02.2010 року та №0000052302/1/29 від 12.05.2010 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не враховані приписи ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»”, ст. 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», порушено положення ст.7,9,86,159 КАС України та ст. 129 Конституції України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланові виїзні перевірки Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький завод технічного вуглецю” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в серпні, вересні, жовтні 2009 року.

В ході вказаних перевірок було виявлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме:

1) ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 8 776 грн., за листопад 2009 року на суму 8 776 грн., за грудень 2009 року на суму 8776 грн. внаслідок завищення звичайних цін при сплаті орендної плати за користування земельними ділянками ТОВ “Карбонтранссервіс”. Перевіркою встановлено, що в минулому ці земельні ділянки належали позивачу, але були продані, на підставі цього податковий орган дійшов висновку, що якби ці земельні ділянки залишилися на балансі підприємства, то воно б понесло витрати лише у вигляді нарахування земельного податку та не відносило б до податкового кредиту витрати у вигляді орендної плати за землю.

2) ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” завищено податковий кредит з ПДВ за листопад 2009 року на суму 17 403,85 грн., за грудень 2009 року на суму 17403,82 грн. (суму бюджетного відшкодування зменшено іншим податковим повідомленням -рішенням, яка оскаржується окремо) внаслідок завищення звичайних цін при сплаті орендної плати за під'їзні залізничні колії ТОВ “Карбонтранссервіс”. Перевіркою встановлено, що в минулому ці об'єкти належали позивачу, але були продані, на підставі цього податковий орган дійшов висновку, що якби ці об'єкти залишилися на балансі підприємства, то воно б понесло лише витрати у вигляді амортизаційних відрахувань та не відносило б до податкового кредиту витрати у вигляді орендної плати за вказані об'єкти .

3) ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 45 002 грн., за листопад 2009 року на суму 41 437,88 грн., за грудень 2009 року на суму 41922,49 грн. (суму бюджетного відшкодування зменшено іншим податковим - повідомленням рішенням, яке оскаржується окремо) з орендної плати за використання вагонів - хоперів ТОВ "Карбонтранссервіс" у своїй господарській діяльності . Так перевіркою встановлено, що, виходячи з відомостей реалізації готової продукції, позивачем фактично в жовтні - листопаді 2009 року використовувалися не всі орендовані вагони-хопери у кількості 152 одиниць. З огляду на вищевикладене, на думку відповідача, оскільки, підприємство не має виробничої потреби щомісячно орендувати у ТОВ "Карбонтранссервіс" вагони - хопери в кількості 152 одиниць , ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” безпідставно віднесено до суми бюджетного відшкодування суму сплаченого ПДВ з оренди вказаних об'єктів.

4) ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 26 000 грн., за листопад 2009 року на суму 26 000 грн. за грудень 2009 року на суму 26 000 грн. ( суму бюджетного відшкодування зменшено іншим податковим - повідомленням рішенням, яке оскаржується окремо) внаслідок віднесення суми операцій щодо отримання послуг охорони підприємства від ТОВ “Охорона Комплекс ЄС”. При цьому податковий орган дійшов висновку, що підприємство не має виробничої необхідності в отриманні таких послуг, оскільки вони дублюють функції власного підрозділу охорони, а тому, на думку відповідача, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму сплаченого ПДВ з отримання вказаних послуг.

За результатами позапланових виїзних перевірок ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року та листопад - грудень 2009 року відповідно було складено акти № 64/23-309/00152299 від 18.01.2010 року та №450/23-309/00152299 від 10.02.2010 року, на підставі яких Кременчуцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000052302/0/10 від 15.02.2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 97 182 грн., за грудень 2009 року на суму 93 718 грн., всього на загальну суму 190 900 грн.

З даним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився, скориставшись правом адміністративного оскарження, за наслідками якого рішенням Кременчуцької ОДПІ про результати розгляду первинної скарги від 27.04.2010 року податкове повідомлення - рішення №0000052302/0/10 від 15.02.2010 року залишено без змін.

На підставі висновків рішення про результати розгляду первинної скарги, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000052302/1/29 від 12.05.2010 року.

З даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю”, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність винесених спірних податкових повідомлень - рішень, а позивач, в свою чергу, надав всі відповідні докази в спростування необґрунтованих тверджень податкового органу.

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо висновків податкового органу про завищення ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 8 776 грн., за листопад 2009 року на суму 8 776 грн., за грудень 2009 року на суму 8776 грн. внаслідок завищення звичайних цін при сплаті орендної плати за користування земельними ділянками ТОВ “Карбонтранссервіс та завищення податкового кредиту з ПДВ за листопад 2009 року на суму 17 403,85 грн., за грудень 2009 року на суму 17403,82 грн. (суму бюджетного відшкодування зменшено іншим податковим повідомленням - рішенням, яке оскаржується окремо) внаслідок завищення звичайних цін при сплаті орендної плати за під'їзні залізничні колії ТОВ “Карбонтранссервіс ”, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. п. 1.20.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 №283/97- ВР із змінами та доповненнями, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2. цього Закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно п. 1.20.10 податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником податку, або статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до абз. 1 п.п. 1.20.10 цього закону та п.п. 4.3.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинний на час спірних правовідносин), донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного органу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що податковим органом не було дотримано процедуру застосування звичайних цін до господарських операцій позивача та не було вчинено необхідних дій для їх застосування, зокрема, не було досліджено інформації про укладені на момент продажу такого товару договорів з ідентичними (однорідними) товарами.

Крім того, колегія суддів відмічає, що господарські операції щодо оренди позивачем земельних ділянок та під'їзних залізничних колій у ТОВ “Карбонтранссервіс” підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, що відображені в акті перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставного зменшення позивачу Кременчуцькою ОДПІ сум бюджетного відшкодування ПДВ: 1) з орендної плати за земельні ділянки ТОВ “Карбонтранссервіс” за листопад 2009 року на суму 8 776 грн. та за грудень 2009 року на суму 8776 грн. та 2) з орендної плати за під'їзні залізничні колії ТОВ “Карбонтранссервіс” за грудень 2009 року на суму 17 403,85 грн.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 45 002 грн., за листопад 2009 року на суму 41 437,88 грн., та, відповідно, суму бюджетного відшкодування за листопад - грудень 2009 року з орендної плати за використання вагонів - хоперів ТОВ "Карбонтранссервіс" у своїй господарській діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

П.п. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, встановлено, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2007 року між TOB “Карбонтранссервіс”(Орендодавець) та ВАТ “КЗТВ”(Орендар) було укладено договір оперативної оренди майна № 2007/11, у відповідності до умов якого позивачем прийнято в оплатне користування з метою здійснення господарської діяльності для перевезення та/або зберігання технічного вуглецю вантажні вагони-хопера моделі 25-4046 в кількості 152 вагона. Розмір орендної плати складає 3500,00 грн., в т.ч ПДВ -583,33 грн. за кожну одиницю орендованого майна. Згідно додаткової угоди № 2 від 01.11.2008 року розмір орендної плати складає 2307,63 грн. з ПДВ за один вагон.

Відповідач стверджує, що ВАТ “КЗТВ”не використовувало всі 152 орендовані вагони-хопера у своїй господарській діяльності.

Разом з тим, в ході судового розгляду позивачем було доведено, що використання орендованих вагонів-хоперів його у господарській діяльності не може обмежуватися виключно здійсненням за їх допомогою залізничних перевезень, а висновки податкового органу зроблені без урахування особливостей технологічних операцій з виробництва, завантаження, розвантаження та інших операцій з виробництва технічного вуглецю.

Твердження позивача узгоджуються з наявною у матеріалах справи інформацією про використання у виробництві вагонів-хоперів, які не були задіяні безпосередньо у залізничних перевезеннях у періоді, що перевірявся. Зокрема, це зумовлено необхідністю забезпечення існування технологічного резерву вагонів-хоперів задля забезпечення безперервної та своєчасної відправки продукції покупцям, створення умов безперебійної роботи підприємства. В якості доказів суду надано накази адміністрації заводу, звіти майстрів відповідних цехів, які виконували технологічні операції, що повязані з завантаженням вагонів-хоперів. При цьому колегія суддів звертає увагу на складний перелік дій, повязаних з таким завантаженням, зокрема, ряд вагонів-хоперів перебували під очисткою від технічного вуглецю та ін. необхідні виробничі дії по внутрішньому переміщенню вагонів з сировиною (бракованою продукцією). Також, матеріали справи містять документи, звіти відповідних цехів, які вказують на перебування ряду вагонів-хоперів на ремонті різної складності.

Колегія суддів зазначає, що за таких обставин, неможливо зробити висновок про те, що вказані операції не повязані із господарською діяльністю платника податку і відповідна кількість вагонів не використовувалася у такій діяльності.

Крім того, судова колегія відмічає, що господарські операції щодо оренди позивачем вагонів - хоперів у ТОВ “Карбонтранссервіс” підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, що відображені в акті перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем невірно застосовано норми Закону "Про ПДВ", а позивачем, в свою чергу, було правомірно віднесено до суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року на суму 45 002 грн., та за грудень 2009 року на суму 41 437,88 грн.

Щодо тверджень відповідача про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ за жовтень 2009 року на суму 26 000 грн., за листопад 2009 року на суму 26 000 грн. та, відповідно, бюджетного відшкодування за листопад - грудень 2009 року на загальну суму 52 000 грн., внаслідок віднесення суми оплати за отримані послуги охорони від ТОВ “Охорона Комплекс ЄС”, колегія суддів зазначає, що вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що підприємство не має виробничої необхідності в отриманні послуг по охороні підприємства, оскільки вони дублюють функції власного підрозділу охорони.

Між тим, колегія суддів зазначає, що господарські операції щодо отримання послуг з охорони від ТОВ “Охорона Комплекс ЄС” підтверджені належним чином складеними податковими накладними, які відображені в акті перевірки, та копіями Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) за відповідні періоди, що містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, висновок податкового органу зроблено без врахування всіх обставин, зокрема того, що згідно умов договору комплексної охорони та вдосконалення безпеки від 01.07.2008 року, обов'язки ТОВ “Охорона Комплекс ЄС” є значно ширшими, ніж функціональні обов'язки власного підрозділу.

Так, залучення послуг ТОВ “Охорона Комплекс ЄС” дозволило позивачу збільшити кількість кваліфікованих спеціалістів для забезпечення виробничої діяльності підприємства, відмовитися від послуг СПМО “Титан”. Крім того, позивачем отримано інформацію про ціни на ринках сировини, напрямки збуту та ціни на продукцію конкурентів, що використовувалася позивачем під час прийняття рішень у господарській діяльності.

Також, судова колегія зауважує, що аналогічний висновок про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ суми послуг з охорони, отриманих від ТОВ “Охорона Комплекс ЄС”, було зроблено в акті перевірки Кременчуцької ОДПІ № 186/23-209/00152299 від 26.01.2010 року, за наслідками якого було прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000612301/0/6 від 05.02.2010 року про визначення податкового зобовязання з ПДВ та № 0000602301/0/292 від 05.02.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток.

Разом з тим, за наслідками адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду первинної скарги № 11735/10/25010 від 09.04.2010 року податковий орган (відповідач) скасував зазначені податкові повідомленнярішення в частині визначення податкового зобовязання за операціями з отримання послуг охорони від ТОВ “Охорона Комплекс ЄС”.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність зменшення позивачу податковим органом бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад - грудень 2009 року на загальну 52 000 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності в діях позивача порушень яких - небудь приписів Закону України "Про податок на додану вартість". Податковим органом вищевказані висновки проведеної перевірки було зроблено без урахувань всіх обставин та з помилковим застосуванням норм Закону України “Про податок на додану вартість

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо наявності в діях позивача порушень Закону України "Про податок на додану вартість» є безпідставними через субєктивне помилкове тлумачення норм діючого законодавства. Висновки податкового органу стосовно завищення позивачем податкового кредиту не знайшли свого підтвердження ні під час судового розгляду справи, ні в ході апеляційного провадження. Твердження апелянта про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ суми послуг з охорони, були спростовані наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, первинними документами бухгалтерського обліку. Жодних доказів на підтвердження вищезазначених обставин відповідачем надано не було.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. по справі№2а-1670/3387/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2011 р.